Справа № 2а- 208/2007 рік
23 жовтня 2007 року Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Литвиненко О.Л
при секретарі Лунгул Т.А.
з участю представника відповідача Коби В.А., Рахуби Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Баришівка адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,
Позивач ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2003-2005 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія 2 ) та перебуває на обліку в УПСЗН Баришівської райдержадміністрації і відповідно до ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " має право на компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат щорічно, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач в порушення зазначеного Закону, вказану компенсацію виплачував у значно меншому розмірі. Посилаючись на неправомірність дій відповідача, просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення на його користь щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням інфляції за період з 2003 по 2005 роки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. заявлений позов підтримала в повному об'ємі та пояснила суду, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорія, перебуває на обліку в УПСЗН Баришівської райдержадміністрації. Згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат щорічно. Згідно поданого розрахунку недоотриманих сум на оздоровлення в 2003-2005 роках недоотримала 4296 гривень 60 копійок. Просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки у сумі 4296 гривень 60 копійок.
Представники відповідача Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Коба В.А., Рахуба Л.М. заявлений позов не визнали та пояснили, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки позивачеві проведена у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Управління праці та соціального захисту населення не є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України. Окрім того, у відповідності із ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, а тому, оскільки позивач пропустив вказаний строк, просить постановити рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.
Згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
2
Даний спір за участю Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації як суб'єкта владних повноважень ( п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки УПСЗН як суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством управлінські функції щодо соціального захисту населення.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд керується наступним.
2
Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що позивачка ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення категорії 2 (серія НОМЕР_1 ) та перебуває на обліку в Баришівському управлінні праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації, а тому, їй щорічно виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема в 2003-2004 роках згідно Постанови KMУкраїни № 836 від 26.07.1996 року виплачувалася допомога : інвалідам 2-ї групи в сумі 26 гривень70 копійок, інвалідам 3-ї групи в сумі 21 гривня 50 копійок, евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей - 15 гривень 70 копійок. У 2005-2007 роки згідно постанови KMУкраїни № 562 від 12.07.2005 року виплачувалася допомога: інвалідам 1- 2-ї групи в сумі 120 гривень, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 в сумі 100 гривень, інвалідам 3-ї групи, дітям-інвалідам в сумі 90 гривень, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3, евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей - 75 гривень.
В липні місяці 2007 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за період 2004-2006 роки в розмірі згідно ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач своїм листом відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Вказані обставини визнаються сторонами і згідно ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають. Спірні правовідносини повинні регулюватися ч.4 ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 2-ї групи в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
З наведеного вбачається, що позивачка мала право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати, а тому, виплата відповідачем такої допомоги в фіксованих розмірах 26 гривень70 копійок, а з 2005 року 100 гривень, тобто меншому ніж встановлено Законом, порушує право позивача і суперечить вимозі ст.48 вказаного Закону.
Доводи відповідача про необхідність застосування постанови KMУкраїни для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення необґрунтовані і суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої, органи державної та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Зазначеними постановами KMУкраїни № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», який встановив розмір такої допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст..92 Конституції України, згідно якої, виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.60)
Вирішуючи питання про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки суд керується наступним.
З 1 січня 2005 року почав діяти Кодекс адміністративного судочинства України, за нормами ч.2 ст. 99 якого, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАСУ.
Враховуючи, що позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, а наведені ним причини суд вважає не поважними, оскільки не
позбавляли права пред'явити позов до суду, а також беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутності поважними причин для його поновлення.
Щодо вимог позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік з приводу яких позивачем строк позовної давності не пропущено, то суд також відмовляє в цій частині, керуючись п.37 ст.77 Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» згідно якого, на 2006 рік зупинена дія ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнообильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
3
Вказані положення Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані та не визнані не конституційними.
Законом України " Про державний бюджет України на 2007 рік" була також зупинена дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-IV(3235-15) від 20.12.2005р.).
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положень ст.29,36, частини другої статті 56, частини другої ст..62, частини першої ст.66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України " Про державний бюджет", визнав такими, що не відповідають Конституції України дані положення закону.
Пункт 2 статті 152 Конституції України встановлює, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " почала знову діяти із 09.07.2007 року.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.
Частина 2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено, що в 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, Управлінням праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації позивачці ще не проводилася, то суд вважає, що право позивачки на отримання одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік не порушено, тому відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог із-за відсутності предмету спору.
Крім того, згідно ст. 11 ч.2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1. в поданому позові не ставить позовну вимогу про стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог. Встановлені судом обставини підтверджуються:
· копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія2 серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 12.05.1993 року;
· довідкою управління праці та соціального захисту населення Баришівської райдержадміністрації № 1339 від 07.08.2007 року про перебування на обліку та про виплату останню ОСОБА_1 в листопаді 2006 року 100 гривень компенсації на оздоровлення;
· іншими матеріалами справи.
Керуючись ст.. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.77 Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст. 2,11,17,70,71,99,100,159-163 КАСУ
Постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.