23 вересня 2015 року м.ПолтаваСправа №816/3761/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Полтавський міський центр зайнятості (надалі - позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення коштів в розмірі 2211 грн 59 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям гр. ОСОБА_1 визнано безробітним, призначено та розпочато виплату допомоги у зв'язку з безробіттям. Однак, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивачем встановлено, що станом на дату звернення до Центру зайнятості відповідач фактично був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а відтак, відносився до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідачем безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 2211 грн 59 коп., про стягнення якої заявлено позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, що судом задоволено.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.
Враховуючи достатність наданих позивачем доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 03.10.2002 та відповідно до наказу Центру зайнятості від 03.10.2002 відповідачу надано статус безробітного, розпочато виплату допомоги у зв'язку з безробіттям /а.с. 11, 12/.
Наказом від 20.07.2003 №135 припинено реєстрацію відповідача в Центрі зайнятості /а.с. 11 - зворот/.
За період з 03.10.2002 по 20.07.2003 відповідачем отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 2211 грн 59 коп., що підтверджено довідкою Центру зайнятості від 06.08.2015 №2208 /а.с. 18/.
Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.03.2015 №20291614, отриманого 01.04.2015, позивачем з'ясовано, що на момент звернення до Центру зайнятості із заявою від 03.10.2002 відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець /а.с. 16/.
Дану обставину Центром зайнятості зафіксовано у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.04.2015 №199, у висновку якого вказано на необхідність повернення виплаченої гр. ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з безробіттям в розмірі 2211 грн 59 коп. /а.с. 17/.
З метою повернення коштів Центром зайнятості 02.04.2015 видано наказ за №79 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." /а.с. 19/.
Копію даного наказу відповідачу надіслано разом з листом від 02.04.2015 вих. №03-1316 /а.с. 20/. Однак, поштове відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 21/.
Оскільки відповідач добровільно не сплатив кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-XII (чинного на дату виникнення спірних відносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
У свою чергу, за приписами статті 2 вказаного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Таким чином, громадянин, у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, належить до зайнятого населення, у зв'язку з чим не має права на визнання безробітним та отримання допомоги у зв'язку з безробіттям.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, обов'язок щодо повідомлення про обставини, наявність яких впливає на отримання статусу безробітного та виплату відповідної допомоги, покладено саме на особу, яка звертається до органу зайнятості населення із заявою про визнання безробітним.
Пунктом 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248, передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом співставлення наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.
Матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_1 06.11.1997 зареєстрований як фізична особа - підприємець /а.с. 16/.
Запис про припинення підприємницької діяльності відповідача до Єдиного державного реєстру внесено 05.03.2015 /а.с. 16/.
Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Отже, в силу положень чинного законодавства відповідач у період з 06.11.1997 по 05.03.2015 був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що під час перебування на обліку в Центрі зайнятості в якості безробітного (03.10.2002 - 20.07.2003) відповідач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а отже, відносився до зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги у зв'язку з безробіттям.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
А відповідно до пункту 8 наведеного Порядку у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем до суду не надано доказів оскарження наказу від 02.04.2015 №79 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." у встановленому законом порядку чи доказів відшкодування безпідставно отриманої суми допомоги у зв'язку з безробіттям в добровільному порядку.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість позовних вимог Центру зайнятості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Полтавського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22534038; вул. Леніна, 91, м. Полтава, Полтавська область, 36022) кошти в розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко