17 вересня 2015 рокуСправа № 910/26615/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Сибіги О.М.
суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.
за участю представників:
позивачаШевченко О.М., довіреність від 30.06.15
відповідачаГришко В.П., керівник
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.15
у справі№910/26615/14 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"
про стягнення коштів
Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.09.2015 року для розгляду касаційної скарги у справі №910/26615/14 господарського суду міста Києва сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" про стягнення 55383,83 грн. заборгованості, 7501,64 грн. інфляційних втрат, 2958,87 - 3% річних, 356,74 грн. пені, 5538,38 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на послуги з водопостачання та водовідведення щодо оплати за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/26615/14 (судді: Гулевець О.В. - головуючий, Князьков В.В., Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 55383,83 грн. заборгованості, 356,74 грн. пені, 7206,82 грн. інфляційних втрат, 2954,86 - 3% річних та 1678,34 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані, зокрема, тим, що факт наявності у відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення підтверджено матеріалами справи; помилкове перерахування частини коштів за іншим кодом не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за договором.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник, зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; відповідачем здійснено повний розрахунок за фактично отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення; платіжні вимоги-доручення, на які посилається позивач, відповідач не отримував. Також заявником надані письмові пояснення.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, в яких просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 10.09.2015 року було оголошено перерву до 17.09.2015 року о 10 год. 50 хв. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" було укладено договір №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65. Відповідно до пункту 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору. Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Пунктом 3.2 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Згідно з пунктом 3.3. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.4 договору).
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" 55383,83 грн. заборгованості по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та водовідведення води за період з 01.09.2011 по 30.06.2014, 7501,64 грн. інфляційних втрат, 2958,87 - 3% річних, 356,74 грн. пені, 5538,38 грн. штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Згідно статті 21 цього Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, тощо.
Відповідно до статті 22 Закону виробник, зокрема, зобов'язаний: виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.
Частиною першою статті 26 Закону установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. При цьому істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахування розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.
Згідно із вищезазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Законом встановлений обов'язок оплатити послуги у повному обсязі, якщо споживач фактично користується ними.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору (стаття 19 Закону). Згідно статті 20 цього Закону істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання, зокрема, є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення. За приписами статті 22 цього Закону, споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, в частині задоволення позовних вимог виходили, зокрема, з того, що на підставі договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.
При цьому, умовами договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.
Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65, які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190.
Згідно з вимогами п.п.2.1, 2.2, 3.1, 3.9 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно п.п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Відповідно до пункту 3.9 Правил рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.
Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за кодом 2-50781 позивачем була нарахована заборгованість у розмірі 59512,27 грн. Відповідачем було здійснено оплату за вказані послуги у розмірі 67306,00 грн., а переплата у розмірі 7793,73 грн. була зарахована в сплату заборгованості за кодом 2-781.
Позивачем, також, заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 5538,38 грн., відповідно до п.4.1 договору. Проте, безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено, належних доказів в підтвердження даних обставин позивачем не надано, а отже суди дійшли висновку про відмову у задоволені вказаної позовної вимоги.
Умовами укладеного сторонами договору також передбачено надання послуг з приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.
Пунктом 1.4 Правил користування №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з п.1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Як визначено п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.
Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до п.2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.
Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).
Суди, задовольняючи позов частково, виходили, зокрема, з того, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 55 383,83 грн. належним чином доведений, а відповідачем, в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані; наявними в матеріалах справи доказами оплати заборгованості підтверджено те, що в призначеннях платежу відповідачем оплачувалась заборгованість за кодом 2-50781, а не за кодом 2-781, тому, вимога позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 53 383,83 грн. за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також задоволено вимоги позивача про стягнення 356,74 грн. - пені, 7206,82 грн. - інфляційних втрат, 2954,86 грн. - 3% річних.
Втім, зазначені висновки визнаються колегією суддів передчасними та такими, що зроблені без встановлення фактичних обставин справи з урахуванням положень наведеного вище законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 4 цієї статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Так, відповідно до умов договору №00418/4-02 від 03.04.2002 позивач надає відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій установили, що розмір боргу, заявлений позивачем до стягнення складається з: 1) вартості послуг постачання питної холодної води; 2) прийняття стоків холодної води.
Однак, при цьому, зазначаючи про доведеність боргу за спірний період у сумі 55 383,83 грн., суди не навели мотивів за якими відхилили доводи відповідача щодо відсутності боргу (з урахуванням зробленого судами висновку про те, що договір котрий визначений підставою стягнення, не регулює відносин сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та враховуючи, що згідно платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, відповідач оплачував таку послугу, як водопостачання та водовідведення).
Суди з'ясувавши, що позивачем було відкрито відповідачу особові рахунки та присвоєно код абонента 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код абонента 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків, не перевірили правильність виставлення рахунків позивачем за спірний період; не з'ясували підстави виставлення рахунків позивачем з кодом абонента 2-50781; також не з'ясовано, яке призначення платежу було зазначено у цих рахунках; рахунки, на підставі яких відповідач проводив оплату "за водопостачання та водовідведення" код абонента 2-50781, в матеріалах справи відсутні.
Також, поза увагою судів залишились доводи та заперечення відповідача, зокрема, щодо наявності договірних відносин з ПАТ "Київенерго" на постачання теплової енергії у гарячій воді, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи (а.с.177 т.1) міститься лист-відповідь від 30.12.2014 №029/22/1/13788 Структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго", в якому зазначено, що тепловий пункт до якого підключений житловий будинок по вул. Мішуги,7 перебуває на балансі Структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго". В матеріалах справи наявний лист відповідача від 15.12.2014 №11/12 про перерахунок коштів та зміну у призначеннях платежу "код абонента 2-50781" на "код абонента 2-781" направлений на адресу позивача, проте він був відхилений судами, оскільки лист був поданий після звернення позивача до суду з даним позовом. Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи повідомляв позивач відповідача про те, що за кодом 2-781 здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків, а за кодом 2-50781 здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.
Тобто, судами не встановлено, які саме послуги та в якому об'ємі були надані позивачем та отримані відповідачем; не з'ясовано, чи відповідає загальний розмір проведених відповідачем протягом спірного періоду платежів, вартості фактично наданих послуг; не встановлено, яким актам про зняття показань з приладу обліку абонента 2-784 відповідають платіжні доручення з призначенням платежу "оплата за водопостачання та водовідведення" код абонента 2-50781 (відповідно за кожний місяць). Відтак, не перевіреним залишився також і розрахунок суми боргу.
Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.
Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.15 у справі №910/26615/14 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.15 року у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий О.Сибіга
Судді Г.Фролова
О.Яценко