22 вересня 2015 року Справа № 910/3267/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоДемидової А.М.,
суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015
у справі№ 910/3267/15-г господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"
до Міністерства оборони України
простягнення 16 263,00 грн
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача: Гордієнко В.І., дов. № 220/310/д від 18.05.2015
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі №910/3267/15-г (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Власова Ю.Л., Суліма В.В.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" до Міністерства оборони України, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Таланлегпром" 16 263,60 грн заборгованості за поставлену продукцію.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Міністерство оборони України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч.ч. 1, 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 212, 614 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 914/209/15 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Таланлегпром" про стягнення з Міністерства оборони України 16 263,00 грн.
Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.09.2015 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М, суддів Воліка І.М., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №910/3267/15-г.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.09.2011 між Міністерством оборони України, як замовником, та ТОВ "Таланлегпром", як постачальником, був укладений договір № 280/3/11/11 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Міністерству оборони України товар, взуття, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору.
Згідно з п. 4.1. договору № 280/3/11/11 від 29.09.2011 розрахунки за фактично поставлений товар проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактури.
Відповідно до видаткової накладної № T-ROM02592 від 21.12.2011, яка підписана представниками сторін без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплена печатками юридичних осіб, постачальником було поставлено та передано, а замовником прийнято товар на загальну суму 16 263,60 грн.
Постачальником було виставлено замовнику рахунок-фактуру № Т-ROM02330 від 30.07.2013 на оплату товару, проте замовник свого обов'язку щодо оплати товару за договором № 280/3/11/11 від 29.09.2011 не виконав.
В обґрунтування невиконання зобов'язання за договором № 280/3/11/11 від 29.09.2011 відповідач посилається на наявність в договорі відкладальної обставини щодо надходження бюджетних коштів, відсутність фінансування, оскільки спірна сума не зареєстрована як бюджетне зобов'язання у зв'язку з отриманням документів, що підтверджують постачання товару, після закінчення 2011 бюджетного року.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що заборгованість Міністерства оборони України перед ТОВ "Таланлегпром" в сумі 16 263,60 грн за договором № 280/3/11/11 від 29.09.2011 документально підтверджена, за відсутності доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань цим договором, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 265 Господарського кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Таланлегпром" 16 263,60 грн заборгованості за договором № 280/3/11/11 від 29.09.2011.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача щодо неоплати товару за відсутності бюджетних коштів, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/3267/15-г.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі №910/3267/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
С у д д я І.М. Волік
С у д д я С.Р. Шевчук