17 квітня 2014 р. справа № 804/15264/13-а
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 23.10.2013 року, -
встановив:
18 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-Дніпропетровськ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову від 17.04.2014 р., просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 23.10.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 1357/04-63-22-03/32887616 від 08.10.2013 року, не відповідають нормам чинного законодавства, з таких підстав. Як видно з акту, у ході перевірки відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» неправомірно відобразило у бухгалтерському та податковому обліку витрати на збут автомобілів, оскільки до моменту їх реалізації кінцевим покупцям автомобілі фактично є власністю дистриб'ютора, а не дилера. Тобто, на думку податкового органу, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» є лише посередником між дистриб'ютором та кінцевими покупцями, а тому не повинно відображати в обліку витрати на збут автомобілів, які не є його власністю. Такі висновки, на думку позивача, ґрунтуються на хибних припущеннях, зроблених під час перевірки, що дистриб'ютор повністю контролює процес реалізації та ціну продажу автомобілів. Крім того, в акті перевірки відповідач робить хибний висновок про те, що, оскільки діяльність ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» є збитковою, витрати на збут не відповідають визначенню витрат, приведеному в пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, оскільки збиткова діяльність не може вважатися господарською. Водночас, відповідно до п. 2.1 Дилерського договору, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», яке виступає дилером, приймає на себе зобов'язання з продажу автомобілів, що поставляються дистриб'ютором від свого імені та за свій рахунок. Дилер приймає на себе зобов'язання по створенню й функціонуванню дилерського центру з продажу автомобілів, продажу й установки аксесуарів до автомобілів, продажу мастильних матеріалів. При цьому, відповідно до п.2.5 Дилерського договору, дилер не має права діяти від імені дистриб'ютора. Пунктом 2.6 Дилерського договору передбачено, що при організації діяльності Дилерського центру безумовним пріорітетом є просування і реалізація автомобілів. Разом з цим, дилерський договір не встановлює ціни, за якою дилер повинен здійснювати продаж автомобілів кінцевим споживачам. Прайс-лист, який надається дистриб'ютором дилеру на підставі дилерського договору, містить лише рекомендовані ціни для продажу автомобілів, про що зазначається у розділі «Терміни» дилерського договору. Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» передає у власність кінцевому споживачу автомобіль, який на момент передачі є власністю дилера, а не дистриб'ютора. З огляду на вищевикладене, твердження відповідача стосовно того, що позивач виступає лише посередником, не відповідає дійсності, оскільки діяльність ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» не містить ознак посередницької та здійснюється на підставі договорів поставки (купівлі/продажу) виключно від свого імені та за власний рахунок. ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» здійснює діяльність у сфері торгівлі автомобілями, запасними частинами та аксесуарами, а також надання послуг по обслуговуванню автомобілів. Витрати на збут ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», до яких відносяться оренда приміщень дилерського центру, комунальні послуги, заробітна плата працівників, пов'язаних зі збутом товарів, маркетингові та рекламні витрати, тощо, є складовою частиною діяльності позивача, що спрямована на отримання доходу. Оскільки ж положення українського законодавства не містять жодних застережень стосовно заборони на включення витрат до складу валових при збитковій діяльності, твердження відповідача про те, що витрати на збут ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» не пов'язані з господарською діяльністю, а тому не можуть бути віднесені до складу податкових, є хибними.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву від 20.02.2014 р. (а.с. 62-64), у яких зазначив, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, а викладені у позовній заяві доводи не відповідають обставинам справи. Так, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» виконувало функції дилера автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi на території відповідальності (Дніпропетровська область), відповідно до Дилерських договорів поставки автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi, укладених з офіційним дистриб'ютором автомобілів в Україні - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО». Ціноутворення, а також рекомендований рівень винагороди для Дилера встановлюється дистриб'ютором на підставі діючого прайс-листа, що враховує кон'юнктуру ринку. Дистриб'ютор гарантує, що у випадку зміни цін на контрактні продукти, не будуть підлягати перегляду ціни на оформлені дилером замовлення, якщо останнім здійснена повна передоплата. Крім дилерських договорів поставки автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi, між ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» та Дистриб'ютором ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» укладено типовий Договір про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, згідно з якими ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» іменується «Зберігач», а вищезазначений дистриб'ютор - «Поклажодавець». Відповідно до умов договору, приймання товару оформляється шляхом підписання акту прийому-передачі товару сторонами. Покупцю надаються супроводжуючі документи стосовно товару: сервісна книжка, інструкція з експлуатації, договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі, видаткова накладна, довідка-рахунок, дилерський договір, сертифікат відповідності, цінові пропозиції, специфікація. Після передачі автомобіля за актом приймання-передачі, продавець втрачає право власності на автомобіль, а покупець приймає його у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається автомобілем з моменту його державної реєстрації в уповноважених державних органах та оформлення свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на автомобіль. Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено, що дистриб'ютор встановлює фіксовані ціни реалізації на автомобілі, які ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» реалізує покупцям, дистриб'ютор здійснює постійний контроль над реалізацією ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» автомобілів, отриманих від дистриб'ютора, договори купівлі-продажу між ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» (продавець) та покупцями укладаються в той момент, коли автомобілі є власністю дистриб'ютора, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» придбаває у дистриб'ютора автомобілі виключно під індивідуальне замовлення покупців по факту попередньої оплати їх ціни, а покупці сплачують на рахунок ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» грошові кошти (передплату) за придбані автомобілі у той момент, коли автомобілі є власністю дистриб'ютора. При цьому, акти приймання-передачі автомобілів від дистриб'ютора дилеру (ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ») складаються у той момент, коли вже укладено договори купівлі-продажу між ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» та покупцями, а також отримано передплату від покупців та перераховано її на рахунок дистриб'ютора. У випадках реалізації споживачам автомобілів, які знаходяться в салоні ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» на відповідальному зберіганні, тобто є власністю дистриб'ютора, після отримання передплати від покупця та перерахування її на рахунок дистриб'ютора, складаються наступні акти: приймання - передачі автомобіля від зберігача (ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ») поклажодавцю (дистриб'ютору), акт приймання-передачі автомобіля від дистриб'ютора дилеру (ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ»), та акт приймання-передачі автомобіля від ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» (продавець) покупцю.
Таким чином, відповідачем на підставі зазначених обставин зроблено висновок, що фактично автомобілі, отримані ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» від дистриб'ютора, до моменту їх реалізації споживачам є власністю дистриб'ютора і ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» виступає лише посередником між дистриб'ютором та покупцями.
Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського та податкового обліку, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» має збитки від реалізації автомобілів.
Аналізуючи причини збитковості ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», податковим органом встановлено, що фіксована ціна на реалізовані автомобілі, рекомендований рівень винагороди для дилера встановлений дистриб'ютором, повністю контролюється дистриб'ютором, а доходи, одержані від надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, не покривають витрати ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» на утримання автомобілів та їх збут.
Норми чинного законодавства не містять окремого визначення «збиткової діяльності», проте, пп.14.1.84 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Сутність дилерських договорів, наданих до перевірки, полягає в тому, що дистриб'юторами являються продавці автомобілів, а покупцями є юридичні та фізичні особи, у яких і виникає право власності на такі автомобілі. У ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», згідно умов дилерського договору, не виникає права власності на автомобілі у розумінні Цивільного кодексу України (право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном вільно і на власний розсуд). Дистриб'ютор повністю контролює процес реалізації та ціну продажу автомобілів. Про це свідчать умови дилерських договорів поставки, в яких ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» виступає дилером. Передача автомобіля покупцю здійснюється після зарахування коштів на поточний рахунок продавця в розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов договору.
Отже, відповідач стверджує, що дилерський договір поставки автомобілів укладено без наявності ділової мети, а ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» відобразило у бухгалтерському обліку витрати у розмірі 269 730,05 грн., у т.ч. за перший квартал 2013 року - 269 730,05 грн. на збут автомобілів, які фактично до моменту їх реалізації покупцям є власністю дистриб'ютора, будучи лише посередником між дистриб'ютором та покупцями.
Таким чином, на думку відповідача, проведеною перевіркою обґрунтовано встановлено порушення ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» п.п.14.1.27, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення збитків за перший квартал 2013 р. у розмірі 79 475,00 грн., заниження податку на прибуток у розмірі 36 148,45 грн., у тому числі за перший квартал 2013 року на суму 36 148,46 грн.
В судове засідання 17.04.2014 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що до суду надійшло клопотання представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження, а потреба у виклику свідків чи проведення судових експертиз по даній справі відсутня, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини спірних правовідносин.
ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» 11.02.2010 р. зареєстровано як юридична особа, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
В період з 11.09.2013 р. по 01.10.2013 р. посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО - Дніпропетровськ» з питання дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт за № 1357/04-63-22-03/32887616 від 08.10.2013 року (а.с.19-31).
За результатами перевірки, податковим органом виявлено порушення ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» п.п.14.1.27, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення збитків за перший квартал 2013 р. у розмірі 79 475,00 грн., заниження податку на прибуток у розмірі 36 148,45 грн., у тому числі за перший квартал 2013 року - на суму 36 148,46 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав письмові заперечення на нього від 14.10.2013 р., у яких зазначив, що ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» правомірно відображало у бухгалтерському обліку витрати на збут автомобілів, оскільки з моменту підписання актів приймання-передачі автомобілів від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» до ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», останньому переходить право власності на вказані автомобілі, а отже, висновки податкового органу про те, що вказані автомобілі до їх реалізації кінцевим покупцям є власністю дистриб'ютора, яким виступає ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО», є безпідставними (т. 1 а.с. 32-35).
Зазначені заперечення були відхилені податковим органом, про що позивачу надано відповідь від 21.10.2013 року (т. 2 а.с. 108-112).
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.10.2013 р., яким ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79 475 грн., та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.10.2013 р., яким йому нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 185, 57 грн., з яких 36 148,46 грн. - за основним платежем, та 9 037,11 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 36-37).
Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу, позивач 18.11.2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» виконувало функції дилера автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів марки Mitsubishi на території відповідальності (Дніпропетровська область), відповідно до дилерських договорів поставки автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів марки Mitsubishi, укладених з офіційним дистриб'ютором автомобілів вказаної марки в Україні - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО». Відповідно до вказаного дилерського договору поставки автомобілів від 31.12.2012 р., дистриб'ютор надає право дилерові здійснювати на території відповідальності дилера реалізацію контрактних продуктів, що поставляються дистриб'ютором, кінцевим споживачам. Дилер організовує діяльність із продажу контрактних продуктів (автомобілів) і обслуговування автомобілів марки Mitsubishi на території дилера, використовуючи потенціал ринку на цій території.
Згідно умовам постачання, дилер на умовах даного договору приймає на себе зобов'язання з продажу контрактних продуктів (автомобілів), що поставляються дистриб'ютором, від свого імені та за свій рахунок.
Відповідно до п. 2.1 даного Договору, витратну частину виконання умов договору, пов'язану з транспортуванням автомобілів до дилера, покладено на дистриб'ютора - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО».
Відповідно п. 2.7 даного Договору, ціноутворення, а також рекомендований рівень винагороди для дилера встановлюється дистриб'ютором на підставі діючого прайс-листа, що враховує кон'юнктуру ринку.
Відповідно п.6.2 Договору, продаж дистриб'ютором партії або окремих контрактних продуктів (автомобілів) дилерові здійснюється на підставі окремих договорів.
За підсумками кожного календарного місяця, до 10 числа наступного місяця, дилер зобов'язаний надати дистриб'ютору завірені печаткою дилера копії довідок - рахунків по всіх проданих автомобілів, а також завірені печаткою дилера копії сторінок журналу обліку довідок-рахунків за відповідний період, а щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, дилер зобов'язаний надавати дистриб'ютору інформацію та копії документів фінансової звітності за звітний квартал, а також довідку про рух грошових коштів по всіх рахунках підприємства за звітний квартал.
Таким чином, контроль за ціноутворенням та реалізацією контрактних продуктів (автомобілів) покладено виключно на дистриб'ютора - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО».
Згідно умов, передбачених п. 7.2 даного Договору, дилер зобов'язаний надати дистриб'ютору інформацію щодо поточних і потенціальних кінцевих споживачів, в обсязі та строки, встановлені дистриб'ютором у відповідному письмовому запиті, та забезпечити надходження на поточний рахунок дистриб'ютора передоплати в розмірі 100% вартості автомобілів згідно діючого прайс-листа, що свідчить про безпосередність грошових взаємовідносин дистриб'ютора та кінцевих споживачів без участі дилера.
Згідно умов Дилерського договору (п.6.2), продаж дистриб'ютором партії або окремих контрактних продуктів дилерові здійснюється на підставі окремих договорів. Вартість кожної партії товару та ціна за одиницю товару в ній визначається в додатках до цього Договору при поставці партії товару. Покупець сплачує вартість партії товару у термін, вказаний у відповідному додатку. Платежі за даним договором здійснюються згідно з виставленими рахунками шляхом оплати на рахунок постачальника.
Крім дилерських договорів поставки автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi, між ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» та дистриб'ютором ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» укладено типовий договір про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, згідно з яким, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» зобов'язується за плату зберегти товар (нові автомобілі марки Mitsubishi, перелік, кількість, вартість та інші реквізити яких зазначаються в актах приймання на зберігання), переданий йому поклажодавцем - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ -НІКО», та повернути його останньому у схоронності.
Крім того, відповідно до типових договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» в якості продавця та конкретними покупцями, приймання товару оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі товару сторонами. Згідно п. 10.8, покупцю надаються супроводжуючі документи стосовно товару: сервісна книжка, інструкція з експлуатації, договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі, видаткова накладна, довідка-рахунок, дилерський договір, сертифікат відповідності, цінові пропозиції, специфікація. Після передачі автомобіля за актом приймання-передачі, продавець втрачає право власності на автомобіль, а покупець приймає його у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається автомобілем з моменту його державної реєстрації в уповноважених державних органах та оформлення свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.
Із зазначеного слідує, що дистриб'ютор встановлює фіксовані ціни реалізації на автомобілі, які ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» реалізує покупцям, дистриб'ютор здійснює постійний контроль над реалізацією ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» автомобілів, отриманих від дистриб'ютора, а договори купівлі-продажу між ТОВ «НІКО -Дніпропетровськ» та конкретними покупцями укладаються у той момент, коли автомобілі є власністю дистриб'ютора, що свідчить про посередницькі функції дилера.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248. Згідно п. 6 П(с)БО № 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відсутність економічного ефекту у результаті ведення господарської діяльності ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» свідчить відсутність мети отримання доходу, оскільки така господарська діяльність підприємства є: систематична участь у таких операціях, контроль з боку дистриб'ютора за ціною продажу автомобілів, націнкою на продаж, доступ до поточного рахунку дилера свідчать про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, при цьому, одержана податкова вигода не визнається діловою метою правочину.
При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою, операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення господарської діяльності.
Згідно ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік підприємства, є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.
Сутність дилерських договорів, наданих до перевірки, полягає в тому, що дистриб'юторами являються продавці автомобілів, а покупцями є юридичні та фізичні особи, у яких і виникає право власності на такі автомобілі.
У ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» згідно умов дилерського договору не виникає права власності на автомобілі у розумінні Цивільного кодексу України (право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном вільно і на власний розсуд). Дистриб'ютор повністю контролює процес реалізації та ціну продажу автомобілів. Про це свідчать умови дилерських договорів поставки, в яких ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» виступає дилером, витратну ж частину виконання умов договору, пов'язану з транспортуванням автомобілів до дилера, відповідно до п. 2.1 дилерського договору, також покладено на дистриб'ютора - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО».
Крім того, суд зазначає, що наявність оформлених актів приймання-передачі автомобілів від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» на позивача - ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», датованих тією ж датою, що і укладені договори купівлі-продажу з кінцевими покупцями (фізичними або юридичними особами), не свідчить про перехід права власності на вказані автомобілі від дистриб'ютора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» спочатку на позивача, а потім - на кінцевого покупця.
Зазначений висновок підтверджується також відсутністю у позивача платіжних документів, що підтверджують перерахування ним від свого імені вартості придбаних автомобілів дистриб'ютору (постачальнику) - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО». Документи, що підтверджують сплату постачальнику вартості автомобілів, стосуються виключно кінцевих покупців - фізичних або юридичних осіб, до яких і перейшло право власності на придбані автомобілі.
Надані суду позивачем копії первинних документів, які ніби-то підтверджують факт ведення самостійної господарської діяльності підприємства, спрямованої на збут автомобілів, суд не може прийняти до уваги як докази на підтвердження заявленого позову, оскільки надані документи не підтверджують наявності витрат ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ», врахованих при визначенні об'єкта оподаткування, та не спростовують посередницьких функцій позивача як дилера з продажу автомобілів марки Mitsubishi.
За викладених обставин, суд погоджується з доводами податкового органу про те, що на порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, ТОВ «НІКО-Дніпропетровськ» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесло витрати на збут автомобілів, які фактично до моменту їх реалізації кінцевим покупцям були власністю дистриб'ютора.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в ході судового розгляду справи надано достатньо доказів на підтвердження правомірності доводів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-Дніпропетровськ» - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_2