23 вересня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/3426/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості (надалі - позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення коштів в розмірі 3270,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям наказом Центру зайнятості від 27.10.2014 гр. ОСОБА_1 визнано безробітним. Однак, за результатами звірки встановлено, що у період перебування на обліку відповідач був працевлаштований у ПП "Анкар Транс", а відтак, відносився до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідачем безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 3270,84 грн, про стягнення якої заявлено позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, що судом задоволено.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
Враховуючи достатність наданих позивачем доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 27.10.2014 та відповідно до наказу Центру зайнятості від 27.10.2014 №НТ141027 відповідачу надано статус безробітного з 27.10.2014 /а.с. 9 - зворот, 11/. Наказом від 03.11.2014 №НТ141103 призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги по безробіттю з 03.11.2014 /а.с. 11/.
Наказом від 02.06.2015 №НТ150602 припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю та знято останнього з реєстрації у Центрі зайнятості у зв'язку з поданням безробітним заяви про відмову від послуг /а.с. 11/.
За результатами звірки позивачем 20.07.2015 отримано відповідь ПП "Анкар Транс" від 10.07.2015 №1, за змістом якої повідомлено, що у період з 01.03.2015 по 31.05.2015 відповідач укладав цивільно-правові договори із вказаним підприємством та отримав дохід в розмірі 3750,00 грн /а.с. 14/.
Дану обставину Центром зайнятості зафіксовано у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 04.08.2015 №147, у висновку якого вказано на необхідність повернення виплаченої гр. ОСОБА_1 протягом березня-квітня 2015 року допомоги у зв'язку з безробіттям в розмірі 3270,84 грн /а.с.13/.
З метою повернення коштів Центром зайнятості 05.08.2015 видано наказ за №338 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." /а.с. 10/.
Копію даного наказу відповідачу надіслано разом з листом від 06.08.2015 вих. №2507 та отримано останнім 11.08.2015 /а.с. 12, 12 - зворот/.
Оскільки відповідач добровільно не повернув кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування /частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"/.
Отже, безробітним може бути визнано особу працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.03.2015 по 31.05.2015 позивач працював на умовах цивільно-правового договору у ПП "Анкар Транс" та виконував роботу з доставки вантажів у місце призначення, за що отримав винагороду у загальному розмірі 3750,00 грн /а.с. 14-17/.
Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач втратив право на отримання допомоги у зв'язку з безробіттям з 01.03.2015.
Відповідно до положень частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (чинного на дату виникнення та реалізації спірних відносин), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною третьою статті 36 зазначеного Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю пов'язують із укладенням безробітним цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-20а15 та він враховується судом відповідно до приписів статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
А відповідно до пункту 8 наведеного Порядку у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
При цьому, пунктом 9 означеного Порядку встановлено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем до суду не надано доказів оскарження наказу від 05.08.2015 №338 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." у встановленому законом порядку чи доказів відшкодування безпідставно отриманої суми допомоги у зв'язку з безробіттям в добровільному порядку.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість позовних вимог Центру зайнятості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39600) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22548262; проїзд Арсенальний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; розрахунковий рахунок 37175165303202, банк - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019) кошти в розмірі 3270 (три тисячі двісті сімдесят) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко