18 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3335/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
18 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (надалі - позивач, ПАТ "АвтоКрАЗ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002892201/1478 від 05.06.2015.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт від 23.02.2014 № 307/16-03-22-01-08/05808735 про результати планової виїзної документальної перевірки ПАТ "АвтоКрАЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, висновки якого про завищення ПАТ "АвтоКрАЗ" податкового кредиту в січні 2013 року на суму 376 765 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ "Укр Енерго Холдінг" та відповідно завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 376 765 грн. позивач вважає помилковими. Вказував, що право на формування податкового кредиту підтверджується податковою накладною та первинними документами бухгалтерського обліку. Пояснював, що у перевіряємому періоді позивач формував свій податковий кредит відповідно до вимог податкового законодавства та не несе відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до бюджету його контрагентами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
У письмових запереченнях відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав про те, що в актах приймання-передачі послуг з транспортування газу відсутні підпис та печатка постачальника газу ТОВ "Укр Енерго Холдинг", при цьому до перевірки позивачем не надано щомісячні акти приймання-передачі газу, сертифікати якості природного газу, журнал обліку газу, що унеможливлює підтвердження факту поставки та походження природного газу /а.с. 147-148/.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ПАТ "АвтоКрАЗ", ідентифікаційний код 05808735, зареєстроване як юридична особа /а.с. 247 - 248/, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та станом на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.
У періоді, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200040017 від 09.04.2012, індивідуальний податковий номер 058087316035 /а.с. 215/.
У термін з 12.12.2014 по 16.02.2015 посадовим особами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "АвтоКрАЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 307/16-03-22-01-08/05808735 від 23.02.2014 /зворот а.с. 61 - а.с.141/.
За висновками перевірки ПАТ "АвтоКрАЗ" порушено, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього на суму 411 513 грн., в тому числі: за лютий 2013 в сумі 383 185 грн., за березень 2013 в сумі 4 319 грн., за квітень 2013 в сумі 2 806 грн., за травень 2013 в сумі 6 166 грн., за липень 2013 в сумі 494 грн., за серпень 2013 в сумі 4 046 грн., за жовтень 2013 в сумі 2 965 грн., за листопад 2013 в сумі 4 122 грн., за грудень 2013 в сумі 3 410 грн. та завищено суму рядка 20.2 (від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з ПДВ з грудень 2013 року в розмірі 2 414 грн. /а.с. 140/.
На підставі акта перевірки № 307/16-03-22-01-08/05808735 від 23.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452201/883 від 27.03.2015, яким ПАТ "АвтоКрАЗ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 411 513 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 205 756,60 грн.
Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.05.2015 № 2141/10/16-31-10-04-11 податкове повідомлення-рішення № 0001452201/883 від 27.03.2015 скасовано в частині зменшеної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 34 748 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 374 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ" в цій частині - без задоволення /а.с. 187-209/.
05.06.2015 на підставі акта перевірки № 307/16-03-22-01-08/05808735 від 23.02.2014 та рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги від 26.05.2015 № 2141/10/16-31-10-04-11 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0002892201/1478, яким ПАТ "АвтоКрАЗ" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 376 765 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 188 382,50 грн. /а.с. 13/.
Як вбачається з акта перевірки № 307/16-03-22-01-08/05808735 від 23.02.2014 та рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги від 26.05.2015 № 2141/10/16-31-10-04-11, підставою для зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування на 376 765 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій послугував висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2013 року на 376 765,19 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Укр Енерго Холдінг" та, як наслідок, завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2013 року.
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0002892201/1478 від 05.06.2015, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0002892201/1478 від 05.06.2015, суд дійшов наступних висновків.
Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.
Судом встановлено, що 12.12.2012 між ПАТ "АвтоКрАЗ" (покупець) та ТОВ "Укр Енерго Холдинг" (постачальник) укладено договір на постачання природного газу № Г-12/133 /а.с. 52-53/, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю в 2012-2013 роках природний газ (надалі - газ), а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 цього договору покупець є кінцевим споживачем газу, який передається за договором. Пунктом 2.3 договору встановлено, що якість газу, що передається, повинна відповідати вимогам ТУ У 320.001.58764 007-95 та ТУ У 320.001.58764-008-95.
У п. 2.1 договору визначено обсяг газу, що планується поставити за даними договором у кожному календарному місяці з січня по грудень.
Згідно п. 11.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 15.12.2012 по 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
ТОВ "Укр Енерго Холдинг" виписано позивачу податкову накладну № 247 від 31.01.2013 на "природний газ українського видобутку з цільовою надбавкою 2%" на загальну суму 2 260 591,15 грн., у тому числі ПДВ - 376 765, 19 грн. /зворот а.с. 51/.
Сума податку на додану вартість в розмірі 376765,19 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2013 року, про що свідчить додаток 5 до декларації позивача з ПДВ за січень 2013 року /а.с. 160/.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укр Енерго Холдінг" зареєстроване як юридична особа 12.12.2011 та зареєстроване платником податку на додану вартість з 13.02.2012 /а.с. 243, 249/
На підтвердження здійснення господарських операцій за укладеним з ТОВ "Укр Енерго Холдінг" договором постачання природного газу № Г-12/133 від 12.12.2012 позивачем надано до суду: копію типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 09-4141/12 від 01.12.2011 з додатковою угодою № 1 від 14.12.2011; копію договору на розподіл природного газу № 2384-21 від 20.11.2012 з додатками; копію акту прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу №1346 від 31.01.2013, складеного між позивачем та Газорозподільною організацією ПАТ "Кременчукгаз"; копію акта наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013, складеного між позивачем та Філією УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"; копію акту приймання передачі природного газу №7 від 31.01.2013, складеного між позивачем та ТОВ "Укр Енерго Холдінг"; копії платіжних доручень; копію розрахунку за послуги /зворот а.с. 41- а.с. 51, а.с. 223-240/.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Підпунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з підпунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" споживач зобов'язаний складати і підписувати з представниками газопостачального, газотранспортного та газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу (крім населення).
Згідно із підпунктом 3 пункту 8 статті 20 зазначеного Закону постачальники зобов'язані складати та підписувати разом із газотранспортними, газорозподільними чи газодобувними підприємствами та споживачами акти про обсяги природного газу, транспортованого споживачам, з якими постачальники мають договори на постачання природного газу.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Пунктом 3.2 договору на постачання природного газу № Г-12/133 від 12.12.2012 встановлено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця.
Підстави для підписання акту прийому-передачі газу є підписання повноваженими особами постачальника, покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу покупцю, акту прийому-передачі послуг з транспортування газу від постачальника до покупця.
Позивачем не надано на перевірку та до суду актів приймання-передачі газу, підписаних одночасно покупцем, постачальником та газотранспортною (газорозподільною) організацією, необхідність складення яких встановлена вимогами Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та передбачена пунктом 3.2. договору постачання природного газу № Г-12/133 від 12.12.2012.
За таких обставин суд відхиляє доводи позивача з посиланням на акт приймання-передачі природного газу № 7 від 31.01.2013, підписаний позивачем та ТОВ «Укр Енерго Холдінг» /а.с. 43/, оскільки він не містить підпису та печатки уповноваженої особи газотранспортної /газорозподільної/ організації, якою було б засвідчено обсяг про транспортованого позивачу природного газу від ТОВ Укр Енерго Холдінг».
При цьому акт прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу №1346 від 31.01.2013 /а.с. 226/, складений між позивачем та Газорозподільною організацією ПАТ "Кременчукгаз", акт наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013, складений між позивачем та Філією УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз», не підписані представником ТОВ "Укр Енерго Холдинг" та не скріплені печаткою ТОВ "Укр Енерго Холдинг", а тому не є беззаперечними доказами того, що транспортування газу здійснювалося саме від ТОВ "Укр Енерго Холдинг".
Згідно пункту 3.1 договору постачальник передає газ покупцю на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам.
Відповідно до приписів частини 1, 4 статті 11 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Вузлом обліку природного газу є сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання у робочих умовах, реєстрації, збереження результатів вимірювання та розрахунків об'єму газу, приведеного до стандартних умов.
Вимоги до складових частин вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання його обсягів та визначення якості, а також порядок приймання-передачі визначаються технічними регламентами та нормами, правилами і стандартами в галузі постачання природного газу, які встановлюються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
Таким чином, достовірна інформація про обсяг природного газу під час транспортування, постачання, споживання фіксується в ході обліку газу відповідним вузлом обліку газу.
Згідно пп. 5.1 п. 5 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 /надалі - Правила № 168/, постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.
Відповідно до пп. 5.2.4. п. 5 Правил № 618 у разі використання показувальних або реєструвальних засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) розрахунки об'єму газу повинні заноситись до журналу обліку газу. Форма журналу наведена у додатку 1. Порядок реєстрації поточних значень температури та тиску газу встановлюється у договорі.
Однак, надана представником позивача копія витягу з журналу /а.с. 218/ не відповідає формі журналу, що є Додатком 1 до підпункту 5.2.4 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618.
Позивачем не надано до суду документів на комерційний вузол обліку газу, свідоцтва про повірку або метрологічну атестацію ЗВТ, що унеможливлює підтвердження показаннями комерційного вузла обліку газу фактичного надходження до позивача природного газу від ТОВ "Укр Енерго Холдинг" у січні 2013 року обсягом у 542,757 тис. куб. м.
На підтвердження приймання природного газу за якістю позивачем надано до суду ксерокопію паспорта фізико-хімічних показників якості природного газу №92/15 від 27.12.2012 /а.с. 219/.
Разом з тим, у копії витягу з журналу /а.с. 218/ наявне посилання на сертифікат від 29.12, копія якого позивачем до перевірки та до суду не надана, хоча пунктом 2.3 договору встановлено, що якість газу, що передається, повинна відповідати вимогам ТУ У 320.001.58764 007-95 та ТУ У 320.001.58764-008-95.
При цьому показники, зазначені у паспорті № 92/12 від 27.12.2012 /а.с. 219/, не повністю співпадають з показниками, що вказані у копії витягу з журналу /а.с. 218/.
Позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження оприбуткування природного газу по бухгалтерському обліку позивача.
За змістом пояснень представника позивача природний газ, придбаний у ТОВ "Укр Енерго Холдинг", використовувався позивачем у виробничій діяльності підприємства, зокрема, для виробництва автомобілів КрАЗ, запчастин та іншої продукції.
Однак, позивачем не надано на вимогу суду доказів використання природного газу, придбаного у ТОВ "Укр Енерго Холдінг", у власній господарській діяльності позивача.
Копія відомості споживання енергоресурсів підрозділами ПАТ «АвтоКраз» в грудні 2013 року не є належним доказом щодо використання газу, який мав бути отриманий позивачем у січні 2013, а тому не приймається судом до уваги.
Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження реальності постачання природного газу від ТОВ "Укр Енерго Холдінг".
Крім того, за висновками акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Укр Енерго Холдинг" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.2012 по 31.04.2014" у ТОВ "Укр Енерго Холдинг" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств - постачальників/покупців за перевіряємий період відповідно до п.п. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України /а.с. 165-177/.
Отже, враховуючи недоведеність фактичного здійснення господарської операції ТОВ "Укр Енерго Холдінг" на користь позивача, відсутність належних первинних бухгалтерських та інших документів, якими зафіксовано факт здійснення такої господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2013 року за вказаною господарською операцією.
За таких обставин, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2013 року та відповідно завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану за лютий 2013 року на суму 376 765 грн.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0002892201/1478 від 05.06.2015 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 188382,50 грн., тобто у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування.
Досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування ПАТ "АвтоКрАЗ" визначено у зв'язку з тим, що платником податків повторно вчинено порушення вимог податкового законодавства протягом 1095 днів.
Так, Кременчуцькою ОДПІ на підставі акта перевірки від 27.08.2014 №2085/16-03-22-01-08/05808735 винесено податкове повідомлення - рішення № 000029155/1733 від 11.09.2014, яким ПАТ "АвтоКрАЗ" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 238 415 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 119207,50 грн.
Дане податкове повідомлення рішення оскаржене позивачем до суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 у справі №816/5075/14 у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі №816/5075/14 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишена без задоволення. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 по справі № 816/5075/14 залишена без змін /а.с.212-215/.
Таким чином, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 у справі № 816/5075/14 набрала законної сили 01.07.2015.
За таких обставин, Кременчуцькою ОДПІ правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме в розмірі 188 382, 50 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002892201/1478 від 05.06.2015 винесено Кременчуцькою ОДПІ на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.
Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5470 від 07.08.2015 / а.с. 3/.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, решта суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп. (4872 грн. - 487 грн. 20 коп.) підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 4 384 грн 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2015 року.
Суддя М.В. Довгопол