Справа № 2а/1570/1173/2011
11 квітня 2011 року
11 квітня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Ільїна А.Н., за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2010р.), представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 10.03.2009р., №3458), розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ВОБ» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ПП «ВОБ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ в Одеській області №0000162300/0, №0000172300/0 від 25.11.2010р„ №0000162300/1 та №0000172300/1 від 24.12.2010р.
Позовні вимоги ПП «ВОБ» обгрунтовує тим, що згідно актів перевірки відповідачем ПП«ВОБ» №990/23-00/33094939 та №991/23-00/33094939 від 19.11.2010р. встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого ПП «ВОБ» завищено податковий кредит на 1 836 грн. та 42 467 грн. Позивач зазначає, що зазначені висновки відповідачем зроблені у зв'язку з відсутністю на підприємстві товарно - транспортних накладних на послуги перевезення вантажів і, як наслідок, неможливість зробити висновок про використання таких послуг у власній підприємницькій діяльності позивача. Позивач зазначає, що під час проведення перевірки ПП«ВОБ» були надані договір №06/30-1 (у) від 30.06.2010р.; акти виконаних робіт №3018 від 30.06.2010р.; №3028 від 30.07.2010р.; податкові накладні №3018 від 30.06.2010р.; №3028 від 30.07.2010р., які є документами первинного обліку в розумінні ст. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі передбачені законом реквізити та у повні мірі підтверджують факт здійснення господарської операції, що дає можливість зробити висновок про їх використання у господарській діяльності. ПП «ВОБ» зазначає, що відповідач посилається на те, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.) та Спільним наказом Міністерства транспорту і Міністерства статистики №228/253 від 07.08.1996р. Однак, як зазначає позивач, Правила перевезення вантажів встановлюють, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх документ, єдиний, а не обов'язковий, а наказ №228/253 від 07.08.1996р. скасовано спільним наказом Держкомстату та Мінтрансзв'язку №507/1059 від 03.11.2006р. Також позивач стверджує, що договір №06/30-1 (у) не є договором транспортного експедирування згідно вимог ч.З ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та ст. 638 Цивільного кодексу України, а є договором про надання послуг, але не транспортно-експедиторських.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнавав з викладених у письмових запереченнях мотивів, зазначивши, що актом перевірки від 19.11.2010р. №991/23-00/33094939 встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 1836,00грн. та актом перевірки від 19.11.2010р. №990/23-00/33094939 встановлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частин:завищення податкового кредиту за період з 01.07.2010р. по 30.07.2010р. у сумі 42467,00 грн.. При цьому відповідач зазначив, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи. У разі відсутності зазначеної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податків не має законодавчих підстав для підтвердження використання таких послуг у господарській діяльності. У ході перевірки ПП «ВОБ» не було надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують виконання ТОВ «Шторм» послуг транспортно-експедиційного обслуговування зерна у червні 2010 року та у липні 2010 року. У липні 2010 року ПП «ВОБ» до складу податкового кредиту неправомірно віднесло суму ПДВ від вартості послуг, наданих ТОВ «Шторм» у розмірі
42467.0 грн. У податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року, наданої ПП «ВОБ» до Велико-Михайлівського відділу Роздільнянської МДПІ за №9003564810 задекларовано податковий кредит у розмірі 1190667,00 грн. У ході перевірки встановлено, що розмір податкового кредиту за липень 2010 року повинен становити 1148200,00 грн. За результатами перевірки розмір податкового кредиту підлягає зменшенню на 42467,00 грн. У червні 2010 року ПП «ВОБ» до складу податкового кредиту неправомірно віднесло суму ПДВ від вартості послуг, наданих ТОВ «Шторм» у розмірі 1836,00 грн. У податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року, наданої ПП «ВОБ» до Велико-Михайлівського відділу Роздільнянської МДПІ 20.07.2010р. №5601 задекларовано податковий кредит у розмірі 73554,00 грн. У ході перевірки встановлено, що розмір податкового кредиту за червень 2010 року повинен становити 71718,00грн. За результатами перевірки розмір податкового кредиту підлягає зменшенню на
1836.0 грн. З урахуванням вищевикладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі направлення від 03.11.2010р. №514 працівниками Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ВОБ» з питань податкового законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ за липень 2010 року, за наслідками якої було складено акт від 19.11.2010р. №990/23-00/33094939 (а.с.23-31)
Перевіркою встановлено порушення ПП «ВОБ» п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період, що підлягає перевірці, а саме з 01.07.2010р. по 30.07.2010р. занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 42467,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Роздільнянської МДПІ від 19.11.2010р. №990/23- 00/33094939 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162300/0 від 19.01.2011р. яким ПП «ВОБ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59453,80 грн., 42467 грн. за основним платежем та 16986,8 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с. 10)
На підставі направлення від 03.11.2010р. №513 працівниками Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ВОБ» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Шторм» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., за наслідками якої було складено акт від 19.11.2010р. №991/23-00/33094939 (а.с.32-38)
Перевіркою встановлено порушення ПП «ВОБ» п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період, що підлягає перевірці, а саме з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 1836,00 грн. за червень 2010р.- на 1836,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки від 19.11.2010р. №991/23-00/33094939
Роздільнянською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000172300/0 від 19.01.2011р. яким ПП «ВОБ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2754,00 грн., 2836 грн. - за основним платежем та 918 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).
ПП «ВОБ», не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями №0000162300/0 від 19.01.2011р. та №0000172300/0 від 19.01.2011р., звернувся до
відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються таки перевезення, зобов'язані використовувати транспортну документацію.
Згідно зазначеного наказу Міністерства транспорту України товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно п.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955- IV від 01.07.2004р. транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
При цьому, зі змісту укладеної ПП «ВОБ» з ТОВ «Шторм» угоди № 06/30-1 (у) від 30.06.2010р. вбачається , що це була угода саме надання транспортно-експедиторських послуг, для підтвердження здійснення яких застосовуються вимоги щодо складення товарно- транспортних накладних.
У разі відсутності зазначеної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів платник податків не має законодавчих підстав для підтвердження використання таких послуг у господарській діяльності.
Суд не приймає до уваги надані у судовому засіданні копії товарно - транспортних накладних щодо перевезення вантажів ПП «ВОБ» за період червень-липень 2010р. оскільки вони не надавались а ні при проведенні податковим органом перевірки, а ні у ході адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень та позивачем взагалі заперечувалась необхідність їх складення у даному випадку. Таким чином, суд критично ставиться до складення зазначених товарно - транспортних накладних під час здійснення господарської операції до моменту перевірки. Крім того, представником позивача надані товарні - транспортні накладні в підтвердження виконання ТОВ «Шторм» послуг за період починаючи з 21.06.2010р., у той час як угода №06/30-1 (у) між ПП «ВОБ» та ТОВ «Шторм» укладена 30.06.2010р.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. N2181-111 (який діяв на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та втратив чинність з 01.01.2011р.) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до п.п.б п.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
На підставі.6.1. ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок в частині доказування виконав у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що податкові повідомлення - рішення Роздільнянської МДПІ в Одеській області №0000162300/0, №0000172300/0 від 25.11.2010р. та №0000162300/1, №0000172300/1 від 24.12.2010р. прийняті відповідно до діючого
законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ВОБ» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень Роздільнянської МДПІ в Одеській області №0000162300/0, №0000172300/0 від 25.11.2010р. та №0000162300/1, №0000172300/1 від 24.12.2010р. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає/ до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15.04.2011р.
Суддя К.О. Танцюра
У задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю
15 квітня 2011 року.