Справа № 1-537/11р.
01 червня 2011 року Солом'янський районний суд м.Києва
у складі: головуючого-судді Губко А.О.
при секретарі Малина Л.В.
за участю прокурора Білошицького М.В.
за участю адвокатів ОСОБА_1,
ОСОБА_2
за участю захисника ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого ПП «Фірма ПІ Ай ДІ» на посаді електромонтера охоронно-пожежної сигналізації, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 А, кВ. 20, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України,
12.01.2011 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_6, знаходячись на території, яка прилягає до будинку №39 по вул. Волгоградська в м. Києві, вирішив вчинити розбійний напад.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 39 по вул. Волгоградська в м. Києві, підійшовши до раніше незнайомої йому гр-ки ОСОБА_4, яка направлялася йому на зустріч, почав вимагати у останньої передачу її майна, а саме її мобільний телефон та золоті вироби. Неповнолітня ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_6С повідомила останньому, що у неї немає золотих виробів. ОСОБА_6С, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на скоєння нападу з метою заволодіння чужого майна, дістав з кишені штанів складний ніж та утримуючи його у правій руці, пригрозивши неповнолітній ОСОБА_4 застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, повторно почав вимагати передачу йому майна, що належить неповнолітній потерпілій ОСОБА_4
У свою чергу неповнолітня потерпіла ОСОБА_4, побачивши у руці ОСОБА_6 ніж сприйняла його погрози як справжні та віддала свій мобільний телефон марки «ОСОБА_7 В 760 І» вартістю 1812, з картою мобільного оператора «Лайф» вартістю 30 гривень, на рахунку якої було 35 гривень та з флеш карткою пам'яті вартістю 158 гривень
Заволодівши викраденим, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник та у подальшому розпорядився телефоном на свій власний розсуд, заподіявши гр. ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 2000 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні повністю та суду показав, що дійсно 12.01.2011 року приблизно о 23 год. 30 хв. знаходився біля будинку №39 по вул. Волгоградській, де побачив раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_4 та почав вимагати у неї мобільний телефон та золоті вироби, при цьому тримаючи у руках розкладний ніж. Почувши про те, що золотих виробів у потерпілої не має, продовжив вимагти у неї мобільний телефон. Після чого потерпіла віддала йому мобільний телефон та він з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_6 своєї вини у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), його вина повністю підтверджується показами в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4, яка підтвердила факт вчинення відносно неї ОСОБА_6 розбійного нападу, який мав місце 12.01.2011 року біля будинку №39 по вул. Волгоградській в м. Києві та пояснила, що ОСОБА_6 підійшов до неї, тримаючи в руках ніж та почав вимагати мобільний телефон та золоті вироби. Сприймаючи ніж як загрозу для свого життя, ОСОБА_4 віддала лише свій мобільний телефон, так як золотих прикрас у неї не було.
Крім того, вина підсудного ОСОБА_6 підтверджується показами в судовому засіданні представника потерпілої ОСОБА_5, який підтвердив факт вчинення відносно його доньки потерпілої ОСОБА_4 розбійного нападу підсудним ОСОБА_6, який мав місце 12.01.2011 року.
На підставі ст.299 ч.3 КПК України суд при дослідженні доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, обмежився допитом підсудного, потерпілої та представника потерпілої та дослідив документи, які характеризують його як особу.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильством, яке є небезпечним для житя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), правильно кваліфіковані на досудовому слідстві за ч.1 ст. 187 КК України, і вважає підсудного винним.
Призначаючи підсудному ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, його особу, раніше не судимого, який має постійне місце проживання в м. Києві, має сімю, до скоєння злочину працював та був зайнятий суспільно-корисною працею, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (159, 160), позитивно характеризується за місцем свого проживання (а. с. 164) та за місцем роботи, відношення підсудного до скоєного злочину, щире каяття, повне відшкодування завданої потерпілій як моральної так і матеріальної шкоди, фактичні обставини скоєного ним злочину, його вік, думку потерпілої та представника потерпілої, які просили не позбавляти підсудного ОСОБА_6 волі та дати йому шанс на виправлення без ізоляції від суспільства, і не дивлячись на те, що злочин згідно ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, однак приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування ним покарання в місцях позбавлення волі.
З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин при скоєнні підсудним злочину, його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності і раніше не судимий, щиро кається у скоєному, відсутність тяжких наслідків від дій підсудного, тому суд вважає доцільним на підставі ст.75 КК України звільнити підсудного від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, якщо він в період встановленого судом випробувального строку не скоїть новий злочин та виконає у відповідності зі ст.76 КК України покладені на нього судом обов'язки.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудному в силу ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття, вчинення злочину вперше та відшкодування завданих потерпілій стороні збитків.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному в силу ст.67 КК України, судом не встановлено.
Речові докази: розкладний ніж сірого кольору зі вставками коричневого кольору, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Соломянського РУГУ МВС України в м. Києві, суд вважає за необхідне знищити; відповідь із ЗТ «Скарбниця» №30 від 17.01.2011 року, яка зберігається у матеріалах кримінальної справи, суд вважає за необхідне залишити в матеріалах справи (а.с.43, 102).
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_6 за ч.1 ст.187 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Відповідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.
Речові докази:
розкладний ніж сірого кольору зі вставками коричневого кольору, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Соломянського РУГУ МВС України в м. Києві - знищити;
відповідь із ЗТ «Скарбниця» №30 від 17.01.2011 року, яка зберігається у матеріалах кримінальної справи - залишити в матеріалах справи.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Суддя: