Справа № 2-а-4326/11
01 листопада 2011 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня, -
26.07.2011 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до в ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010-2011 роки відповідно до вимог ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також стягнути з ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 10700,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом війни ІІ групи, у зв'язку з чим їй встановлено щорічну допомогу до 5 травня відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, у 2011 році вона отримала таку допомогу в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, у зв'язку з чим вона вважає свої права порушеними та звернулася до суду за їх захистом.
Позивачка вважає, що при нарахування та виплаті їй суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в розмірі 480 грн., та за 2011 рік в розмірі 580 грн. неправомірними, виходячи з того, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”позивачка має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Законами України “Про державний бюджет України”встановлюються розміри мінімальних пенсій за віком за відповідними періодами, а тому вона має визначатися на момент виплати. Однак щорічна допомога до 5 травня позивачці виплачувалася в меншому розмірі, а тому, на думку позивачки, підлягає перерахунку.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року відкрито скорочене провадження в частині заявлених вимог позивачки про перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, а частину вимог за 2010 рік залишено без розгляду, а 10.10.2011 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва в силу ч.1 ст.52 КАС України було залучено в якості другого відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві.
Представники ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві та ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в установлений законом строк письмових заперечень суду не надали.
З письмової відповіді представника відповідача ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 17.06.2011 року на звернення позивачки вбачається, що проти перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня він заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.1 Положення про ОСОБА_3 міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат, затвердженого розпорядженням ОСОБА_3 міської державної адміністрації № 65 від 27.01.2007 року, Центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення.
Розміри щорічних виплат до Дня Перемоги встановлено, виходячи з видатків, передбачених па ці цілі законом про держбюджет па відповідний рік, як це і передбачено: Конституцією України, Бюджетним кодексом України, а також, ст.17 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в якій визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.
Таким чином, уповноважений Кабінет Міністрів України для виплати разової грошової допомоги до 5 травня, прийняв постанову №341 від 04.04.2011 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”, якою встановив розміри допомогу до 5 травня та на підставі якої позивачка отримала щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі 580 грн.
Крім того, зазначено, що ОСОБА_3 міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат як орган виконавчої влади у своїй діяльності керується виключно діючими нормативними актами. Жодним нормативно-правовим актом не надано повноважень Центру визначати розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня, а також призначати і здійснювати перерахунок зазначеної допомоги.
Таким чином, Центр при проведені перерахування коштів на виплату зазначеної допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства і ніяким чином не порушував права та законні інтереси позивачки, строки виплати допомоги порушені також не були.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ №007926 виданого 01.12.2009 року, у зв'язку з чим відповідачі у відповідності із зазначеною Постановою КМУ №341 провели нарахування та виплату позивачці у квітні 2011 року разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 580 гривень, що обмежує права позивачки на отримання разової щорічної допомоги у 2011 році, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус ветеранів війни, визначені та закріплені в Законі України від 22.10.1993 року №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в редакції Закону України від 23.11.1995 року № 458/95.
Так, на підставі вищезазначеного, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі ч. 27 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”та ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Ст. 21 Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Однак виплата разової грошової допомоги позивачці у 2011 році була проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”№341 від 04.04.2011 року.
Пунктом 1.2 зазначеної постанови установлено, що виплата разової грошової допомоги ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ІІ групи інвалідності здійснюється у розмірі 580,00 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в даній справі, діяли нормативно-правові акти, які по-різному регулювали питання розміру щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Виходячи з викладеного, суд не може взяти до уваги визначений постановою Кабінету Міністрів розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни, оскільки питання її розміру вирішені Законом України, яке не може бути обмежене або скасоване іншими нормативно-правовими актами, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.
Так, хоча розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни і був врегульований по-різному і різними нормативними актами, проте за загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто -в даному випадку -норми Закону.
Виходячи з положень ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, виплата щорічної до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни є соціальною гарантією держави і не може бути скасована, а також не може бути звужена за змістом та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до інших законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнана неконституційною редакція ч. 7 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, викладена Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року.
Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може бути прийнятим до уваги при вирішенні спору по суті. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Тому суд вважає нарахування та виплату позивачці в квітні 2011 року в розмірі, встановленому постановою КМУ, щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2011 році таким, що не відповідає ст. Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а вимоги щодо визнання дій неправомірними в цій частині - обґрунтованими.
Встановлено, що нарахування щорічної грошової допомоги до 5 травня відноситься до компетенції ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м.Києві. ОСОБА_3 міський центр по нарахуванню та здійсненні соціальних виплат на підставі відповідного рішення проводить вказані виплати, здійснюючи контроль за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
У зв'язку з викладеним вище, суд вважає, що дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачці в 2011 році щорічної грошової допомоги до 5 травня в порядку ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком є протиправними, а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що саме з розміру мінімальної пенсії за віком, який діяв станом на час нарахування позивачці грошової допомоги до 5 травня в 2011 році і слід виходити при обчисленні розміру допомоги до 5 травня.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок до виплати позивачці грошової допомоги до 5 травня в 2011 році згідно зі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, за виключенням здійснених за цей період таких виплат.
Щодо вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплаченої суми щорічної грошової допомогу до 5 травня за 2011 рік, то необхідно зазначити, відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України в суді при публічно-правовому спорі можуть оскаржуватися дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень та вони зобов'язуватись до вчинення певних дій, а не до стягнення з них коштів.
Крім того, у зв'язку з зобов'язанням відповідачів здійснити перерахунок та виплату відповідної грошової допомоги недоплачена сума коштів буде нараховуватися та виплачуватися саме останніми згідно зі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”з урахуванням отриманої за цей період грошової допомоги, тому суд не вбачає за можливе задовольнити вимоги позивачки щодо стягнення недоплаченої грошової допомоги у заявленій сумі.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання нарахування та виплату в подальшому щорічної грошової допомоги до 5 травня згідно зі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Однак повноваження щодо нарахування щорічної грошової допомоги до 5 травня надані саме Головному управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого органу ОСОБА_3 міської ради та між сторонами відсутній спір щодо права позивачки на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня, яка їй в установленому законом порядку призначена відповідачем, а позивачкою оспорюється лише його виплата у меншому розмірі.
Отже, щодо подальшого нарахування до виплати щорічної допомоги у встановленому Законом розмірі, то такі виплата позивачці ще не призначались, а й відповідно не виплачувалися, та, таким чином, право позивачки ще не було порушено, а тому й відповідно не виникло правових підстав звернення до суду з даними вимогами.
З огляду на наведене, грошова допомога до 5 травня згідно зі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”підлягає перерахуванню до виплати позивачці лише за 2011 рік, за виключенням здійснених за цей період таких виплат.
Керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про державний бюджет України на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 256 КАС України, суддя, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві та ОСОБА_3 міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2011 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві та ОСОБА_3 міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду війни ІІ групи, недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, виходячи з розміру восьми мінімальний пенсій за віком відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за виключенням здійснених за цей період таких виплат.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: