копія
22 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/525/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Вангородська Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2011 року № НОМЕР_1.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач безпідставно під час проведення перевірки встановив, що дохід отриманий платником вказаного податку у формі бартеру повинен враховуватись при обчисленні виручки відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», окрім того вказаним Указом не передбачено наслідків застосування до платника єдиного податку умов загальної системи оподаткування на суму перевищення виручки понад 500000 грн.
Окрім того відповідач безпідставно вважав, що позивач займається торгівлею, а не реалізацію вироблених позивачем столярних виробів, що стало підставою для врахування витрат у розмірі 25%, а не 60% при визначенні суми валового доходу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, надав заперечення.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в період з 10 серпня 2011 року по 23 серпня 2011 року було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3
Перевірку проведено за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1052/1702/НОМЕР_2 від 31 серпня 2011 року.
На підставі акта перевірки № 1052/1702/НОМЕР_2, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 174 392 грн. 86 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак його первинна та повторна скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Відповідно до акту перевірки, під час проведення перевірки було встановлено, що позивач у період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» № 727/98 від 03 липня 1998 року.
У той же час, у ході перевірки було встановлено, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування допустив перевищення обсягу виручки 500 тис. гривень у 2010 році на суму 1 550 158,76 грн.
Зокрема, до вищевказаної суми перевищення за результатами проведеної перевірки включено вартість керамічної цегли отриманої позивачем від ЗАТ «СБК» за надані послуги за договором про взаємозалік (бартер), а також вартість проданої позивачем керамічної цегли як зазначено вище отриманої від ЗАТ «СБК».
Згідно з підпунктом 9.12.1., пункту 9.12., статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Відповідно до статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема у випадку перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідач приймаючи оскаржуване рішення свою позицію обґрунтовував тим, що позивачем не дотримано вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а тому вважав, що за таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Суд, задовольняю часткового позовні вимоги, повністю погоджується з позицією відповідача щодо того, що дохід, отриманий платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинен оподатковуватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування, однак відповідач, обраховуючи суму донарахованого вказаного податку, не дотримався вимоги нормативно-правових актів щодо порядку його обрахування у зв'язку з нижче викладеними обставинами.
Господарська діяльність позивача полягає у виготовленні дерев'яних піддонів, які він в подальшому реалізує.
Відповідно до акту перевірки та пояснень сторін, позивач у період 2010 року отримав виручку в розумінні Указу в розмірі 485935,74 грн.
Також, окрім вказаної суми, позивачем у 2010 році були здійснені поставки дерев'яних піддонів на ЗАТ «СБК» відповідно до договорів та накладних (а.с.185-224) на загальну суму 782111,51 грн., однак за поставлений товар останній не розрахувався.
В подальшому, у томуж періоді позивач отримав від ЗАТ «СБК» керамічну цеглу відповідно до накладних (а.с.225-249) на загальну суму 782111,51 грн., однак кошти позивачем за вказаний товар сплаченні не були.
У зв'язку з вищевикладеними операціями, між позивачем та ЗАТ «СБК» виникли взаємні зобов'язання на суму 782111,51 грн., у зв'язку з чим між ними були укладенні угоди зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 252-256), тобто фактично відбувся бартер.
Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР 28 грудня 1994 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Тобто, бартер є товарним обміном (міною), а відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 241, 242) кожен з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.
Однак, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, окрім іншого для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до змісту вказаної норми, нею запроваджено обмеження щодо форми розрахунку, який має здійснюватися виключно грошовими коштами, готівкою чи безготівково. До такого висновку суд дійшов виходячи з визначення терміна "виручка" - суми, а отже, іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 квітня 2009 №09/67, а тому відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для суду. (а.с.258)
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що вищевказана сума валового доходу отриманого в якості бартеру позивачем не повинна включатись до суми виручки позивача отриманої за умовами перебування на спрощеній системі оподаткування, а повинна оподатковуватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування, разом з тим жодним нормативно-правовим актом на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено наслідки застосування бартеру, а саме припинення перебування платника на спрощенні системі оподаткування.
Так, в період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідно до п.22.10 ст.22 якого визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст.9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно зі ст.13 зазначеного Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. №12 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64, загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до цієї Інструкції. Згідно додатку № 6 даної Інструкції.
Так, відповідач, визначаючи відсоток норм витрат, вважав, що господарська діяльність позивача, за якою він отримав вищевказаний дохід, не зазначена в жодному розділі вказаного додатку, а тому вважав за потрібне застосувати відсоток в розмірі 25% як за «Здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну».
Однак суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки відповідно до реєстраційних даних, видами господарської діяльності позивача, окрім інших, є: виробництво дерев'яних будівельних конструкції та столярних виробів. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, вищевказаний дохід у вигляді отриманого товару за бартером позивач отримав внаслідок поставки ним ЗАТ «СБК» дерев'яних піддонів, які він сам виготовляє.
Додаток 6 вищевказаної інструкції має розділ І «Виготовлення», який визначає вид діяльності: «Виготовлення столярних виробів» з нормою витрат (у відсотках до суми валового доходу) 60%.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що виготовлені позивачем дерев'яні піддони не є столярними виробами, а є дерев'яною тарою.
Однак, вказані посилання відповідача є безпідставними, оскільки, ані вищевказана інструкція, ані її додаток не містять жодних додаткових посилань на інші нормативно - правові акти щодо класифікації видів діяльності, а навпаки чітко визначають напрямки діяльності суб'єктів господарювання.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що за дохід отриманий позивачем за наслідками отримання ним керамічної цегли на суму 782111,51 грн. за умовами бартеру, позивач повинен сплати 46926,69 грн. (782111,51 грн. - (782111,51 грн. * 60%)*15%) прибуткового податку з доходів фізичних осіб.
В подальшому, відповідно до пояснень позивача від 16 серпня 2011 року наданих нею під час проведення перевірки, позивач зазначила, що станом на 31 грудня 2010 року керамічна цегла була повністю реалізована, як визначив відповідач під час проведення перевірки керамічна цегла, яка була отримана як зазначено вище за умовами бартеру, була реалізована за 782111,51 грн.
Відповідач, визначаючи суму отриманого чистого доходу та суму податку яку позивач повинен сплати у зв'язку з реалізацією вказаної керамічної цегли, застосував вищевикладену процедуру з нормою витрат 25%.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем в наслідок реалізації вказаної керамічної цегли фактично відбулося перевищення 500000 грн. визначених Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а тому за таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2011 року, а тому відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для суду.
Однак суд не погоджується з методом розрахунку суми податку на вищевказану суму валового доходу, оскільки відповідачем був застосований аналогічний вищевказаному метод визначений Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який може бути заснований тільки за умови якщо витрати не можуть бути підтверджені документально.
Але витрати на придбання керамічної цегли повністю підтверджуються накладними, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог, актом перевірки відповідача № 1052/1702/НОМЕР_2 від 31 серпня 2011 року, окрім того в судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що відповідачем на суму 782111,51 грн. була реалізована саме та керамічна цегла, яка була отримана позивачем за умовами бартеру за 782111,51 грн.
Тобто, відповідно до приписів ст.13 зазначеного Декрету, позивач не отримав оподатковуваного доходу від продажу вищевказаної керамічної цегли, так як сума валових витрат на її придбання дорівнює сумі валового прибутку від її реалізації.
Враховуючи вимоги ст. 94 КАС України, вбачається необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1273 грн. 07 коп. (1743,93 грн. * 73%) відповідно до відсотку задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року № НОМЕР_1 -задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 13 вересня 2011 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 127466 грн. 17 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 21103069) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму судового збору в розмірі 1273 грн. 07 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складений 27 березня 2012 року