Справа № 203/775/15-ц
Провадження № 2/0203/528/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
16 червня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю прокурора Рєзнік О.І., представника позивача - Білоус Я.І., відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради в інтересах дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
У лютому 2015 року позивач пред'явив через суд зазначений позов до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, 1998 року народження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, будучи його матір'ю, ним належним чином не опікується, матеріально не забезпечує, не піклується про його розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, хоч отримує державну допомогу одинокій матері, внаслідок чого дитина з 2011 року знаходилася на обліку через систематичне залишення постійного місця проживання, вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року засуджений за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі в один рік один місяць, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання, після чого 23 червня 2014 року доставлений до СКМСД Кіровського РВ за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП, вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік і звільненням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, а позивач неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП постановами суду від 13 березня 2013 року, 04 жовтня 2013 року, 02 квітня 2014 року, 08 серпня 2014 року, 18 листопада 2014 року, перебуває на обліку в наркодиспансері, у зв'язку з чим 19 грудня 2014 року виконавчим комітетом затверджений висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, тому позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з відповідача на утримання ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 часини усіх видів доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на користь законного представника дитини, накласти заборону на відчуження майна та житла вказаної дитини за адресою: АДРЕСА_1 про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження майна.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що внаслідок складних матеріальних і житлових умов, наявності у неї ще однієї малолітньої дитини до трьох років, вони змушені проживати в різних квартирах, зокрема, син проживав з бабусею, проте вона намагається постійно піклуватися про сина, забезпечувати його харчуванням, одягом, слідкує за порядком в квартирі, наразі в школі вирішила питання про складання сином екстерном екзаменів, разом з ним отримала паспорт та ІПН, тому вона не ухиляється від виконання батьківських обов'язків і просила суд відмовити у задоволенні позову.
Прокурор в судовому засіданні клопотала про відмову у задоволенні позову у зв'язку з тим, що за розгляду справи обставини ухилення від виконання батьківських обов'язків не знайшли підтвердження доказами.
Суд, вислухавши сторони та прокурора, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження в копії (а.с.14).
За повідомленням Кіровського відділу ДРАЦС Дніпропетровського МУЮ від 27 травня 2011 року № 1456/103-24 відомості про батька дитини в актовий запис про народження №218 від 27 липня 1999 року внесені на підставі заяви матері згідно із ст. 135 СК України (а.с. 14).
Дійсним батьком дітей є невідома особа, встановити яку суду не виявилося можливим.
Висновком органу опіки і піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради від 19 грудня 2014 року, затвердженим рішенням Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з ухиленням від виконання батьківських обов'язків (а.с.9-10).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
У ст. 150 СК України (ч.1, 3) встановлені обов'язки батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, і ця міра застосовується судом тоді, коли всі інші заходи впливу виявились безрезультатними. Звідси, пред'явленню позову про позбавлення батьківських прав передує велика профілактична, попереджувальна робота з неблагополучними батьками. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батько ухиляється від їх виконання, що таким буде лише за встановлення його впертого та систематичного, незважаючи на всі міри попередження, продовження невиконання свого батьківського обов'язку.
Встановлено судом, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, 1963 року народження, ОСОБА_2, 1974 року народження, ОСОБА_5, 1993 року народження, ОСОБА_6, 1988 року народження, ОСОБА_7, 2010 року народження, про що свідчить довідка КП «Житлове господарство Кіровського району» №339 від 21 січня 2015 року про склад сім'ї (а.с. 15). Фактично відповідач разом з дитиною ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 проживає по АДРЕСА_2.
Актами обстеження умов проживання в квартирі АДРЕСА_1, складеними управлінням-службою у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради 22 червня 2014 року,05 вересня 2014 року, 16 вересня 2014 року зафіксовані задовільні умови проживання, дитина має окреме місце для відпочинку, навчання, недостатня кількість одягу, не завжди охайна одежа (а.с.16, 17, 18).
Також судом встановлено, що відповідач після народження дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає разом з батьком останнього - ОСОБА_8 та його батьками у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2, де фактично мешкає 5 осіб, внаслідок чого не має можливості забрати в це житло сина ОСОБА_3, як і не має можливості проживати разом з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 через те, що у цій двокімнатній квартирі фактично проживає 6 осіб.
Відповідач наразі за трудовим договором не працює у зв'язку з доглядом за дитиною до 6 років, отримує державну соціальну допомогу одинокій матері на дитину ОСОБА_3, 1998 року народження, в розмірі 385,80 грн. щомісяця, про що свідчить довідка УПСЗН Кіровської районної у м. Дніпропетровську від 18 травня 2015 року №1842 (а.с.95).
Постановами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2013 року 04 жовтня 2013 року,02 квітня 2014 року, 08 серпня 2014 року, 18 листопада 2014 року відповідач притягалася до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 3, 4 ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов'язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1998 року народження (а.с.27-31).
Між тим, у 2015 році відповідач жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі, і за ст. 184 КУпАП.
За даними довідки КЗ "Дніпропетровський наркологічний диспансер" ДОР" від 21 травня 2015 року №4026 ОСОБА_2 перебувала під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Вживання з шкідливими наслідками з 28 жовтня 1999 року. З 2010 року на лікуванні не перебувала. (а.с.97).
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на один рік один місяць, звільнено від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 104 КК України (а.с.77-79).
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на один рік, звільненого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України (а.с.75-76).
За даними характеристики учня 8 класу ОСОБА_3 КЗО "Середня загальноосвітня школа ¹82" ДМР останній за час навчання зарекомендував себе як нестаранний, нездібний, пасивний, некомунікабельний учень, має слабкі здібності по засвоєнню навчального матеріалу (а.с.19).
Згідно довідки КЗО "Середня загальноосвітня школа №82" ДМР від 11 червня 2015 року №50 ОСОБА_3 закінчив 9 клас школи у 2014-2015 н.р. за екстернатною формою навчання та отримав свідоцтва про базову загальну середню освіту (а.с.96).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 в присутності представника органу опіки та піклування клопотав перед судом про відмову у задоволенні позову, пояснивши, що мати докладає як може зусиль до його виховання, проте через вплив друзів він вчинив корисливі злочини, проте зараз він за допомогою матері та братів встав на шлях виправлення, закінчив школу, вступив до училища, а після смерті бабусі ОСОБА_10 мати зможе переїхати до квартири на Мініна.
Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок їх в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження факти систематичного, свідомого ухилення матері від виконання обов'язків з виховання дитини, незважаючи на всі заходи попередження, натомість, встановлено, що у матері з сином тісний моральний зв'язок, відповідач не втрачала інтересу до сина ОСОБА_3, з'являється до школи, медичних установ, судів, намагається поліпшити матеріальний стан сім'ї, а саме по собі непроживання в одному житловому приміщенні з неповнолітнім через фактичну неможливість такого через замале приміщення і значну кількість проживаючих там осіб, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, як і не є окремою підставою для позбавлення батьківських прав засудження неповнолітнього за корисливі злочини.
Відтак, зважаючи на відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, відсутні і підстави за ст.ст.180-182, 166 СК України для стягнення аліментів, а так само і для накладення заборони на відчуження майна та житла ОСОБА_3
За правилами ст.88 ЦПК України судові витрати належить віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову органу опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради в інтересах дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
З повним текстом рішення особи, що беруть участь у справі можуть ознайомитись 19.06.2015.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В.Колесніченко