Справа №2-111-2011р.
Іменем України
21 січня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді - Писанець Н.В.
при секретарі - Афендіковій А.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Комунальне підприємство «Родинський центр єдиного замовника» про вселення до житлового приміщення, -
29.11.2010 року позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про вселення до житлового приміщення.
На підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала в юридичному шлюбі з відповідачем по справі з 11 жовтня 1997 року до 28 жовтня 2000 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.1998 року, реєстровий № 2637. Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України вказана квартира є їх з відповідачем спільною сумісною власністю.
Однак з 2006 року позивачка з сином мешкають окремо за адресою: АДРЕСА_2, оскільки відповідач вимусив її покинути спірну квартиру, встановив тамбур з додатковими дверима, ключі від яких позивачці не передав, і таким чином створює їй та її сину перешкоди в користуванні житловим приміщенням.
Відповідно до ст.ст.383,391 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому позивачка просить вселити її та її неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтвердила заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомої причини, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, тому суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Третя особа - Комунальне підприємство «Родинський центр єдиного замовника» просили справу розглянути у відсутності їх представника за наявними у справі доказами.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1997 року по 28 жовтня 2000 року (а.с.9,10).
Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Під час шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.1998 року, реєстровий № 2637 (а.с.12). У вказаній квартирі по теперішній час зареєстрована позивач по справі разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 (а.с.12), однак з 2006 року фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2, оскільки відповідач вимусив її покинути спірну квартиру, встановив тамбур з додатковими дверима, ключі від яких позивачці не передав, і таким чином створює їй та її сину перешкоди в користуванні житловим приміщенням.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно ст.155 Житлового Кодексу України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законом.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ч.2 статті 48 Закону України «Про власність» власник має право вимагати усунення яких-небудь порушень його права.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1, будучи співвласницею ? частини спірної квартири, має право на безперешкодне користування своєю часткою квартири, а тому її вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.319, 358 ЦК України, ст.155 ЖК України, ст.ст.48 Закону України «Про власність», ст.ст.3, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_3.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 діб з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: