Справа № 817/719/13-а
27 березня 2013 року 16год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління ОСОБА_1 фонду України у м.Рівне
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Рівне
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення боргу , -
Позивач - Управління ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне, звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне не прийняті до заліку нижченаведені особи, яким проводилась виплата пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого на території України та допомогу на поховання. За період з жовтня по грудень 2012 року включно сума виплачених пенсій становить 2283,42 грн., зокрема:
- ОСОБА_2 - 1966,26 грн.;
- ОСОБА_3 - 158,58 грн.;
- ОСОБА_4 - 158,58 грн.
Також позивач зазначив, що в листопаді 2012 року була виплачена допомога на поховання ОСОБА_2 в розмірі 1725,52 грн., якому була призначена пенсія згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України приймав до заліку суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Понесені управлінням ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне витрати на виплату та доставку пенсій за період з жовтня по грудень 2012 року складають 2283,42 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, просив про розгляд справи без участі представника відповідача.
На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено вичерпний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, серед них відсутній такий вид виплат як щомісячна державна адресна допомога. Відповідно до ст. 34 даного Закону у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Зазначає, що призначаючи дану адресну допомогу за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, порушуються норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який має вищу юридичну силу в порівнянні з постановами Кабінету Міністрів України. Стверджує, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_1 фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління ОСОБА_1 фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, встановлено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_1 фонду України. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності на підставі чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне заявлено до відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з жовтня по грудень 2012 року на загальну суму 557,90 грн. та допомогу на поховання ОСОБА_2 в розмірі 1725,52 грн. що підтверджується розрахунком витрат пенсії, відповідними актами звірки та довідками (а.с.4-11).
Щодо вимог про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
У відповідності до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ .
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вищенаведене також передбачено ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якою встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;
5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати;
6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;
10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;
11) пункт 11 частини першої статті 21 виключено;
12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
Даний перелік послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
В силу вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а/1770/953/2012 за позовом Управління ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Рівне про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення боргу в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вказана постанова ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року залишена без змін.
При вирішені справи № 2а/1770/953/2012 судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13 березня 1984 року та 25 серпня 1986 року під час проходження виробничої практики при виконанні завдання отримали травму, про що складено акти форми Н-1 про нещасний випадок від 13 березня 1984 року та від 08 вересня 1986 року. Відповідно до вказаного акту ОСОБА_3 є учнем СПТУ № 1 м. Рівне, а ОСОБА_2 - учнем Червоноармійського СПТУ-26.
ОСОБА_4 26 вересня 1994 року при виконанні роботи в позаурочний час без розпорядження адміністрації, отримав травму, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок № 1 від 28 вересня 1994 року. Відповідно до вказаного акту ОСОБА_4 є столяром у ПФ "Герань", причина нещасного випадку - порушення режиму праці.
Внаслідок вищезазначеного випадку ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали групу інвалідності.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перебували у трудових відносинах з СПТУ № 1 та СПТУ-26, не отримували заробітної плати та не мали укладеного трудового договору, а були учнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, судом приймаються без доказування обставини, встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду 2а/1770/953/2012 від 19 квітня 2012 року, а саме те, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне не сформовані і не можуть формуватися справи по ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, так як вони не підпадають під дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Таким чином в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити повністю.
Щодо вимог про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання, суд зазначає наступне.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно з ч. 8 ст. 34 Закону Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826.
Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Згідно з ч. 9 ст. 34 Закону Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Статтею 24 Закону Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
З системного аналізу положень Закону Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 вбачається, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
На підставі встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності (відсутність причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача допомоги на поховання є безпідставними.
Управлінням ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне витрат по виплаті пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та допомоги на поховання ОСОБА_2 за період з жовтня по грудень 2012 року на суму 2283,42 грн.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми згідно з актами щомісячної звірки на відшкодування фактичних витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період жовтень - грудень 2012 року, суд зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_1 Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період жовтень - грудень 2012 року відповідачем також не прийнято до відшкодування витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги.
Сума витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги не підлягає відшкодуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року "Про деякі питання пенсійного забезпечення" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Згідно з п. 4 вищезазначеної постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що Постанова № 265 від 26.03.2008 року "Про деякі питання пенсійного забезпечення" не передбачає відшкодування ОСОБА_1 фонду України витрат на виплату і доставку вказаних видів адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, будь - яким іншим нормативно-правовим актом України також не передбачено відшкодування ОСОБА_1 фонду України витрат на виплату і доставку вказаної адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначений ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР, що також передбачено ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Зазначений перелік послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. У зв'язку з чим суд вважає, що щомісячна державна адресна допомога не відноситься до переліку виплат на відшкодування завданої каліцтвом шкоди. Крім того, така допомога не пов'язана із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись відповідачем.
Відшкодування відповідачем ОСОБА_1 фонду України, витрат пов'язаних з виплатою пенсій регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_1 фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління ОСОБА_1 фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697. Однак, з аналізу норм даного Порядку не вбачається обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України відшкодовувати ОСОБА_1 фонду України щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.
З вищенаведеного вбачається, що витрати ОСОБА_1 фонду України на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановою № 265 від 26.03.2008 року "Про деякі питання пенсійного забезпечення", не підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки такі витрати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" переліку соціальних послуг і виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин позовні вимоги управління ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Управлінню ОСОБА_1 фонду України в м.Рівне до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Рівне про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення боргу відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.