Справа № 817/772/13-а
22 березня 2013 року 12год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 14.12.2012 року №0005051742 та №0005061742.
В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який на їх обґрунтування зазначив, що ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2012 року №337/17-117/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту перевірки органом державної податкової служби прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, які на думку представника позивача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України та фактичному характеру правовідносин. Просив позов задовольнити повністю.
В судові засідання 15.03.2013 року та 22.03.2012 року представник відповідача не прибув, поважності причин неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові заперечення проти позову від відповідача не надходило.
Керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе вирішувати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01.08.2008 року позивач зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради як фізична особа-підприємець (а.с.43), з 04.08.2008 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Рівне (а.с.44). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.08.2011 року за № 100347818 (НБ № 104342) анульоване 27.06.2012 року згідно поданої заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вх. №4511/м/01-41 від 27.06.2012 року (а.с.45-46).
ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. За наслідками проведення вказаної перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012р." від 03.12.2012 року за №337/17-117/НОМЕР_1 (а.с.12-31).
Перевіркою встановлено порушення:
1) п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, пп. 185.1.1 п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 85014,00 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 15813,00 грн., за травень 2011 року в сумі 20232,00 грн., за червень 2011 року в сумі 14418,00 грн., за липень 2011 року в сумі 27108,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 7443,00 грн.). Податкові декларації з податку на додану вартість за період квітень-серпень 2011 року до ДПІ у м. Рівному ФОП ОСОБА_2 не подавалися, чим порушено ст. 203 Податкового кодексу України;
2) відповідно до результатів перевірки оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_2 за ІІ-IV квартал 2011 року становить 76022,80 грн., що на 25066,80 грн. більше ніж задекларовано. А це є включення в декларацію перекручених даних, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 рік на 25066,80 грн., чим порушено вимоги ст.177 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 164.3 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 ст. 177, п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України по даним документальної перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 3460,02 грн.
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.12.2012 року №0005051742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 94502,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 85014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9488,75 грн. (а.с.11) та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.12.2012 року №0005061742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 4700,03 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3760,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 940,01 грн. (а.с.10).
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у IV кварталі 2009 року ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку). Свідоцтво про сплату єдиного податку Є №239151 від 01.01.2009 року, видане позивачу на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.2008 року вх. №8335/0/01-116 з видом діяльності зазначеним у свідоцтві - здійснення пасажирських перевезень автомобілями та мікроавтобусами (а.с.160). Ставка єдиного податку 200,00 грн. на місяць та 50% на кожного найманого працівника згідно п. 2 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Позивачем подано звіт платника єдиного податку до ДПІ у м. Рівне у повному обсязі, без порушень строків передбачених п. 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045. Виручку від реалізації послуг при перевірці податковим органом визначено на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках в установах банків, пояснень суб'єкта господарювання, книг обліку доходів і витрат та звірено з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Перевіркою правильності визначення обсягу виручки, відображеного в звіті платника єдиного податку за IV квартал 2009 року з даними про суми виручки, встановленими в ході перевірки розбіжностей не виявлено (а.с.159). Порушення вимог ст. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" органом державної податкової служби не встановлено.
У 2010 році ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку). Свідоцтво про сплату єдиного податку З №076512 від 25.12.2009 року, видане позивачу на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.2009 року вх. №8819/м/01-116 з видом діяльності зазначеним у свідоцтві - здійснення пасажирських перевезень автомобілями та мікроавтобусами (а.с.174). Ставка єдиного податку 200,00 грн. на місяць та 50% на кожного найманого працівника згідно п. 2 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Позивачем подавалися звіти платника єдиного податку до ДПІ у м. Рівне у повному обсязі, без порушень строків передбачених п. 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045. Виручку від реалізації послуг при перевірці податковим органом визначено на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках в установах банків, пояснень суб'єкта господарювання, книг обліку доходів і витрат та звірено з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Перевіркою правильності визначення обсягу виручки, відображеного в звітах платника єдиного податку за 2010 рік з даними про суми виручки, встановленими в ході перевірки розбіжностей не виявлено (а.с.170-173). Порушення вимог ст.1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"органом державної податкової служби не встановлено.
У І кварталі 2011 року ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку). Свідоцтво про сплату єдиного податку З №255808 від 01.01.2011 року, видане позивачу на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.12.2010 року вх. №9076/м/01-116 з видом діяльності зазначеним у свідоцтві - здійснення пасажирських перевезень автомобілями та мікроавтобусами. Місце здійснення діяльності - м.Рівне, по Україні. Єдиний податок сплачувався своєчасно. Позивачем подавалися звіти платника єдиного податку до ДПІ у м. Рівне у повному обсязі, без порушень строків передбачених п. 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045. Виручку від реалізації послуг при перевірці податковим органом визначено на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках в установах банків, пояснень суб'єкта господарювання, книг обліку доходів і витрат та звірено з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Перевіркою правильності визначення обсягу виручки, відображеного в звіті платника єдиного податку за І квартал 2011 року з даними про суми виручки, встановленими в ході перевірки розбіжностей не виявлено (а.с.175). Порушення вимог ст. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" органом державної податкової служби не встановлено. Відповідно до п. 2 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", доходи отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника.
В період ІІ-IV квартал 2011 року ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до вимог ст. 177 Податкового кодексу України. Позивачем подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від провадження господарської діяльності до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС у строки передбачені ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (а.с.186-200).
Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 розділу І Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Стаття 51 Цивільного кодексу України встановлює, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено судом, проведеною перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за ІІ-IV квартал 2011р. з даними перевірки встановлено розбіжність на загальну суму 68074,50 грн., при цьому валовий дохід податковим органом визначено на підставі відомостей про поступлення коштів на розрахункові рахунки позивача, книги обліку доходів та витрат, згідно первинних документів та звірено з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Вказана розбіжність виникла в результаті того, що згідно з вимогами п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України передбачена необхідність визначення сум сукупного валового доходу та витрат без врахування податку на додану вартість, який входить до ціни придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Оскільки ФОП ОСОБА_2 з 15.08.2011 року зареєструвався платником податку на додану вартість, тому починаючи з 15.08.2011 року проведеною перевіркою валовий дохід визначено без врахування податку на додану вартість.
Також, судом встановлено, що розбіжності у валових витратах за ІІ-IV квартал 2011 року на загальну суму 93143,30 грн. по даним перевірки виникли у зв'язку з тим, що валові витрати на суму 58134,90 грн. ФОП ОСОБА_2 визначав з врахуванням податку на додану вартість, а розбіжність на суму 35006,40 грн. виникла у зв'язку з тим, що до складу валових витрат за ІІ-ІV квартал 2011 року ФОП ОСОБА_2 було безпідставно включено придбання паливно-мастильних матеріалів, що не відображені в актах виконаних робіт та як такі, що не пов'язані з отриманням доходів даного звітного періоду відповідно до представлених для перевірки рахунків, актів виконаних робіт та з врахуванням норм використання дизпалива транспортними засобами (автобусами) позивача, а саме не прийнято витрати на придбання дизельного палива згідно чеків автозаправочної станції (всього 3536 л. по ціні придбання 9,90 грн. з врахуванням податку на додану вартість).
З такими доводами податкового органу, що викладені в акті перевірки, суд погоджується враховуючи наступне.
У відповідності до п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100347818 (НБ №104342) видане 15.08.2011 року, то відповідно необхідно було визначати суму сукупного валового доходу та витрат без врахування податку на додану вартість, який входить до ціни придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Позивачем не надано суду письмових доказів, що таке розмежування ним здійснювалося.
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).
Відповідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Враховуючи те, що під час проведення перевірки та під час розгляду справи позивачем не в повній мірі надано рахунки, акти виконаних робіт, не надано взагалі подорожні листи, розрахунок використання дизельного палива на підтвердження понесених валових витрат у ІІ-IV кварталі 2011 року та у відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС форми "Р" від 14.12.2012 року №0005061742 (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 4700,03 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3760,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 940,01 грн. слід відмовити.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 14.12.2012 року №0005051742 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року ФОП ОСОБА_2 працював на спрощеній системі оподаткування з видом діяльності зазначеним у свідоцтві - здійснення пасажирських перевезень автомобілями та мікроавтобусами.
Органом державної податкової служби стверджувалось, що починаючи з 01.04.2011 року ФОП ОСОБА_2 перейшов на загальну систему оподаткування, при цьому сума від здійснення операцій платника (надання послуг перевезення пасажирів) за останні дванадцять місяців (з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року) сукупно перевищила 300000,00 грн. (а саме 555395,00 грн.), а тому враховуючі положення п. 181.1 ст. 181, п.183.4 ст. 183 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість та подавати податкову звітність з даного податку до податкового органу у строки встановлені Податковим кодексом України.
З такими доводами податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності (ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування").
Статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Аналогічна позиція міститься у п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
Підпунктом 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з 01.04.2011 року на ФОП ОСОБА_2 не було покладено обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, так як загальна сума від здійснення операцій з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) позивачу який був платником єдиного податку.
Судом встановлено, що 15.08.2011 року за заявою позивача його було зареєстровано платником податку на додану вартість, оскільки перебуваючи на загальній системі оподаткування, загальна сума від здійснення операцій з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року сукупно перевищує 300000,00 грн., що відповідає п.181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 183.2 ст. 183, п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених оставин, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.12.2012 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 94502,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 85014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9488,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 14.12.2012 року №0005051742.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 945,98 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.