Іменем України
16 січня 2015 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1399/11
13:32
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Брезіної Т.М.;
суддів - Анісімова О.В., Левицького В.К.;
секретаря судового засідання - Хміля С.Р.;
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання неправомірними дій та скасування вимоги ,-
В поданому до суду адміністративному позові фізична особа - підприємець ОСОБА_3 просила суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці протиправними та вимогу про сплату боргу від 31.01.2011 р. №1615 недійсною.
Також позивач просив суд визнати дії Верховної Ради України протиправними та визнати Закон України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.10 року №2461-VI таким, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили та визнати його нечинним.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 р., в частині позовних вимог заявлених до Верховної Ради України, відмовлено у відкритті провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 р. замінено первинного відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.02.2011 р. отримав вимогу про сплату боргу №Ф 1615 від 31.01.2011 р. начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на суму 897,54 грн. за період з жовтня по грудень 2010 р.
01.03.2011 р. зазначена вимога була оскаржена до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці.
15.03.2011 р. позивачем було отримано рішення №2045/08 від 12.03.2011 р. начальника управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про результати розгляду заяви. Зазначеним рішенням вимогу про сплату боргу №Ф 1615 від 07.02.2011 р. на суму 897,54 грн. залишено без змін, а заяву від 01.03.2011 р. - без задоволення. 23.03.2011 р. позивач оскаржив до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вимогу від 31.01.2011 р. та рішення від 12.03.2011 р.
01.04.2011 р. позивач отримав рішення №2566/09 від 30.03.2011 р. про результати розгляду скарги. Зазначеним рішенням скарга позивача залишена без задоволення, а рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 12.03.2011 р. №2045/08 та вимога про сплату боргу №Ф 1615 від 31.01.2011 р. - залишені без змін.
14.04.2011 р. вищезазначені рішення та вимога були оскаржені позивачем до Пенсійного фонду України. 16.05.2011 р. позивач отримав рішення про результати розгляду скарги №9529/09-10 від 13.05.2011 р., яким скаргу залишено без задоволення.
Позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 31.01.2011 р. №Ф1615 управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці є незаконною, а Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили.
Представник відповідача позову не визнав, зазначив, що згідно положень законодавства та відповідно до вимог п.п. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивачу необхідно було в термін до 20.01.2011 р. за ІV квартал 2010 року здійснити доплату до мінімального страхового внеску в розмірі 897,54 грн.:908,34 грн. (301,12*2+306,10) - 10,80 грн. (3,60*3). 31.01.2011 року Управлінням сформовано вимогу №1615 про сплату боргу у сумі 897,54 грн.
Відповідач вважає, що вимога про сплату боргу від 31.01.2011 р. №1615 є правомірною і скасуванню не підлягає.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
31.01.2011 р. управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці сформована вимога про сплату боргу №Ф 1615 на загальну суму 897,54 грн.(а.с.9).
12.03.2011 р. управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці надіслало на адресу позивача рішення про результати розгляду заяви приватного підприємця ОСОБА_3 Зазначеним рішенням вимогу про сплату боргу №Ф 1615 від 31.01.2011 р. на суму 897,54 грн. залишено без змін, а заяву ОСОБА_3 без задоволення (а.с. 10).
В матеріалах справи міститься розрахунок суми боргу за ІV квартал 2010 року, згідно якого вбачається, що по ОСОБА_3 рахується заборгованість за жовтень - грудень 2010 в сумі 897,54 грн. (а.с.9).
30.03.2011 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надіслало на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_3 Зазначеним рішенням скаргу ОСОБА_3З залишено без задоволення, а рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 12.03.2011 р. №2045/08 та вимогу про сплату боргу №Ф 1615 від 31.01.2011 р. залишено без змін (а.с.13-14).
14.04.2011 р. позивач надіслав на адресу голови Правління Пенсійного фонду України скаргу в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу №Ф 1615 від 31.03.2011 р., рішення №2045/08 від 12.03.2011 року та рішення №2566/09 від 30.03.2011 р. (а.с.15-16).
13.05.2011 р. Пенсійний Фонд України надіслав на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_3 Зазначеним рішенням було залишено без змін рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.03.2011 р. №2566/09 та рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 12.03.2011 р. №2045/08 в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу від 31.01.2011 р. №Ф 1615 на суму 897,54 грн., а скаргу скаржниці без задоволення (а.с.17-18).
Судом досліджено звіт за 2010 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України поданий ОСОБА_3, який зареєстрований в Пенсійному фонду України 31.03.2011 р. Згідно таблиці 2 додатку 5 вказаного звіту позивачем самостійно нараховані внески, зокрема, за ІV квартал 2010 року в сумі 909,04 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) (а.с.93, 132).
Також судом досліджено від 31.08.2014 р. протокол окремої процесуальної дії, складеного в рамках справи Чернівецького окружного адміністративного суду №824/2474/14-а, в якій допитано свідка ОСОБА_4, працює в УПФУ у м. Чернівцях на посаді головного спеціаліста. На запитання головуючого чи приймала вона звіт поданий ОСОБА_3 до УПФУ в Шевченківському районі за 2010 рік? Свідок ОСОБА_4 повідомила: чи приймала зазначений звіт не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу, якщо приймала то на розписці про одержання звіту має бути підпис. Після огляду розписки повідомила, що підпис її. Підпис вчинено на розписці згідно дати зазначеної в розписці, а саме: 18.03.2011 року. Свідок ОСОБА_4 на запитання чому звіт поданий ОСОБА_3 18.03.2011 р. зареєстрований УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці 31.03.2011 р. повідомила, що у зв'язку із великим навантаженням у роботі реєстрація звіту проводилась пізніше. Зокрема, багато підприємців після 15 числа подавали звіти (в день близько 50 чоловік), була введена нова система "WEB система", яка працювала через мережу Інтернет і постійно зависала. У зв'язку із зазначеним відділ був поділений на 2 групи, ті хто приймають звіти і ті хто їх реєструють. Керівництвом УПФУ була поставлена задача зареєструвати всі звіти суб'єктів господарювання до 31.03.2011 р. (а.с.130-131).
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. клопотання представника позивача було задоволено, провадження по справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2а/2470/2353/11 за позовом ОСОБА_3З до УПФУ в м. Чернівцях про визнання дій протиправними, визнання вимоги №3834 про сплату боргу недійсною (а.с.108). На обґрунтування клопотання зазначав, що по справі до якої просить зупинити провадження оскаржується вимога № 3834, яка включає період (жовтень - грудень), що є предметом розгляду у даній справі.
За результатами розгляду справи № 2а/2470/2353/11 за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та визнання вимоги №3834 від 04.05.2011 р. про сплату боргу недійсною, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року, - без змін.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання суб'єктом владних повноважень вказаних критеріїв при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-VІ(далі - Закон №1058-VІ) (в редакції що діяла на момент виникнення заборгованості). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.3, 4 ст.18 Закону №1058-VІ страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Суд зазначає, Указ №727/98 від 03.07.1998 року на який посилався позивач, не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки відносини з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону №1058-VІ законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до пп.4 п.8 Розділу XV Закону №1058-ІV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Пунктом 3 ст.11 Закону №1058-VІ визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.1
Згідно п.5 ст.14 Закону №1058-VІ страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно ч.6 ст.20 Закону №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності) - квартал.
Відповідно до п.8.2 Інструкції Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі Інструкція №21-1), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно ст.1 Закону №1058-ІV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено ставку збору у розмірі 33,2 %. Згідно ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Частиною 12 ст.20 Закону №1058-ІV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем з урахуванням вимог ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” правомірно сформовано вимогу про сплату боргу №Ф1615 від 31.01.2011 року на суму 897,54 грн., яка підлягала сплаті згідно з пп.4 п.8 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до 20.01.2011 року за 4-й квартал 2010 року, як доплата до мінімального страхового внеску.
Згідно повідомлення - розрахунку до вимоги про сплату боргу від 31.01.2011 №1615 позивач повинен був сплатити IV квартал 2010 року за жовтень - 297,52 грн., за листопад - 297,52 грн., за грудень -302, 50 грн. всього -897,54 грн. З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що позивач, як страхувальник мав на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків в загальній сумі 897,54 грн., а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про сплату страхових внесків на вказану суму.
Крім того, у відповідності до положень ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року по справі № 2а/2470/2353/11 за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та визнання вимоги №3834 від 04.05.2011 р. про сплату боргу недійсною, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Предметом розгляду по зазначеній справі це - правомірність вимоги №3834 від 04.05.2011 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, сформованої за період 3-4 квартал 2010 року. По розглядуваній справі суд перевіряє правомірність вимоги про сплату боргу від 31.01.2011 р. №Ф1615 управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, сформованої за 4 квартал 2010 року. Таким чином, в судовому порядку перевірено правомірність формування вимоги, в тому числі за 4 квартал 2010 року. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року по справі № 2а/2470/2353/11 , - без змін.
З урахуванням наведеного, обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Разом з тим, позивач не довів суду того, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі виготовлено 21 січня 2015 р.
Головуючий суддя Т.М. Брезіна
Суддя О.В. Анісімов
Суддя В.К. Левицький