Справа № 820/18761/14
15 вересня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Порплиці Т. В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління МВС України у Луганській області, в якому, з підстав викладених у позовній заяві, просив визнати нечинним та скасувати наказ ГУМВС України у Луганській області в частині його звільнення з органів внутрішніх справ Також просив поновити його на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 2 патрульної служби міліції особливого призначення батальйону «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вважає, що наказ у частині його звільнення з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни, винесено з низкою порушень. Також наголошує, що з його боку не було фактів невиходу на службу та ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків. Тому вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
З урахуванням поданої позивачем заяви про відкликання позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просить визнати нечинним та скасувати наказ ГУМВС України у Луганській області в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, поновити його на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 2 патрульної служби міліції особливого призначення батальйону «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області.
В судовому засіданні поданий адміністративний позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяви. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засіданні не прибув, надав письмові заперечення. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вважає, що факти невиходу на службу та грубого порушення дисципліни мали місце, належним чином зафіксовані та підтвердженні. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За наявності письмового обґрунтування позиції відповідача, суд вважає за можливе задовільними подане ним клопотання та розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Наказом по особовому складу № 245/о/с від 25.08.2014 р. рядового міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду міліціонера взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ( а. с. ).
До моменту звільнення ОСОБА_1 проходив службу в батальйоні патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1».
01.10.2014 р. Начальнику ГУМВСУ у Луганській області надійшов рапорт т. в. о. командира батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2, у якому доповідалось, про невихід 01.10.2014 р. на службу рядового міліції ОСОБА_1. Зазначено, що причини невиходу не було повідомлено. З метою з'ясування причин невиходу здійснювались не однократні телефонні дзвінки останньому, на які він не відповідав.
За фактом порушення службової дисципліни міліціонером міліції Батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_1 здійснено службове розслідування та 08.10.2014 р. затверджено його висновок, яким за грубе порушення службової дисципліни, а саме, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог наказу МВС № 155 від 22.02.2012 р. «Про затвердження правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилось у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, старший інспектор з професійної підготовки групи кадрового забезпечення батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України в Луганській області рядовий міліції ОСОБА_3 клопоче перед керівництвом ГУМВС України у Луганській області про звільнення міліціонера батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Дні невиходу на службу рядового міліції ОСОБА_1 з 01.10.2014 р. по день звільнення просить вважати прогулами і грошове забезпечення за вказаний період не нараховувати і не сплачувати.
За результатами проведеного службового розслідування 10.10.2014 р. Начальником ГУМВС України у Луганській області видано наказ № 3162, яким за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 22.02.2012 р. № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилась у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області, рядового міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
10.01.2014 р. Начальнику ГУМВСУ у Луганській області надійшли рапорти т. в. о. командира батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2, у яких доповідалось, що рядовий міліції ОСОБА_1 01.10.2014 р. самовільно залишив блокпост та станом на 10.10.2014 р. його місцезнаходження не відоме. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, керівництво батальйону про своє місце перебування не повідомляв. Наступним рапортом від цієї ж дати повідомлялось, що 10.10.2014 р. на службі рядовий міліції ОСОБА_1 був відсутній у розташуванні батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області, у зв'язку з чим ознайомити його з матеріалами про покарання не було можливості, на телефонні дзвінки не відповідав.
13.10.2014 р. т. в. о. командира батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2 внесенно подання про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера БПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС у Луганській області. По даному поданню прийнято рішення - звільнити у запас Збройних сил за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера БПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС у Луганській області.
Наказом по особовому складу від 13.10.2014 р. № 323 о/с рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу № 1 роти № 2 БПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС у Луганській області за п. 63 «є» (за порушення дисципліни).
Актом від 13.10.2014 р. зафіксовано відсутність в період з 01.10.2014 р. по 13.102014 р., в тому числі і на момент видання спірних наказів, позивача на службі.
Не погодившись із вищезазначеними наказами позивачем було їх оскаржено до суду.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що спірні правовідносини склались з приводу проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.
Ст.16,18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-Х11 встановлено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким, відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.02.2006 р. N 3460-IV "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Звільнення зі служби осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення, передбачено п. 6 ч.1 ст. 12 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.
Ст. 2 встановлено Дисциплінарного статуту встановлено Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Як встановлено судом, та знайшло своє підтвердження у матеріалах даної адміністративної справи, а саме, рапортом т. в. о. командира батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2, у якому доповідалось, про невихід 01.10.2014 р. на службу рядового міліції ОСОБА_1, рапортом від 10.10.2014 р., в якому повідомлено про відсутність у розташуванні батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_1, висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни міліціонером батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_1 від 08.10.2014 р., актом від 13.10.2014 р. про невихід на роботу міліціонера батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_1 зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на службі в період з 01.10.2014 р. по 13.102014 р., в тому числі і на момент видання спірних наказів.
Як на докази, що спростовують факт відсутності на службі ОСОБА_1, позивач посилається на покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Суд, оцінюючи покази допитаних свідків проходить до наступних висновків.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що незважаючи на те, що вони рахувались в одному підрозділі, службу вони проходили не завжди разом. Також він пояснив що не знає, чи мав факт залишення місця служби ОСОБА_1 чи не мав. Щодо проходження позивачем служби у саме у жовтні 2014 р. пояснити не може, оскільки в цей час вже звільнився та службу не проходив.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що бачив позивача у районі блокпосту «Сіротіно» у перших числах жовтня 2014 р.(1-2)., що, на думку суду, не підтверджує факт виконання ним службових обов'язків протягом всього періоду 1-8 жовтня 2014 р., про відсутність у який ідеться у висновку службового розслідування.
Свідок ОСОБА_6 також підтвердив, що бачив позивача у перших числах жовтня 2014 р. та передавав йому як волонтер військове спорядження у районі блокпосту «Сіротіно», що, на думку суду також не свідчить про наявність факту виконання ним службових обов'язків протягом всього періоду 1-8 жовтня 2014 р., про відсутність у який ідеться у висновку службового розслідування.
Також позивач, як на підтвердження своєї присутності у розташуванні батальйону ПСМОП «Луганськ-1» надав суду Дозвіл на вихід в місто від 12.10.14 р., що також не приймається судом як належний доказ виконання ним службових обов'язків протягом всього періоду 1-8 жовтня 2014 р.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача про відсутність ОСОБА_1 у розташуванні батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області та невиконання ним службових обов'язків протягом всього періоду з 01.10.2014 по 08.10.2014 р., а відтак і порушення службової дисципліни, зазначеного у висновку службового розслідування від 08.10.2014 р. суду не надано, а судом, на виконання вимог ч. 2, 3 ст. 71 КАС України - не здобуто.
Отже, аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність грубих порушень службової дисципліни з боку позивача, що проявились порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 22.02.2012 р. № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилась у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, рядового міліції батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Порядок звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби врегульовано Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. N 114 ( далі - Положення № 114).
П. Є ст. 63 Положення передбачено що, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.
Суд зазначає, що позивач, як на підставу для скасування оскаржених ним наказів посилається на наявність порушень формального характеру при проведенні службового розслідування, а саме, відсутність посилання на юридичну підставу звільнення у у наказі № 3162 від 10.10.2014 р . про звільнення ОСОБА_1, відсутність реєстраційних номерів на документах, що містяться у матеріалах службового розслідування.
Суд зазначає, що підставами для скасування наказу є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав. Якщо наказ в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури його прийняття не можуть слугувати самостійною підставою для його скасування, якщо інше не передбачено законодавством.
Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність грубих порушень службової дисципліни з боку позивача, що проявились порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 22.02.2012 р. № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилась у невиході на службу під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків, батальйону ПСМОП «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області, рядового міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд приходить до висновку, що такі підстави не можуть бути взяті до уваги судом, як самостійні та достатні підстави для скасування оскаржених позивачем наказів.
Судом також не приймаються до уваги посилання позивача як на порушення, на невидання наказу про звільнення позивача та неповідомлення його про службове розслідування та його висновки - з огляду на недоведеність перед судом, шляхом надання належних та допустимих доказів його присутності на території розташування батальйону ПСМОП «Луганськ-1» після завершення такого розслідування.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджених в судовому засіданні належними та допустимими доказами, дає суду підстави із врахуванням критеріїв оцінювання рішення суб'єкта владних повноважень, які містяться у ч. 3 ст. 2 КАС України, визнати позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними матеріалами справи, і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. У задодовленні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 18.09.2015 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.