Cправа № 2a-0770/747/12
Ряд стат. звіту № 2.1
Код - 14
03 квітня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Скраль Т.В.,
при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,
та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Відповідно до статті 160 частини З КАС України 03 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 квітня 2012 року.
Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2012 року до Закарпатського окружного адміністративного суду було передано справу за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправної відмови Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_1 паспорту України для виїзду за кордон, зобов'язання Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області видати ОСОБА_1 паспорт України для виїзду за кордон.
Позивач звернувся до суду із позовом, у якому зазначено, що 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області з метою виготовлення закордонного паспорту громадянина України. Згідно повідомлення №19/425 від 26.01.2012 р. позивача було проінформовано, що її заяву розглянуто, але у її задоволенні тимчасово відмовлено на підставі п. 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України» до погашення заборгованості, покладеної на позивача судовим рішенням.
Згідно з п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Позивач від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням не ухилялася, а тому дії відповідача є незаконними та безпісдтавними. Дана норма Закону може бути тільки підставою для тимчасового обмеження у виїзді громадян України за кордон, тобто дія статті поширюється на громадян, котрі вже отримали такий паспорт, але аж ніяк не є підставою для відмови у виготовленні закордонного паспорту.
Згідно ст. ЗЗ Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Позивач надав суду додаткові пояснення, згідно яких встановлено, що ОСОБА_1 є викладачем Закарпатського Державного університету, працює на кафедрі фінансів і кредиту та має наукову ступінь кандидата економічних наук. У зв'язку з необхідністю прямих професійних обов'язків та дотримання вимог щодо постійного підвищення кваліфікації, позивач зобов'язаний приймати участь в міжнародних конференціях та здійснювати періодичні публікації у економічних виданнях. У зв'язку з відмовою у видачі паспорту позивач не зміг прийняти участі у Східно - європейській конференції міжнародних відділів вищих учбових закладів, яка мала відбутися з 23-го по 24-те березня 2012 року в місті Москва, що на території Російської Федерації, міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний потенціал соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації», яка мала відбутися з 27-го по 30-те березня 2012 році у місті Кошіце, що на території Словацької Республіки.
Відвідування наведених та інших міжнародних конференцій є неможливим без одержання закордонного паспорту. Таким чином відмова відповідача у видачі закордонного паспорту завдала суттєвих незручностей, зокрема у здійсненні професійної діяльності викладача, неможливість відвідування відповідних міжнародних конференцій позбавила підвищення розвитку свого професійного рівня як науковця, а також одержання певного досвіду від обміну знаннями між закордонними колегами, підвищення своєї кваліфікації як фахівця в економічній галузі.
Статтею 54 Конституції України чітко передбачено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів , що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Крім цього, в ч.З.ст.54 Конституції України зазначається, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України із світовим співтовариством.
Статтями 1, 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Україною 17.07.1997 року згідно з Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи лише на підставі неспроможності виконати своє договірне зобов'язання, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому зазначено, що права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Зазначена правова позиція, як Позивача, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням від 2 липня 2009 року у справі "Ігнатов проти Болгарії", яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
В даному випадку йде мова не про безпосередню реалізацію права виїзду позивача за кордон України, а про право на виготовлення закордонного паспорта громадянина України, яке було відповідачем грубо порушено, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили визнати протиправною відмову Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_1 закордонного паспорту та зобовязати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області видати ОСОБА_1 паспорт України для виїзду за кордон.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, письмових заперечень щодо задоволення позовних вимог до суду не подала, дала усні пояснення, просила суд відмовити в задоволенні позову як безпідставному та надала суду лист за № 08-14\1209 від 25 січня 2012 року «Про надання інформації», на якому базувалася відмова у видачі закордонного паспорту від 26 січня 2012 року.
Дослідивши подані суду письмові докази, заслухавши пояснення сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що 10 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон до управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області.
25 січня 2012 року на імя в.о. Начальника УГІРФО УМВС України в Закарпатській області надійшов лист на № 19\63, у змісті якого зазначено, що міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськарайонного управління юстиції на звернення в.о. начальника УГІРФО повідомляє, що перевіркою державного реєстру виконавчих проваджень, встановлено стовно гр. ОСОБА_1, що підставою накладення обмеження щодо видачі закордонного паспорту є такі виконавчі документи:
- виконавчий лист Новозавдського районного суду м. Чернігова по справі № 6-2027\10 від 17 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-банк" борг в розмірі 8972,20 грн.,
- виконавчий лист Новозавдського районного суду м. Чернігова по справі № 6-2027\10 від 17 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-банк" борг в розмірі 79 149, грн.
Згідно повідомлення за № 19/425 від 26 січня 2012 року, Відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, мотивуючи своє рішення тим, що заяву про відмову у видачі закордонного паспорту розглянуто. У задовленні прохання ОСОБА_1 тимчасово відмовлено на підставі п.5 статті 6 Закону України від 21.02.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»- до погашення заборгованості, покладеної на заявницю судовим рішенням.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою зазначеної статті 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, а також не надано доказів, які б підтвердили обгрунтованість та відповідність вимогам закону - відомостей, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі паспорту.
У відповідності до ст. 13 Загальної декларації прав людини, яка прийнята та проголошена в резолюції 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право вільно пересуватися і вибирати місце проживання в межах кожної держави, кожен має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну і повертатися в неї.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Законом України «Про порядок виїзду з України та порядок в»їзду в Україну громадян України»ст. 8 передбачено порядок розв'язання спорів, зокрема відмова в оформленні паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1,2 і 6-8 частини 1 статті 6 цього Закону, він може оскаржити цю дію у судовому прядку за місцем свого проживання. Ст..8 цього ж Закону, передбачено відмову у виїзді з України громадян України з підстав, передбачених пунктами 3-5 і 9 частини першої статті 6 цього Закону і така оскарженню не підлягає.
При ухваленні рішення про відмову Позивачу у видачі паспорта для виїзду за кордон, Відповідач керувався інформаційним листом Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції за № 08-14\209 від 25 січня 2012 року. Однак, даний лист має тільки інформаціний характер та не передбачений жодним із положень ст..6 Закону України "Про порядок виїзду із України та порядок в'їзду в Україну громадян України» якою передбачено підстави у тимчасовому обмеженні управі виїзду громадян України за кордон.
В порушення вимог вищезазначених норм, Відповідач відмовив на підставі п.5 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду із України та порядок в'їзду в Україну громадян України», де зазначено, що громадянину тимчасово може бути відмовлено у видачі паспорту у випадку, якщо ( пункт 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено права та обов'язки державного виконавця, зокрема, ч.3 п.18 зазначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи, за межі України - до виконання зобов'язань - за рішенням.
У жодному документі наданому відповідачем у судовому засіданні та у змісті тих, які оцінені судом та послужили підставою для відмови у видачі паспорту ОСОБА_1 немає відомостей, що позивач ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, а тому суд вважає, що застосування до позивачки ОСОБА_1 п. 5 ст. 6 Закону України від 21.02.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»- є передчасним і не грунтується на вимогах вищевказаних законів.
За наведених обставин, позовні вимоги доведені, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Так, як відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 54 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" Рішенням Європейського суду з прав людини від 2 липня 2009 року у справі "Ігнатов проти Болгарії", статтями 1, 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 17, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити
Визнати протиправною відмову Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_1 паспорту України для виїзду за кордон.
Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області видати ОСОБА_1 паспорт України для виїзду за кордон.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 32 гривні 19 копійок.
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.
Суддя Скраль Т.В.
Копія вірна:
Суддя Закарпатського
окружного адміністративного суду ОСОБА_4