Справа № 2а/1570/10668/2011
11 червня 2012 року
15год.18хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №2464 від 05.07.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю №39076/9/10-029 від 22.11.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ВАТ «Одеський припортовий завод»(далі -ВАТ «ОПЗ»), в якій позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 05.12.2011р. №0000651520 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011р. у розмірі 53666,13грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 26833,07грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.п.198.1, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, посилаючись на наступне. Відповідачем було порушено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині підтвердження належними доказами наявності встановленого порушення. Під час здійснення перевірки позивача не досліджувались первинні документи; висновки акту перевірки позивача ґрунтуються лише на даних бази власних автоматизованих інформаційних систем (АІС) та актах перевірок інших підприємств. Висновок акту перевірки не відповідає дійсності, він зроблений на підставі припущень, без достатнього вивчення первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ВАТ «ОПЗ»та TOB «ОСОБА_3 Інвест-55». Актом перевірки не встановлювалась відсутність господарських операції за правочином, який податковий орган вважає нікчемним, не досліджувалось питання фактичного виконання робіт, їх документального підтвердження в господарській діяльності. Податковим органам не надано право визнавати правочини нікчемними.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення ВАТ «ОПЗ»вимог податкового законодавства. В підтвердження зазначеного останній посилається на те, що у TOB «ABC Ресурси»(яке мало господарські правовідносини з контрагентом позивача TOB «ОСОБА_3 Інвест-55») відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Усі операції купівлі-продажу за TOB Ресурси»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», що в свою чергу свідчить про те, що правочини між TOB "БУД ОСОБА_4 - 55" та ВАТ «ОПЗ»здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що в період з 11.11.2011р. по 15.11.2011р. посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі згідно наказу від 10.11.2011р. №749, виданого головою комісії з проведення реорганізації СДПІ по роботі з ВПП у місті ОСОБА_1 на проведення невиїзної позапланової перевірки, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1. ст.75, ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПА України від 11.05.2011р. №319 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" та за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 18.11.2011р. №440/15-2/00206539/94 «Про результати невиїзної позапланової перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одеський припортовий завод»з TOB "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" за період з 01.02.11р. по 28.02.11р.».
В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено: 1) ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»послуг з монтажу, технічного обслуговування, ремонту промислових, холодильних та вентиляційних установок ВАТ «Одеський припортовий завод». Послуги по вказаних правочинах не були передані, чим порушено ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; 2) п.198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011р. на суму 53666,13грн.
На підставі зазначеного акту перевірки від 18.11.2011р. №440/15-2/00206539/94 СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0000651520 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011р. у розмірі 53666,13 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 26833,07грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, п.198.4 ст.198 ПК України.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.
Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011р. у розмірі 53666,13грн. слугувало наступне. ДПІ у м.Южному Одеської області було доведено акт від 10.08.2011р. №391/56/23-1007/34334724 «Про результати позапланової невиїзної перевірки TOB «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, стосовно взаємовідносин Ресурси»за лютий 2011 року, від 22.08.2011р. №11839/7/23-3411. TOB «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»уклало договір із ВАТ «ОПЗ»у якості підрядника на виконання робіт на об'єктах ВАТ «ОПЗ». Одночасно TOB «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»уклало договори субпідряду на виконання вище значених робіт на об'єктах ВАТ «ОПЗ» із TOB Ресурси» від 10.01.2011 року №Р-11-01. До ДПІ у м.Южному від Кіровоградської ОДПІ надійшов акт від 14.06.2011р.№51/23-6/37231724 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурси»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 29.04.2011р.». Вказаним актом перевірки встановлено наступне: загальна численність працюючих на TOB Ресурси» 0 осіб; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; жодних первинних документів щодо фінансово - господарської діяльності TOB Ресурси»за період з 01.10.2010р. по 29.04.2011р. до перевірки не надано. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року, що свідчить про те, що правочини між TOB Ресурси»та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Місцезнаходження підприємства TOB Ресурси»не встановлено. З викладеного податківцями зроблено висновок, що TOB Ресурси»здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди третіми особами, усі операції купівлі-продажу за TOB Ресурси»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Також, в акті перевірки позивача зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок робіт від підприємства-постачальника TOB Ресурси»у періоді з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., що в свою чергу свідчить про те, що правочини між TOB "БУД ОСОБА_4 - 55" та ВАТ «ОПЗ»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ет.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу СТ.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Судом встановлено, що відносини між ВАТ «Одеський припортовий завод»та TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»ґрунтувались на укладеному договорі підряду №99/1 від 14.12.2010р., копія якого наявна у матеріалах справи.
В рамках договору №99/1 від 14.12.2010р. протягом лютого 2011 року підрядна організація, TOB «ОСОБА_3 Інвест-55», виконала на ВАТ «Одеський припортовий завод»послуги з очистки поверхонь 8-ми теплообмінників та здійснила капітальний ремонт металоконструкцій дифузора цеху перевантаження аміаку на загальну суму 321996,80грн., у тому числі ПДВ - 53 666,13 грн.
Виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, прийняття-здачі об'єктів, цеховим журналом виконання ремонтних робіт та наряд-допусками на проведення ремонтних робіт.
Розрахунки за виконані підрядні роботи, у відповідності до умов договорів, проведені після підписання актів виконаних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
У зв'язку з виконанням робіт TOB «БУД ОСОБА_4 - 55»виписані позивачу податкова накладна від 23.02.2011 року №4 на суму 299826,97грн., у тому числі сума податку на додану вартість 49971грн.; та податкова накладна від 24.02.2011 року №5 на суму 22169,83грн., у тому числі сума ПДВ 3695грн..
ВАТ «ОПЗ»віднесло вказані суми ПДВ у розмірі 53666грн. за виписаними податковими накладними до складу податкового кредиту за лютий 2011р. у поданій до ДПІ декларації з ПДВ за лютий 2011р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток 5).
Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем робіт, включення витрат по їх оплаті до валових витрат, оплати отриманих робіт, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договір, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти прийняття-здачі об'єктів, цеховий журнал виконання ремонтних робіт, наряд-допуски на проведення ремонтних робіт, тощо).
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.
Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «ОСОБА_3 Інвест-55» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій за договором №99/1 стало те, що TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»як підрядник за цим договором уклало договір субпідряду на виконання вищезазначених робіт на об'єктах ВАТ «ОПЗ» із ТОВ «АВС-Ресурси» №р-11-01 від 10.01.2011р., які за висновками акту перевірки кіровоградської ОДПІ від 14.06.2011р. не спроможне було виконати передбачені договором роботи на ВАТ «ОПЗ» в силу відсутності трудових ресурсів, обладнання, тощо, тому всі операції ТОВ «АВС-Ресурси»є нікчемними по ланцюгу до «вигода набувача», тобто ВАТ «ОПЗ».
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч.1 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами договору 99/1 від 14.12.2010р. передбачено право підрядника виконати роботи своїми та залученими силами (пункт 2.2).
Таким чином, відповідальною та зобов'язаною особою перед ВАТ «ОПЗ»за виконання зобов'язань за договором №99/1 від 14.12.2010р. є виключно TOB «ОСОБА_3 Інвест-55».
ВАТ «ОПЗ»та ТОВ «АВС-Ресурси»виходячи з положень ч.2 ст.838 ЦК України (за якою генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку; замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом) не перебувають між собою у правовому зв'язку та позивач не може нести будь-які негативні наслідки у зв'язку з висновками органу ДПС в ході перевірки такої особи, зокрема, у зв'язку тим, що стосовно неї встановлено нікчемність усіх господарських операцій нею вчинених.
Під час укладення угоди між ВАТ «ОПЗ»та його контрагентом TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»та її виконання були дотримані вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами; зворотні висновки акту перевірки ВАТ «ОПЗ»спираються не на дослідження та аналіз первинних документів, а є похідними від висновків актів перевірок складених іншими органами ДПС України, обґрунтованість даних яких не може презюмуватись судом при розгляді даної справи.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Договір, укладений позивачем з TOB «ОСОБА_3 Інвест-55» не є недійсним в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження його укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір був укладений сторонами, скріплений печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цим договором (сплачені кошти, виконані роботи), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивними. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та його контрагентом, та фіктивність цього договору.
Судом встановлено, що укладений між ВАТ «ОПЗ»та TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про його визнання недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.
Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Позивач та його контрагент TOB «ОСОБА_3 Інвест-55»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В акті перевірки ВАТ «ОПЗ»не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.п.198.1, 198.4 ст.198 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ,що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ВАТ «ОПЗ»до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з TOB «ОСОБА_3 Інвест-55».
Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань, та надав додаткові матеріали, які підтверджують висновок суду про те, що в порушення вимог Порядку №984 висновки по ВАТ «ОПЗ»зроблені виключно як похідні від результатів перевірки його контрагента-підрядника та перевірки субпідрядника -ТОВ «АВС-Ресурси»та цілком спираються на дані відповідних актів перевірок інших органів ДПС.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи безпідставність та необґрунтованість висновку про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»вимог п.198.1, п.198.4 ст.198 ПК України, заниження податку на додану вартість на суму 53666,13грн. за лютий 2011р., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором з TOB «ОСОБА_3 Інвест-55», суд дійшов висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування і задоволення позову Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 05.12.2011р. №0000651520.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Одеський припортовий завод» судовий збір у сумі 28 (двадцять вісім) грн.23коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2012р.
Суддя М.М. Аракелян
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 05.12.2011р. №0000651520.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Одеський припортовий завод» судовий збір у сумі 28 (двадцять вісім) грн.23коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2012р.
Суддя М.М. Аракелян
18 червня 2012 року.