Справа № 2а/1570/7559/2011
08 лютого 2012 року м.Одеса
12год.12хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 13.01.2012р. №357/08
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання неправомірними та скасування рішень та вимоги, -
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 27.07.2011р. №02-876, №02-877, №02-878 та вимогу про сплату боргу від 27.07.2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних рішень та вимоги, з огляду на те, що ними застосовані до позивача адміністративно-господарські санкції з порушенням строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України. Вимога про сплату боргу була винесена без належних підстав та без проведення перевірки діяльності позивача.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на те, що позивачем не було своєчасно нараховано та сплачено страхові внески у повному обсязі; оскаржені рішення про застосування фінансових санкцій та вимога про сплату боргу є правомірними.
У судовому засіданні сторони підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець Болградською районною державною адміністрацією Одеської області 12.05.2005р. Відповідача включено до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів за ідентифікаційним номером -НОМЕР_1.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області з 24.05.2005 року.
27.07.2011р. позивачем надано до УПФ розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №504 за 2006р., яким визначену суму страхових внесків до сплати у розмірі 1216,35грн. (3825,00 грн.* 31,8%), №505 за 2007р., яким визначену суму страхових внесків до сплати у розмірі 1431,75грн. (4312,50 грн. * 33,2%) та №506 за 2008р., яким визначену суму страхових внесків до сплати у розмірі 1494грн. (4500,00 грн. * 33,2%).
27.07.2011р. відповідачем складено акт перевірки повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №02-785Т яким зобов'язано доплатити суму 31,54грн., у зв'язку з тим що розмір місячного страхового внеску згідно поданого розрахунку за 2008р менше мінімального розміру.
Однак визначені позивачем суми страхових внесків, що підлягають сплаті, не були ним сплачені у повному обсязі.
27.07.2011р. посадовою особою відповідача складені акти №02-782Т, №02-783Т, №02-784Т, якими встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 терміну здачі звітності, а саме звіти за 2006р., 2007р. та 2008р. надані до Управління 27.07.2011р.
У зв'язку з порушенням позивачем термінів подання розрахунків сум страхових внесків на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Управлінням Пенсійного фонду України в Болградському районі були прийняті рішення від 27.07.2011р. №02-876, №02-877, №02-878 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, якими застосовні фінансові санкції у розмірі 170грн. кожне.
27.07.2011р. відповідачем винесено вимогу №11646/03 про сплату боргу у загальному розмірі 3661,32грн.
Не погодившись з обґрунтованістю вказаної вимоги про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій, позивач оскаржив її до суду.
Суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області обґрунтовано та правомірно застосувало до позивача фінансові санкції та винесено оскаржену вимогу на підставі наступного.
Пунктом 3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.5 ч.1 ст.14 вказаного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Пунктом 4 ч.2 ст.17 Закону №1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п.11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (в редакції чинній у 2006, 2007 та 2008роках) За підсумками року платники, зазначені в підпункті 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)), пункту 2.1 цієї Інструкції, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції.
Згідно з п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;
Згідно з пп.2 п.8 Перехідних положень Закону №1058 (в редакції чинній у 2006-2008р.р.) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): 2) особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.
Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону: 33,2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону. Установлено, що у 2006 році розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначений абзацом другим пункту 1 статті 4, становить 31,8 відсотка згідно із Законом України від 20.12.2005р. №3235-IV.
Відповідно до п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем не заперечено факт несвоєчасного подання звітності за 2006-2008роки до органу ПФУ.
Суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у зв'язку з несвоєчасним поданням звітності за 2006-2008роки. Обґрунтованою є й вимога про стягнення боргу, з огляду на те, що розрахунки, якими визначено суми страхових внесків до сплати були самостійно складені позивачем та надані до Управління.
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Не обґрунтованими є посилання позивача на пропуск відповідачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст.250 ГК України.
Відповідно до статті 250 ГПК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
В той же час, відповідно до пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Отже, спеціальним законом встановлені відмінні строки застосування санкцій за порушення платниками страхових внесків вимог пенсійного законодавства. При цьому Закон №1058-IV не ставить в залежність стягнення недоїмки, пені від часу застосування таких санкцій, а також не обмежує застосування санкцій строками.
Таким чином, суд вважає, що оскаржені вимога про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій відповідають вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання неправомірними та скасування рішень та вимоги відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2012р.
Суддя М.М. Аракелян
13 лютого 2012 року.