29 червня 2006 р.
№ 10/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Раздобарова П.В. та представника відповідача -Мілінського І.М.
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Октан»
на постанову
від 23.03.2006
Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 10/210
господарського суду
Полтавської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Октан»
до
Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Укртатнафта»
про
стягнення 15749,06 грн.
У грудні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Октан» звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Укртатнафта» про стягнення з відповідача 15749,06 грн. вартості нестачі нафтопродуктів у вагоно-цистерні, відвантаженої по накладній згідно з генеральним договором № 20-05Н від 22.12.2004.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 у справі № 10/210 позов задоволено. Стягнено з ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта» на користь ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Октан» 15749,06 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2006 вищезазначене рішення суду скасовано. В позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.03.2006, а рішення суду першої інстанції від 14.02.2006 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53, 65, 67 Статуту залізниць України, пункти 12, 17, 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі генерального договору № 20-05Н від 22.12.2004 та додаткової угоди до нього № 4 від 05.08.2005, укладених між позивачем та ТзОВ “Новойл», останній зобов'язався поставити на адресу позивача нафтопродукти на загальну суму 650364,00 грн., а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором. Умовами договору також було передбачено, що вантажовідправником нафтопродуктів по цьому договору є відповідач.
На виконання умов зазначеного договору позивач виконав свої грошові зобов'язання, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТзОВ “Новойл» в порядку передплати 577114,00 грн. та прийняв від відповідача нафтопродукти, відвантажені згідно договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що згідно квитанції зважування № 3860 від 06.08.2005 маса брутто становить 72000 кг, тара - 21800 кг, нетто - 50200 кг, що відповідає масі нафтопродуктів, вказаних в залізничній накладній № 43579935 від 06.08.2005. Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем не доведено факту нестачі вантажу, оскільки в графі 6 залізничної накладної № 43579935 відсутня відмітка про видачу вантажу зі справними пломбами без перевірки його маси.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, при прийомі вагоно-цистерни № 72745391, відвантаженої 06.08.2005 по залізничній накладній № 43579935 значиться кількість 50,200 тонн.
Відповідно до акту експертизи Запорізької Торгово-промислової палати № 0-1641 від 13.08.2005 та акту про прийом нафтопродуктів по кількості від 13.08.2005 кількість дизпалива складає 45,554 тонн. Тобто, між кількістю дизпалива, зазначеного в накладній та фактичною кількістю, отриманою в результаті вимірювання при прийомі, різниця склала 4,646 тонн, на загальну суму 15749,06 грн.
У відповідності з умовами договору, після передачі товару вантажовідправнику, претензії по кількості та якості вантажу пред'являються вантажовідправнику, з направленням копії претензії ТзОВ “Новойл».
Згідно залізничної накладної № 43579935 вагоно-цистерна № 72745391 прибула 12.08.2005, а була подана під розвантаження 13.08.2005. При цьому, при виявленні недостачі, позивач зупинив прийом товару і надіслав на адресу вантажовідправника телеграму про виклик його представника, однак представник відповідача не з'явився. У цьому зв'язку, прийом товару був проведений комісією за участю представника громадськості та експерта, який своїм висновком від 18.08.2005 за № 388 підтвердив цілісність запорно-пломбіровочного пристрою зазначеної цистерни. Проведення такої комісії дозволяється при наявності разового посвідчення за підписом такого підприємства, але не більше 2 разів на місяць, а тому дана комісія вважається повноважною відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах України № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998.
Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що враховуючи цілісність запорно-пломбіровочного пристрою на верхньому заливному люці вагоно-цистерни № 72745391, яка підтверджена залізничною накладною № 43579935, в якій проставлена відмітка про видачу вантажу і при цьому ніякої інформації про пошкодження цистерни чи запорно-пломбіровочного пристрою не міститься, то відповідно до ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що нестача сталася не з його вини.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, оскільки при прийманні нафтопродуктів позивачем, останній застосовував засоби вимірювання, що передбачені зазначеною Інструкцією і, які пройшли метрологічну перевірку, тобто позивач правильно розрахував вагу дизпалива.
Крім того, твердження відповідача про те, що в графі 6 залізничної накладної № 43579935 від 06.08.2005 відсутня відмітка про видачу вантажу зі справними пломбами без перевірки його маси, є необґрунтованими, оскільки згідно з п. 12 Правил видачі вантажів, при прибутті вантажів, завантажених вантажовідправником і прибувши в справних вагонах з непорушеними пломбами відправника, вони видаються вантажоотримувачу без перевірки їх кількості і стану. Таким чином, діючими нормативними актами не передбачено обов'язкового внесення будь-яких відомостей в графу 6 залізничної накладної у випадку прибуття вантажу в справній цистерні з непорушними пломбами ЗПП.
Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Оскільки вагоно-цистерна № 72745391 прибула з цілісним запорно-пломбіровочним пристроєм, зі справними пломбами, то за нестачу товару несе відповідальність не перевізник, а вантажовідправник, яким в даному випадку є відповідач.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Октан» задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2006 скасувати.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 у справі № 10/210 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.