61022, м.Харків, пр. Леніна, 5
про повернення позовної заяви без розгляду
16.09.2015 № 905/2211/15 Суддя господарського суду Донецької області Овсяннікова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м. Дружківка, Донецька область
про стягнення 170 688,45 гривень,-
16 вересня 2015 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали позовної заяви, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» 170 688,45 гривень.
Розглянувши подані матеріали господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню виходячи з наступного.
По-перше, частиною першою статті 54 ГПК України передбачено, правила подання позовної заяви, що включають положення про її форму і зміст (стаття 54 ГПК України).
Так, в силу пункту 2 частини другої статті 54 ГПК України позовна заява повинна, зокрема містити найменування (для юридичних осіб) сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, на позивача (іншу особу, яка звертається до суду) покладений обов'язок вказати повне найменування сторін та їх поштові адреси.
Відповідно до частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості, зокрема, про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування.
У поданій позовній заяві найменуванням відповідача визначено ТОВ «Мединський і К».
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повним найменуванням відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мединський і К».
Допущене заявником позову порушення (у даному випадку - не зазначення вірних даних щодо найменування відповідача), є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 63 ГПК України.
Наведене роз'яснено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, абзаці першого пункту 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, тощо».
По-друге, згідно з частиною першою статті 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом другим частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, яка подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують відправлення відповідачеві та третій особі копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів може вважатися надані в оригіналі документи, що підтверджують надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) та опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів, що свідчить про надіслання позовних матеріалів на юридичну адресу відповідача.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України.
На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Крім того, пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є - 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Енгельса, будинок № 110.
У свою чергу до позовної заяви в якості доказів направлення копії останньої надано фіскальний чек № 8713 від 09.09.2015 року та опис вкладення, з які свідчать про поштове відправлення позовної заяви на 4 аркушах без додатків відповідачеві на адресу: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок № 7а, офіс № 8-5.
Крім того, у матеріалах позовної заяви відсутні належні докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
За приписами пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
По-третє, пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Законом України «Про судовий збір» зі змінами та доповненнями № 629-VIII від 16.07.2015 року, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Так, згідно частини першої статті 6, частини першої статті 9 Закону, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В якості доказу зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ____ гривень (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Також, належним доказом вважається довідка Державного казначейства про зарахування сплаченого відповідним платіжним дорученням судового збору в доход державного бюджету України.
Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У свою чергу до позовної заяви в якості доказів сплати судового збору, додано платіжне доручення № 180 від 08 вересня 2015 року на суму 2 710,33 гривень без відповідного напису, що унеможливлює встановити факт зарахування судового збору в доход державного бюджету України.
За приписами пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів справляння судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду Донецької області з відповідною позовною заявою, слід звернути увагу позивача на порядок засвідчення копій документів, а саме: відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви надано копії документів, які не засвідчено відповідно до вимог наведеного вище порядку.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.2 ст. 54, п.4, 6 ч.1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток на адресу позивача: позовна заява з додатками на 43-х аркушах, поштовий конверт.
Суддя О.В. Овсяннікова