Справа № 10953/10/1570
17 серпня 2011 року м.Одеса
09год.45хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №5494 від 01.11.2010р.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_2, в якій позивачка просить суд визнати неправомірним та скасувати п.1 наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області №899 від 30.08.2010р. в частині звільнення старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за ст.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби; визнати неправомірним та скасувати п.3 наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 624 ос (по особовому складу) від 10.12.2010р. в частині звільнення старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби; зобов'язанти начальника ГУ УМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_2 на тій на посаді, яку вона займала до звільнення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на наступне. Оскаржувані накази прийняті у зв'язку з вчиненням позивачкою правопорушення, що має ознаки злочину, за відсутності обвинувального вироку суду. У ОСОБА_2, потерпілих і інших очевидців події не відбиралися будь-які пояснення; до висновку службового розслідування було додано тільки взяті з матеріалів дослідчої перевірки ксерокопії пояснень цих осіб та службове розслідування фактично не проводилося. Рішеннями судів та постановою прокуратури було встановлено, що приводів і підстав для порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи не було і відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України. Дискредитація, що виразилась у грубому порушенні громадського порядку, про яку йдеться в оскаржуваних наказах, не мала місце. Також позивачка зазначає, що слід взяти до уваги, що інцидент 19.07.2010р. мав місце в період знаходження ОСОБА_2 у відпустці, внаслідок нього вона довгий час знаходилася на лікарняному, за 10 років слідчого стажу ОСОБА_2 мала більше 40 різних заохочень, діючих же стягнень вона не має, є матір'ю неповнолітньої дитини, з огляду на що застосоване до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи не відповідає характеру та тяжкості вчиненого нею порушення.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. ОСОБА_2 вчинила неправомірні дії, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, що призвело до виникнення бійки та спричинення тілесних ушкоджень громадянам, надходженню обґрунтованих заяв стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури від потерпілих, особистого спричинення легких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 та здійснення хуліганських дій відносно гр. ОСОБА_4, що привело до виклику співробітників Ізмаїльського ВДСО для припинення конфліктної ситуації. Вказує на те, що звільнення позивачки не можна розцінювати як дисциплінарне стягнення, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. Рішення судів про направлення матеріалів дослідної перевірки Ізмаїльському міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки не є доказом того, що позивачкою не був скоєний проступок несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ України. ОСОБА_2 була звільнена з ОВС України не у зв'язку з порушенням відносно неї кримінальної справи. Також відповідач наголошує на пропуску позивачкою строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на службі в органах внутрішніх справ з вересня 2000р., з 02.04.2007р. працювала на посаді старшого слідчого слідчого відділення Ізмаїльського MB (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, діючих дисциплінарних стягнень не має, що, зокрема, вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки та довідки від 23.07.2010р. №55/9-306-172.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, перебуваючи у відпустці за 2009 рік, 19.07.2010р., разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 знаходились у диско-барі «Гелексі»у м. Ізмаїл, де вживали алкогольні напої. При цьому ОСОБА_2 декілька разів створювала конфліктні ситуації, які у подальшому переростали у бійки з працівниками та відвідувачами вказаного бару. Після закінчення бійки ОСОБА_2 створила конфліктну ситуацію з барменом ОСОБА_4, в ході якої висловлювалася на її адресу нецензурної лайкою та кинула в бармена калькулятором. Після виклику адміністратором диско-бару ОСОБА_3 по тривожній кнопці на місце події прибули співробітники Ізмаїльського ВДСО, які припинили подальший розвиток конфлікту. Вказана подія була зареєстрована до ЖРЗПЗ за № 5992 від 19.07.2010. У подальшому до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури з заявою звернулись громадяни: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про отримання ними тілесних ушкоджень від співробітника Ізмаїльського МВ ОСОБА_2 Згідно актів судово-медичного обстеження № 351 від 19.07.2010 та № 361 від 21.07.2010, вказані громадяни отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких.
Вказані вище обставини встановлені у висновку від 27.08.2010р. по матеріалам службового розслідування за фактом неправомірних дій старшого слідчого слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування Ізмаїл та Ізмаїльського району) майора міліції ОСОБА_2, затвердженого начальником Ізмаїльського МВ (з обслуговування Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області. У ньому зазначено, що дії старшого слідчого слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) майора міліції ОСОБА_2 під час перебування в диско-барі «Гелексі»є неправомірними та такими, що призвели до створення конфліктної ситуації, виникнення бійки, спричинення тілесних ушкоджень як ОСОБА_2, так і іншим громадянам, надходженню обґрунтованих заяв до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури від потерпілих стосовно її неправомірних дій, особистого спричинення тілесних ушкоджень гр.ОСОБА_3 у вигляді синців обличчя та рук, саднів лівої руки та грудної клітки та хуліганських дій, вчинених стосовно гр.ОСОБА_4 і як наслідок, дискредитації органів внутрішніх справ та підриву авторитету співробітників міліції серед населення м.Ізмаїла. Спричинення тілесних ушкоджень старшому слідчому слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) майору міліції ОСОБА_2 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, чисельного забиття та саден обличчя сталося поза службою, в період проходження служби при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, в результаті особистих неправомірних дій у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначеним висновком запропоновано за скоєння вчинку, що дискредитує звання начальницького складу, клопотати перед керівництвом ГУМВС України в Одеській області про звільнення з органів внутрішніх справ старшого слідчого слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 за ст.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Також, щодо встановлених обставин складено висновок за результатами службової перевірки за фактом порушення кримінальної справи відносно співробітника СВ Ізмаїльського MB ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2, затверджений 20.08.2010р. начальником ГУМВС України в Одеській області. Вказаним висновком рекомендовано за грубі порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, Закону України «Про міліцію», Кодексу честі працівника ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, наданої ним при прийнятті на службу до ОВС України, дискредитацію звання особи рядового та начальницького складу ОВС, що виразилось у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та неправомірних діях, які призвели до виникнення бійки і спричинення тілесних ушкоджень громадянам, старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ звільнити за ст.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.
У зв'язку з викладеними фактами, 30.08.2010р. наказом ГУМВС України №899 «Про покарання старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2О.»за грубі порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, Закону України «Про міліцію», Кодексу честі працівника ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, наданої ним при прийнятті на службу до ОВС України, дискредитацію звання особи рядового та начальницького складу ОВС, що виразилось у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та неправомірних діях, які призвели до виникнення бійки і спричинення тілесних ушкоджень громадянам, старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ звільнено за ст.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.
На підставі наказу №899 від 30.08.2010р. наказом №624 ос (по особовому складу) від 10.12.2010р. у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію) майора міліції ОСОБА_2, старшого слідчого слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в області 21 грудня 2010 року.
Не погоджуючись з вказаними наказами, позивачка оскаржила їх до суду.
Суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних позивачкою наказів з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію»діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Згідно з абз.2 ст.3 цього Закону міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Як закріплено у Кодексі честі працівника ОВС України, затвердженому наказом МВС України №18 від 11.01.1996р., при виконанні службових обов'язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ повинен, зокрема, уважно та без упередження ставитись до громадян незалежно від їх соціального стану, освітнього рівня, расової чи релігійної приналежності, громадянства, політичних та інших переконань, віку, статі, при застосуванні сили керуватися гуманістичними принципами, пам'ятати про цінність людського життя; своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ.
В Присязі працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, зазначається, що працівник органу внутрішніх справ України, вступаючи на службу, присягає завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано позивачкою, ОСОБА_2 були порушені вказані вище норми чинного законодавства. Судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїла вчинки, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, а саме дії, що призвели до виникнення бійки та спричинення тілесних ушкоджень громадянам, надходження обґрунтованих заяв на дії ОСОБА_2 до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури від потерпілих, особистого спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 та здійснення хуліганських дій відносно гр. ОСОБА_4, що призвело до виклику співробітників Ізмаїльського ВДСО для припинення конфліктної ситуації.
Суд приймає до уваги, що факт вчинення бійки за участю позивачки 19.07.2010р. в приміщенні бару «Гелексі» та навколо нього ОСОБА_2 не спростований та фактично не заперечується, а також підтверджується наявними у справі письмовими поясненнями очевидців, одержаних в ході перевірки компетентними органами
Відповідно до п.п.а) п.62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.
Згідно з п.66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка вчинила дії, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, які правомірно оцінені відповідачем як грубе порушення громадського порядку, Кодексу честі працівника ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Суду не надано доказів безпідставності та необґрунтованості звільнення старшого слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме - за дискредитацію. За переконанням суду, що ґрунтується на дослідженні та оцінці за правилами ст.86 КАС України наявних у справі доказів, ОСОБА_2 як працівник ОВС в позаслужбовий час припустилася поведінки, яка є несумісною з перебуванням на службі в міліції, хоча повинна була поводитись з гідністю і честю, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, а отже -докласти зусиль на недопущення такого розвитку подій, які мали місце 19.07.2010р.
На думку суду, відповідач обґрунтовано оцінив поведінку позивачки як дискредитацію звання рядового і начальницького складу.
Посилання позивачки, що рішеннями Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010р. та апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010р., постановою старшого слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.02.2011р. було встановлено, що приводів і підстав для порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи не було і відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України, на думку суду не спростовують скоєння нею вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС. Натомість, зокрема, в постанові ст.слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури такі висновки знаходять своє підтвердження. Зокрема, в тексті постанови декілька разів згадується про нанесення ОСОБА_2 ударів руками присутнім особам, учасникам конфлікту, та вчинення інших дій, які слідчим попередньо кваліфікуються як дрібне хуліганство, та формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України.
Суд відхиляє також посилання позивачки на ігнорування відповідачем ст.62 Конституції України (презумпція невинуватості), оскільки її звільнення не було пов'язане з порушенням відносно неї кримінальної справи, що безпосередньо вбачається з п.1 оскаржуваного наказу №899 від 30.08.2010р.
Незаслуговуючими на увагу є твердження позивачки, що відносно вказаних вище фактів не проводилося службове розслідування, з огляду на те, що такі твердження спростовуються матеріалами справи; за результатами проведеного службового розслідування та службової перевірки були складені висновок ГУМВС України в Одеській області від 30.08.2010р. та висновок Ізмаїльського МВ (з обслуговування Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області від 27.08.2010р.
Крім того, чинним законодавством не встановлена обов'язковість проведення службового розслідування, яке повинно передувати звільненню з ОВС за дискредитацію (ст.66 Положення). Звільнення позивачки по ст.66 Положення не є дисциплінарним стягненням, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ стосовно обов'язковості проведення службового розслідування, як це має місце при вчиненні особою дисциплінарного проступку.
Поряд з цим, ОСОБА_2 помилково вказує на необґрунтованість застосування до неї звільнення з ОВС як крайнього заходу дисциплінарного впливу згідно ст.14 Дисциплінарного статуту, оскільки звільнення за дискредитацією по ст.66 Положення не є заходом дисциплінарного впливу та дисциплінарним стягненням.
Необґрунтованими є посилання відповідача на пропуск позивачкою місячного строку звернення до суду з вимогою про скасування наказу №899, встановленого ст.99 КАС України для спорів пов'язаних зі звільненням з публічної служби, з огляду на те, що до суду відповідачем надано копію наказу №899, з підписом ОСОБА_2 про ознайомлення з наказом 28.10.2010р., в той час як до суду вона звернулася 16.11.2010р., тобто в межах місячного строку.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржувані ОСОБА_2 №899 від 30.08.2010р. та № 624 ос (по особовому складу) від 10.12.2010р. в частині її звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за дискредитацію) є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягають. У зв'язку з вказаним відсутні підстави також для поновлення ОСОБА_2 на посаді, яку вона займала до звільнення з ОВС.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2011р.
Суддя /підпис/ ОСОБА_7
22 серпня 2011 року