Справа № 817/1460/15
22 вересня 2015 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
визнання протиправними та скасування висновку та наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про:
- визнання протиправним та скасування висновку Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про результати перевірки відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 26.03.2015 року №6929/17-16-17-03-09;
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 07.05.2015 року №16-о «Про звільнення ОСОБА_2»;
- поновлення позивача на посаді помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області;
- стягнення з відповідачів середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посаді помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, з якої звільнений згідно оспорюваного наказу відповідно до Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пункту 62 підпункту «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 та висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 26.03.2015 року №6929/17-16-17-03-09 (вх. №1250/7/17-00 від 30.04.2015) Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.
Позивач вважає таке звільнення протиправним, а обставини викладені у висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" необґрунтованими. Зокрема, зазначив, що ним помилково було не відображено у декларації за 2014 рік належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_1, 1979 року випуску. На думку позивача таке не відображення по своїй суті не є внесенням до декларації недостовірних відомостей, оскільки походження такого майна та коштів є законним. Крім того, вказав, що відповідач після виявлення розбіжностей повинен був роз'яснити ОСОБА_1 право на подання виправленої декларації.
Позивач наголошував, що протягом усього часу перебування його на службі в податковому органі останній зарекомендував себе якнайкраще, неодноразово отримував відзнаки за високі досягнення у роботі, а майно та кошти, помилково не відображені у декларації, отримані ним із офіційних джерел.
Представник відповідачів проти позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення. Н обґрунтування заперечень вказала, що згідно вимог Закону України «Про очищення влади» Головним управлінням ДФС у Рівненській області, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відносно ОСОБА_1, за наслідками якої виявлено невідображення у декларації відомостей про автомобіль ВАЗ-2101, 1979 року випуску, що наведена недостовірність за змістом Закону України "Про очищення влади" викликає безумовне виникнення у роботодавця обов'язку звільнити такого працівника.
Ухвалою від 28.05.2015 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до судового розгляду.
Під час судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, зазначив, що автомобіль ВАЗ-2101, 1979 року випуску він придбав в несправному стані 24.02.2009 року за ціною 1000,00 грн., що не перевищує його дохід станом на час перебування на державній службі. А тому, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечувала з підстав наданих в письмових запереченнях та вказала про те, що відповідачі діяли у межах та спосіб встановлений законом згідно наданих повноважень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Розгляд справи судом відкладався до 22.09.2015 року для надання представнику відповідачів часу для долучення до матеріалів справи додаткових доказів та пояснень.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час сторони до суду не з'явились.
Позивач будь яких заяв чи клопотань суду не надіслав.
Відповідач надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника з урахуванням долучених додаткових письмових доказів до справи .
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 22.09.2015 року суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.05.1996 року по 30.09.2008 року проходив військову службу за контрактом у Службі безпеки України, з 07.09.2009 року прийнятий на службу до податкового органу та з 08.10.2009 року обіймав посаду помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.
27.01.2015 року ОСОБА_1 подано начальнику Головного управління ДФС у Рівненській області заяву, в якій повідомлено, що до нього не застосовуються заборони, визначені частиною 3 або частиною 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади" та надано згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до цього Закону.
Начальником Головного управління ДФС у Рівненській області надіслано до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області запит від 27.01.2015 року №438/7/17-00-04-213 про проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктами 1, 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_1
Головним управлінням Державної податкової інспекції ДФС у Рівненській області надано висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 26.03.2015 року №6929/17-16-17-03-09, яким встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій ОСОБА_1 за 2014 рік.
В основу вказаного висновку покладено твердження перевіряючого органу щодо невідображення ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей про автомобіль ВАЗ-2101, 1979 року випуску, який належить декларанту на праві власності (пункт 35 декларації).
Відповідно до Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пункту 62 підпункту «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 та висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 26.03.2015 року №6929/17-16-17-03-09 (вх. №1250/7/17-00 від 30.04.2015) Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області Головним управлінням ДФС у Рівненській області Державної Фіскальної служби прийнято наказ від 07.05.2015 року №16-о, яким звільнено з посади та податкової міліції, з постановкою на військовий облік старшого прапорщика податкової міліції ОСОБА_1 - помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.
Не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятим наказом про звільнення ОСОБА_1 звернувся до суду про їх оскарження та поновлення його на роботі в органах податкової міліції.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 в 2009 році придбав автомобіль ВАЗ-2101, 1979 року випуску у технічно-несправному стані за 1000,00 грн. Станом на час придбання такого автомобіля - 24.02.2009 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Службі безпеки України.
Як вказав позивач, після довготривалого ремонту власними силами автомобіля ВАЗ-2101, 1979 року випуску, 27.04.2001 року він зареєстрував такий автомобіль в органах МРЕВ ДАІ з повною сплатою всіх необхідних платежів та зборів. Та, 05.08.2005 року на основі усного договору ним було надано довіреність від 05.08.2005 року на вказаний автомобіль (з правом передоручення посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №1651.). Такою довіреністю позивач уповноважив, а також передав право повного розпорядження автомобілем ВАЗ-2101 державний номерний знак 36170РВ гр. ОСОБА_5 ОСОБА_1 пояснив, що передача автомобіля відбулась саме на таких умовах в зв'язку з його борговими зобов'язаннями перед гр. ОСОБА_5 у 2005 році.
Враховуючи, що довіреність на ОСОБА_5 була видана строком на три роки до 05.08.2008 року та зважаючи на домовленість між позивачем та ОСОБА_5 щодо обов'язкової перереєстрації автомобіля на ОСОБА_5, позивач вважав, що такий автомобіль був переоформлений на ОСОБА_5 у порядку визначеному законом та не належить йому на праві власності.
Вказані пояснення (від 20.04.2015 року) були надані позивачем до податкового органу вже після оформлення відповідачем оскаржуваного висновку. Таким чином, при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не були взяти до уваги та неперевірені обставини вказані позивачем, а його пояснення по даному факту не були взагалі враховані.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
Частиною другої статті 36 Кодексу законів про працю України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 7-2 статті 36 цього Кодексу особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VII (надалі - Закон про очищення влади), очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
У розумінні частини першої статті 1 Закону про очищення влади очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані,на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Питання застосування Закону про очищення влади регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону про очищення влади протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону про очищення влади заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Частиною п'ятою статті 5 Закону про очищення влади визначено, що перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону про очищення влади, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка) встановлено Порядком № 1100.
Пунктом 3 цього Порядку визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Частиною десятою статті 5 Закону про очищення влади передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
Крім того, відповідно до пунктів 27, 28 Порядку № 563 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у пункті 27 цього Порядку, та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд доходить до висновку, що обов'язковою умовою складення обгрунтованого висновку за результатами перевірки є відібрання пояснень у особи, що перевіряється.
Але, як свідчать обставини справи пояснення від позивача відповідачем були відібрані тільки після складення висновку, а відтак не могли бути та не були враховані. На момент виявлення недостовірності даних у декларації такі пояснення від ОСОБА_1 не відбиралась, а тому такі дії суд вважає порушенням права позивача на надання пояснень, що передбачено Законом № 1682-VII та Порядком № 563.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний засіб, який переданий іншій особі на підставі доручення формально є власністю декларанта. Відповідно інформація про такий транспортний засіб повинна зазначатися в декларації. Тобто, оспорюваний висновок не містить даних, які не відповідають фактичним обставинам справи, а вказує на факти встановлені під час проведення перевірки. Крім того, сам позивач підтвердив факт того, що даний автомобіль станом на час складення відповідачем висновку був зареєстрованим саме за ним, але такі відомості не були вказані. А тому, суд вважає позовні вимоги в частині скасування висновку перевірки такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на достовірно відображенні обставини по даному факту.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону про очищення влади керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Аналізуючи вказані вище положення законодавства суд приходить до висновку, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел .
Вживання у тексті частини восьмої етапі 3 Закону про очищення влади єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.
За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Виникнення наслідків для позивача через не зазначення в декларації таких відомостей необхідно встановлювати у сукупності з перевіреною інформацією щодо часу набуття (відчуження) права власності на такий транспортний засіб та відповідністю вартості майна (майнових прав) наявній податковій інформації про доходи отримані із законних джерел.
Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
Таким чином, суд вважає, що для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у деклараціях, доходам, отриманим із законних джерел. Для вжиття заборони за другим критерієм необхідно встановити невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в деклараціях, набутого на час перебування на відповідних посадах, доходам, отриманим із законних джерел.
Саме ці відомості згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону підлягають перевірці.
Але, при цьому необхідно розмежовувати предмети регулювання частини восьмої статті 3 Закону про очищення влади, яка визначає критерії здійснення очищення влади (люстрації), та частини п'ятої статті 5 цього Закону, яка регулює предмет перевірки, мета якої виявити вказані в частині восьмій статті 3 Закону складові критеріїв.
Також в частині восьмій статті 3 Закону про очищення влади законодавець визначив ознаки майна, що перевіряється. Це майно (майнові права), набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону.
Однак, відповідач не звернув увагу цю вимогу.
Таким чином, суд вважає, що сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.
Судом встановлено, підтверджено висновком перевірки та не заперечувалось представником відповідачів, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.
Інспектор, яка здійснювала перевірку вказала в письмових поясненнях суду про те, що оскільки автомобіль ВАЗ 2101 був придбаний позивачем за 1000,00 грн. сумніву щодо доходу отриманого із законних джерел не виникало.
А отже, суд дійшов висновку, що позивач був звільнений тільки з підстави неповного декларування наявного у нього майна, що не може бути підставою для застосування Закону України про очищення влади в частині звільнення особи з посади.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстав для присудження на користь позивача суми судового збору відстуні.
Відповідно до приписів статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відтак, суд вважає за необіхдне стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 08.05.2015 року по 22.09.2015 року в сумі 12291 (дванадцять тисяч двісті дев'яноста одна) гривень 75 коп.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 07.05.2015 року №16-о «Про звільнення ОСОБА_1В.».
Поновити ОСОБА_1 до податкової міліції на посаді помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 08.05.2015 року по 22.09.2015 року в сумі 12291 (дванадцять тисяч двісті дев'яноста одна) гривень 75 коп.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в податковій міліції на посаді помічника оперуповноваженого штабу оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у сумі 2695 (дві тисячі шістсот дев'яноста п'ять) гривень 20 коп. допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.