24 вересня 2015 року Житомир справа № 806/2698/15
категорія 10.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Капинос О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Фермерського господарства "Межирічка" про стягнення 3150,06 грн.,-
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом в якому зазначає, що Фермерське господарство "Межирічка" не відшкодувало фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених у відповідності до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", 3150,06 грн. за період з квітня по червень 2015 року, та просить стягнути на його користь з відповідача дану заборгованість.
Представник позивача прибув до суду, позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача також прибув до суду, проти позову заперечував за необґрунтованістю та безпідставністю, просив в позові відмовити. Згідно письмового клопотання просить проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року, відповідно до якого місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії громадянці ОСОБА_1 дорівнює 1050,12 грн., а усього до сплати - 14492,53 грн.
Вказаний розрахунок був отриманий відповідачем, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.
У зв'язку з несплатою відповідачем визначених приведеними розрахунками сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним у попередньому абзаці, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
З наведеного вбачається, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та № 2 покриваються підприємствами та організаціями.
Водночас, винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду проводилась виплата пільгової пенсії громадянці ОСОБА_1, яка працювала в Фермерському господарстві "Межирічка". Відповідач використовував найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по пенсіонеру відповідача ОСОБА_1 за період з квітня по червень 2015 року включно становить 3150,06 грн.
Відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.
З врахуванням зазначених норм та обставин справи, суд приходить до висновку, що покриття витрат на виплату та доставку пенсій має проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, оскільки пенсія громадянці ОСОБА_1 була призначена на пільгових умовах відповідно пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та після 1 січня 2005 року.
За таких обставин підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Фермерського господарства "Межирічка" про стягнення 3150,06 грн. відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос