17 січня 2011 рокуСправа № 2а-3579/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - Управління праці) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час будівництва школи, будівельні роботи по спорудженню якої тривали три з половиною роки, що підтверджується довідкою директора Підрічанської восьмирічної школи від 24.12.1992 року № 78, позивач проживав у с. Підрччя, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до п. 3 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильтської катастрофи, затвердженого постановою КМ УРСР від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради УРСР про порядок введення в дію Законів УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважає, що має право на отримання статусу особи, яка має є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак його звернення до відповідача залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю реєстрації (прописки) на території зони гарантованого добровільного відселення.
Факт його проживання в с. Підріччя станом на 01.01.1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років підтверджується відповідними довідками.
29 січня 2010 року позивач звернулася з письмовою заявою до Управління праці про видачу посвідчення потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС. 29.01.2010 року листом № Н-5 відповідачем було відмовлено у видачі посвідчення, оскільки станом на 1 січня 1993 року вона не була зареєстрована у с. Личини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 01 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
На даний час позивач проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що також відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Просить позов задовольнити, визнати дії Управління праці неправомірними та зобов'язати видати посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, суду пояснила, що посвідення встановленого зразка видається на підставі Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20.01.1997 року (з наступними змінами і доповненнями), у п. 10 якого визначено, що видача посвідчень провадиться особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня прожили у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 5). Позивачу було відмовлено у видачі посвідчення, оскільки згідно довідки від 27.05.2003 року № 1425, виданої Раковоліською сільською радою на день аварії та станом на 1 січня 1993 року - не менше 3 років у с. Підріччя Камінь-Каширського району він проживав, але не був зареєстрований. Проти позовних вимог не заперечує.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 14.02.1957 року в селі Підріччя Камінь-Каширського району, що підтверджується Свідоцтвом про народження.
Згідно із довідкою Раковоліської сільської ради № 1567 від 23.06.2010 року с. Підріччя Камінь-Каширського району віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З березня 1989 року по серпень 1992 року працював на будівництві школи, що підтверджується довідкою Підрічанської восьмирічної школи № 78 від 24.12.1992 року та договором, укладеним між позивачем та Підрічанською восьмирічною школою № 16 від 07.03.1989 року.
Крім того, факт проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується довідками Раковоліської сільської ради № 2074 від 11.11.1994 року та № 1425 від 27.05.2003 року, однак не був там зареєстрований.
Відповідач листом від 29.12.2010 року № 863 відмовив позивачу у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, з тієї підстави, що позивач на день аварії та станом на 01 січня 1993 року проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, але не був зареєстрований.
Відповідно до 3 розділу Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 106 від 23.07.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) село Личини Камінь-Каширського району Волинської області зазначено у переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.
Особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення -не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій, відповідно до ст. ст. 11, 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 3.
Згідно із п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20.01.1997 року (з наступними змінами і доповненнями), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення -не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б. Відповідно до пункту 10 цього ж Порядку видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 5).
Оскільки судом встановлено, що позивач на день аварії на Чорнобильській АЕС проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у видачі посвідчення потерпілому від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 3.
При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість видачі позивачу посвідчення потерпілому від Чорнобильської катастрофи через відсутність прописки у селі Підріччя Камінь-Каширського району, оскільки сама по собі відсутність прописки за наявності інших доказів в підтвердження факту постійного проживання позивачем на день аварії на Чорнобильській АЕС в селі Підріччя Камінь-Каширського району не може бути підставою для відмови у видачі посвідчення потерпілому від Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілому від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 3, а тому дії Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо відмови у видачі позивачу даного посвідчення є протиправними та такими, що суперечать Закону, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення.
Також суд вважає, що відповідно до ст. 162 КАС України суб'єкта владних повноважень, враховуючи протиправність його дій, слід зобов'язати вчинити дії, а саме видати посвідчення потерпілому від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 3.
Отже, враховуючи вищевикладене позов ОСОБА_1 підлягає до повного задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк