23 вересня 2015 року справа № 823/2636/15
11 год. 40 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання Педані О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася державна податкова інспекція у Черкаському районі головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) з адміністративним позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути податковий борг з єдиного податку у сумі 2538 грн 18 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та є суб'єктом господарювання, перебуває на обліку у контролюючого органу проте всупереч вимог чинного законодавства, не виконує податкові зобов'язання, внаслідок чого за ним обліковується податковий борг з єдиного податку у сумі 2538 грн 18 коп.
Позивач в судове засідання не прибув, 23.09.2015 надав суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позов не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З письмових доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.07.2011, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 17.08.2015 (а.с. 5).
Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відповідач обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 (група 2, ставка 20%, вид діяльності згідно з КВЕД - 43.91, 46.73, 47.11, 49.42) (а.с.9). Є платником єдиного податку про що свідчить корінець свідоцтва Серії НОМЕР_2, згідно якого свідоцтво про сплату єдиного податку ОСОБА_1 отримав 14.05.2012 (а.с. 12).
Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГК України), визнається суб'єктом господарювання та зобов'язаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).
Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті даного кодексу до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок.
Положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пункту 298.1 статті 298 цього кодексу порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Пунктами 293.1, 293.2 статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Так пунктами 295.1, 295.4 статті 295 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI на 1 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1147 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII на 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.
З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
Рішенням Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 26.06.2012 № 24-2 встановлено ставки єдиного податку на 2013 рік. Вказаним рішенням ставка єдиного податку відповідно до виду діяльності, обраної відповідачем, становить 20 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2013 року і складає 229 грн 40 коп. та підлягає сплаті щомісяця.
У порушення вимог податкового законодавства відповідач не здійснював в повному обсязі сплату єдиного податку, а саме за квітень-грудень 2013 року та січень-березень 2014 року, тому за ним рахується податковий борг у сумі 2795 грн 40 коп.
В той же час, на підставі статті 129 Податкового кодексу України за порушення строків сплати узгоджених зобов'язань з єдиного податку відповідачу нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день: виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; заниження; виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, загальний розмір якої згідно наданої позивачем облікової картки платника податків становить 25 грн 20 коп.
Як наслідок, загальна сума боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з урахуванням сплати в розмірі 250 грн, складає 2538 грн 18 коп.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв та надіслав податкову вимогу форми «Ф» від 22.12.2014 № 1126-25 на суму 2538 грн 18 коп. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив.
Згідно пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі головного управління ДФС у Черкаській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157, ідентифікаційний код 39494893) податковий борг з єдиного податку у сумі 2 538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 18 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель