03 червня 2015 р. Справа № 804/3981/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Жижиній К.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з проведення камеральної перевірки 12 лютого 2015 року, оформленої актом про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету; скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002631503 та податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002621503.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що податковий орган при проведенні перевірки всупереч п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) вийшов за межі наданих повноважень провівши камеральну перевірку 12.05.2015 року податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки за січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, квітень-листопад 2013 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також вказує на те, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року було визнано обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи.
Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки уповноваженій особі відповідача, позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях. Так, серед доводів податкового органу зазначено, що підставою несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання став непогашений борг попередніх періодів, в рахунок якого здійснювалось зарахування поточних платежів, що підтверджується даними облікових карток платника податків. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ». За наслідками проведення перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 12.02.2015 року за №135/29/04-03-15-04-10/00130820 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету.
У відповідності до акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» протягом граничного терміну несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання по орендні платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.
На підставі акта перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2015 року №0002621503, яким за затримку на 170 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 120 606,8 грн. ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 060,68 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2015 року №0002631503, яким за затримку на 87 774 дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 5 559 345,4 грн. ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 111 869,08 коп.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового Кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.
З наведених процесуальних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про визнання незаконними дій контролюючого органу з проведення камеральної перевірки позивача визначальним являється те, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Зміст оскаржуваних дій полягає у організації та проведенні камеральної перевірки позивача, яка контролюючим органом фактично реалізована, а саме- здійснено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт.
При цьому, суд зазначає, що вчинення таких дій прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби та є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.
Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (рішення), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення камеральної перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.
Враховуючи зазначене, суд вважає вимоги щодо визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки позивача не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2015 року №0002631503 та №0002621503, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації, або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено застосування відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) податків, відповідно до якої, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як свідчать матеріали справи, позивач подавав відповідачу податкові декларації з орендної плати за землю від 27.01.2009 року №21316; від 28.01.2010 року №900073030; від 19.03.2010 року №51334; від 22.11.2010 року №126327; від 20.12.2010 року №129929; від 18.01.2011 року №139422; від 27.01.2011 року №9000113091; від 16.02.2012 року №9005881881; від 19.02.2013 року №9007855974.
В акті перевірки зазначено, що грошові зобов'язання були сплачені позивачем з затримкою менш ніж 30 календарних днів та більше ніж 30 календарних днів.
Факт наявності заборгованості позивачем не заперечується.
Позивачем також не заперечується та зазначено в позовній заяві, що грошове зобов'язання з земельного податку було сплачено позивачем відповідно переліку платежів зазначеного в акті перевірки.
При цьому перевірка була проведена відповідачем 12.02.2015 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 20.02.2015 року.
Статтею 111 Податкового кодексу України встановлено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема фінансовий вид відповідальності.
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
При цьому, відповідно до вимог статей 113, 114 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення, оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій зараховуються до бюджетів, до яких згідно з законом зараховуються відповідні податки та збори. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування. Відповідно до пункту 102.1. Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Оскільки, Публічним акціонерним товариством “Дніпродзержинська ТЕЦ” до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області було подано розрахунки земельного податку 27.01.2009 року №21316 за 2009 рік; від 28.01.2010 року №900073030, від 19.03.2010 року №51334, від 22.11.2010 року №126327, від 20.12.2010 року №129929 за 2010 рік; від 18.01.2011 року №139422, від 27.01.2011 року №9000113091 за 2011 рік; від 16.02.2012 року №9005881881 за 2012 рік, в яких були задекларовані суми податкових зобов'язань по земельному податку, визначення штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями 20.02.2015 року суперечить вищенаведеним положенням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Враховуючи зазначене, суд вважає протиправним визначення платнику штрафу без врахування положень пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Окрім того, суд звертає увагу, що згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, що також не було прийнято до уваги податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002631503 та податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002621503 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.
Відповідно вимогам статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягнення грошові кошти у розмірі 414,12 грн., пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002631503 та №0002621503, прийняті Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» сплачений ним судовий збір у розмірі 414,12 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1