Справа № 12933/09/1570
01 квітня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.
при секретарі -Нагул В.С.
за участю: позивач - не з'явився
представника відповідача - ОСОБА_1В.(за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по штрафним санкціям в сумі 4982 грн. 00 коп.,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по штрафним санкціям в сумі 5322 грн. 00 коп.
Під час розгляду справи, Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією було подано до суду клопотання про зменшення суми позовних вимог, оскільки відповідачем частково погашено суму заборгованості у розмірі 340 грн. 00 коп., за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується копією квитанції № 2251986 від 03.09.2010 року (а.с.90). У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4982 грн. 00 коп. за порушення позивачем вимог п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, яка наявна в матеріалах справи. Проте, у судових засіданнях 03.09.2010 року, 27.09.2010 року, 22.10.2010 року, 22.02.2011 року, представником позивача було надано пояснення по справі, в яких заявлений адміністративний позов позивач підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та на надані суду докази.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях (а.с.58-59).
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Отже, суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Білгород-Дністровскою районною державною адміністрацією Одеської області 17.05.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 В 03 №175017(а.с.8).
Як встановлено судом, відповідач знаходиться на обліку в Білгород-Дністровській об'єднаній державній податковій інспекції та знаходиться на загальній системі оподаткування.
Судом встановлено, що 27.07.2009 року співробітниками Державної податкової адміністрації в Одеській області з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій, на підставі направлення № 5415/23-7017 від 23.07.2009 року (а.с.82) та відповідно до плану-графіку на липень 2009 року відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області (а.с.79-81) була здійснена перевірка ФОП ОСОБА_2, який здійснює підприємницьку діяльність у барі «Близнеци», розташованого за адресою: Будакська коса, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область.
За наслідками вказаної перевірки 28.07.2009 року був складений акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій, який зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 28.07.2009 року за № 4024/15/32/23/НОМЕР_1, та в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 03.08.2009 року за № 2215/15/05/23/НОМЕР_1 (а.с.6-7). В зазначеному акті встановлено порушення позивачем вимог: п.9, п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, що діяла на момент винесення рішень та виникнення заборгованості), ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Перевірку здійснено в присутності бармена-касира ОСОБА_3, яка була ознайомлена з актом перевірки, та отримала один примірник направлення та акту, що підтверджується матеріалами справи, та при цьому перевіряючими складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки (а.с.17).
На підставі вищезазначеного акта перевірки від 03.08.2009 року за № 2215/15/05/23/НОМЕР_1 Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2009 року за № НОМЕР_2 (а.с.19) на суму 280 грн. 00 коп. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та рішення про застосування штрафних (фінансових) ) санкцій № НОМЕР_3 від 13.08.2009 року на суму 5042 грн. 00 коп. за порушення п.9, п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.19, 91).
Судом встановлено, що вказані рішення були отримані відповідачем 01.09.2009 року, що підтверджується особистим підписом на корінцях рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Суд вважає, що рішення Білгород-Дністровської ОДПІ прийняті на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України, а позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі - Закон).
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Згідно ч.4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Отже, суд не приймає, до уваги посилання позивача, на ті обставини, що відповідачем порушено норми ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(яка діяла на момент проведення перевірки), оскільки зазначена норма регулює проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаних з питанням сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів і не поширюється на перевірки, які проводяться щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктів підприємницької діяльності.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що проведена ДПА Одеській області перевірка відповідача була здійснена відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(який діяв на момент винесення рішень та виникнення заборгованості), та проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України, у визначений законодавством спосіб та у відповідності до порядку, передбаченого законодавством України.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на те, що в направленні на перевірку зазначена інша особа, а саме - СГ ОСОБА_4, а не ФОП ОСОБА_2, оскільки як вбачається з вказаного направлення, ідентифікаційний код зазначено НОМЕР_1, що є кодом ФОП ОСОБА_2
Вказаною перевіркою встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку (відсутні накладні).
Вказана норма передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, обов'язок з ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Судом встановлено, що позивач здійснював торгівлю підакцизними товарами (алкогольними напоями).
Згідно п.1 «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року за N 1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Як встановлено судом, на момент перевірки у відповідача не було в наявності книги обліку доходів та витрат, що також не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.
Крім того, перевіряючими складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом 27.07.2009 року (а.с.16), згідно якої не обліковано товару на загальну суму 2196 грн.50 коп., на який накладні за місцем реалізації відсутні.
Вказана відомість підписана барменом-касиром ОСОБА_3 без будь-яких зауважень та заперечень, таким чином, обставини, що зазначені в цієї відомості підтверджені повноважним представником відповідача, а тому, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України, ці обставини вважаються встановленими.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконувався покладений на нього обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
За порушення п.12 ст.3 Закону, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена відповідальність, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, застосована до відповідача штрафна санкція за вказане порушення складає 4392 грн. 00 коп. (2196 грн. 00 коп. х 2 = 4392 грн. 00 коп.).
Враховуючи, що перевіркою встановлені фактичні залишки запасів на суму 2196 грн. 50 коп., при відсутності залишків запасів за даними обліку, суд вважає, що ФОП ОСОБА_2 порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку із чим штрафна санкція в розмірі (2196 грн. 00 коп. х 2 = 4392 грн. 00 коп.) застосована правомірно. При цьому суд враховує, що як під час проведення перевірки, так і на час підписання акту перевірки, винесення рішення та під час розгляду справи, відповідач не надав доказів обліку залишків запасів.
Також, в акті перевірки зазначається, про порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону, а саме, перевіркою встановлено невідповідність суми наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (Х-звіті).
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У денному звіті відображається повна інформація про денні підсумки розрахункових операцій, при цьому, сума коштів, зазначена у денному звіті РРО має відповідати сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме станом на 15 год. 29 хв. 27.09.2009р. сума коштів на місці проведення розрахунків складала 163 грн. 00 коп., в тому числі сума розрахункової операції на суму 33 грн., яка проведена із застосуванням РРО, (показники «Х»-денного звіту РРО від 27.09.2009р. складають 101 грн. 00 коп.), що підтверджується описом наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, складеним барменом-касиром ОСОБА_3 (а.с. 13) та копією Х звіту денного (а.с.14). Отже, невідповідність сум готівкових коштів становить 62 грн. 00 коп. (163,00 -101,00= 62,00).
Статтею 22 Закону (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Отже, застосована до відповідача штрафна (фінансова) санкція складає 310 грн.00 коп.(62 грн. 00 коп. х 5).
Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на те, що кошти у розмірі 62 грн. 00 коп., знаходилась в касі підприємства (сейфі, який закривається на ключ) та не є торгівельною виручкою, оскільки вищевказаний опис та перерахунок готівкових коштів, що належить ФОП ОСОБА_2, зробила власноручно у присутності посадових осіб податкової служби бармен-касир ОСОБА_3, що підтверджується її підписом. Та крім того, в поясненнях бармена-касира ОСОБА_3 зазначається, що на місці проведення розрахунків знаходилась сума у розмірі 163 грн. 00 коп. (а.с.15).
Крім того, під час перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: на момент проведення перевірки торговий патент був відсутній на доступному для огляду місці.
За порушення зазначеної норми, статтею 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність, зокрема, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.
Так, згідно вищезазначеного акту перевірки ДПА в Одеській області, вартість торгового патенту становить 280 грн.00 коп. на місяць, що також було підтверджено представником відповідача, таким чином Білгород-Дністровською ОДПІ було застосовано штрафну санкцію у розмірі 280 грн.00 коп.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при проведені перевірки торговий патент був розміщений поряд з касою місця проведення розрахунків (РРО), в підтвердження чого надано фотографію (а.с.64), оскільки в поясненнях бармена-касира ОСОБА_3 зазначається, що на момент проведення перевірки оригінал патенту знаходився в папці з документами (а.с.15). Крім того, з фотографії наданої представником відповідача не вбачається що саме під час проведення перевірки патент був розташований на доступному для огляду місці.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, всі вищевказані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій були отримані відповідачем особисто, проте ним оскаржені не були.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи відповідачем частково сплачено штрафні (фінансові) санкції в добровільному порядку у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.90), в зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед бюджетом по сплаті фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 4982 грн. 00 коп.
Статтею 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає, що обставини та докази, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог є обґрунтованими та належними, при цьому, відповідачем не було спростовано доводів позивача, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення суми штрафних санкцій з відповідача у розмірі 4982 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 -163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по штрафним санкціям в сумі 4982 грн. 00 коп. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом по штрафним санкціям в загальній сумі 4982 грн. 00 коп. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) на р/р 31111104700011, одержувач: УДК в Білгород-Дністровському районі, код 23215016, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу НОМЕР_4.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 05 квітня 2011 року.
Суддя О.М.Соколенко