Справа № 203/1072/15-ц
Провадження № 2/0203/587/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
27 липня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про припинення права на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
У лютому 2015 року ОСОБА_1 пред'явила через суд зазначений позов до ОСОБА_3, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19 грудня 2014 року їй належить на праві власності 5/8 частки квартири АДРЕСА_1, а відповідачу на підставі договору міни частками від 11 листопада 2014 року - 3/8 частки вказаної квартири, тобто незначна частка у неподільній речі і спільне користування вказаною квартирою з відповідачем, яка не є ні членом сім'ї позивача, ні родичем, є неможливим, оскільки кімнати є прохідними, тому позивач просила суд припинити право спільної власності ОСОБА_3 на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1, що складається з: 1- коридор, 2-санвузол, 3-кухня, 4,5 - житлові кімнати, 6-кладова, 1-балкон, житловою площею - 28,9 кв.м., загальною площею-41,7 кв.м.; присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належні їй 3/8 частки квартири АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі1492,52 грн.
Відповідач, не визнавши позовних вимог, через свого представника ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 на предмет захисту свого права власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_2 шляхом зобов?язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою та вселення у вказане житло, посилаючись на те, що не зважаючи на те, що вона є власником 3/8 часток квартири АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору міни частками від 11 листопада 2014 року, вона не може користуватися квартирою і вселитися туди через те, що ключі від вхідних дверей у неї відсутні, а відповідач, проживаючи там і користуючись всією квартирою, не впускає її до житла, тому просила суд зобов?язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні власністю - спірною квартирою та вселити її у вказану квартиру.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник свій позов підтримали у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав, не визнавши зустрічні позові вимоги, в задоволенні яких просили відмовити.
Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка є представником відповідача за первісним позовом, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позові підстав, не визнавши первісний позов у повному обсязі, пояснивши, що відповідач за первісним позовом категорично заперечує проти сплати їй будь-якої суми компенсації за її частку у праві власності на квартиру, оскільки право власності є непорушним і ця квартира є її єдиним житлом, що належить на праві власності та яким мають право користуватися вона і її малолітня дитина, перешкоди в чому вчиняє позивач за первісним позовом.
Представник третьої особи за первісним позовом - органу опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, підтримавши зустрічні позовні вимоги у зв?язку з тим, що у разі припинення права власності відповідача за первісним позовом на частку квартири будуть порушуватись права малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житло, тому просила зустрічний позов задовольнити та в подальшому клопотала про розгляд справи у відсутності представника.
Третя особа - РС Дніпропетровського МУЮ, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, свого представника не направило, причин неявки не повідомило, що у відповідності зі ст. 36 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності представника цієї особи.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані у справі докази, розглянувши позовні вимоги в заявлених межах, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування частки квартири, укладеного 19 грудня 2014 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №2010, ОСОБА_1 набула право власності на 5/8 часток квартири АДРЕСА_2, що підтверджується договором в копії та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 18 березня 2015 року (а.с.8, 77- 78).
В свою чергу, ОСОБА_3 набула право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі договору міни частками квартир, укладеного 11 листопада 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №1088, про що до матеріалів справи долучена копія договору та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18 березня 2015 року (а.с.103-106, 77-78).
За даними відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 22 липня 14 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 22 грудня 2014 року, ОСОБА_3 02 грудня 2014 року (а.с.115, 116), що узгоджується з даними паспорту про реєстрацію місця проживання сторін (а.с. 6-7, 101-102). Також в квартирі зареєстрована малолітня дитина відповідача за первісним позовом - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить довідка КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради від 06 січня 2015 року №56 (а.с.43).
Разом з тим, судом встановлено та визнано сторонами в судовому засіданні, що в спірній квартирі проживає лише позивач за первісним позовом, тоді як відповідач з дитиною проживає в іншому місті - Новоград-Волинському Житомирської області.
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391, 392 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК).
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, і передбачають використання власником житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Зі змісту норми ст. 365 ЦК випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Так, згідно даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, остання має загальну площу 40,9 кв.м., приведену площу - 41,7 кв.м., житлову площу 28,9 кв.м., де 1 кімната площею - 16,1 кв.м., інша кімната - 12,8 кв.м., а також кухню площею 6,0 кв.м., санвузол - 2,6 кв.м., коридор - 3,4 к.в.м, балкон - 0,8 кв.м.
Вирішуючи питання про те, чи є частка відповідача у праві власності незначною, суд приймає до уваги, що спірна квартира має дві житлові кімнати, від загальної площі квартири часта відповідача за первісним позовом відповідатиме 15,34 кв.м., від житлової за даними технічного паспорту без будь-яких перепланувань - 10,84 кв.м., тому приходить до висновку, що частка в розмірі 3/8 у праві власності на спірну квартиру не є незначною.
Доводи позивача за первісним позовом про те, що виділ 3/8 часток у квартирі неможливий висновків суду не спростовують, зважаючи на те, що питання перепланування квартири відповідно до часток не ставилося ні перед судом, ні перед відповідними фахівцями в галузі будівництва.
Крім того, встановивши за розгляду справи, що відповідач іншого житла на праві власності або на праві користування не має, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка відповідно до ч.2 ст. 176 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" як член сім'ї власника жилого приміщення має право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником, суд приходить до висновку, що припинення права власності відповідача за первісним позовом на 3/8 частки у спірній житловій квартирі завдасть істотної шкоди інтересам відповідача за первісним позовом, як співвласника, та членам його сім'ї.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Невиконання позивачем цієї умови є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини рішенням від 21 грудня 2010 р. (набуло статусу остаточного 21 березня 2011 р.) у справі "ОСОБА_11 проти України" (заява N 35041/05) відзначив, що порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року є незаконне позбавлення особи майна у зв'язку з порушенням правил щодо попереднього депонування суми відшкодування, що може призвести до негативних економічних наслідків для цієї особи, оскільки вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди.
Так, в судовому засіданні встановлено, що на депозитний рахунок позивач за первісним позовом грошову суму в розмірі компенсації за 3/8 частки квартири згідно з проведеною нею оцінкою відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження №455/01-15 від 12 січня 2015 року (а.с.13-34) не вносила ні при зверненні до суду, ні протягом розгляду справи. При цьому, представник відповідача за первісним позовом категорично заперечувала проти сплати компенсації за частку у праві власності на житло.
Так само, сторони роз'ясненими відповідно до ст. 10 ЦПК України судом правами не скористалися про проведення відповідної судової експертизи не клопотали.
Таким чином, оцінивши згідно ст. 212 ЦПК України усі наявні у справі докази у їх сукупності і логічному взаємозв'язку на належність, допустимість, достатність, суд приходить до висновку про відсутність підстав за ч.1 ст. 365 ЦК України для припинення права власності відповідача за первісним позовом на 3/8 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1.
Розв?язуючи зустрічні позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до с.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Зазначене право закріплене і у ст. 9 ЖК УРСР та ст. 310 ЦК України про те, що кожна особа має право на місце проживання.
В судовому засіданні сторонами визнано, що відповідач за зустрічним позовом не допускає в квартиру позивача ОСОБА_12, вважаючи, що оскільки вони один одному є сторонніми особами, то проживання в одній двокімнатній квартирі є неможливим, у зв'язку з чим кожна із сторін зверталися до правоохоронних органів, що також узгоджується з висновками Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за результатами проведених перевірок за зверненням ОСОБА_12 від 03 грудня 2014 року, від 13 квітня 2015 року (а.с.93, 110), ОСОБА_1 від 13 квітня 2015 року (а.с.82) про відсутність ознак кримінальних правопорушень.
Оскільки в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини того, що позивач за зустрічним позовом має право власності на 3/8 частки спірної квартири, а відповідач за зустрічним позовом, мешкаючи там і будучи співвласником, перешкоджає вселенню в квартиру, належить визнати, що відповідачем порушується право власності позивача за зустрічним позовом, зокрема, на користування, що є за ст. 321 ЦК України непорушним та підлягає захисту за ст.16 ЦК України шляхом вселення її у дане домоволодіння та зобов'язання відповідача не чинити перешкод у доступі і користуванні квартирою.
Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_12 не проживає у квартирі, висновків суду не спростовують, натомість, з урахуванням обставин звернення сторін до правоохоронних органів з приводу перешкод у користуванні квартирою, підтверджують обставини того, що ОСОБА_12 дійсно не має можливості потрапити до спірної квартири та вирішити питання про проживання в ній.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 57-64, 214, 215,218, 88, 222 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, треті особи - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про припинення права на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності - відмовити.
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Зобов?язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_3 власністю - 3/8 частками квартири АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_3 у вказану квартиру.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКП НОМЕР_1) з ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2), сплачений нею судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_13
Згідно з оригіналом:
Суддя О.В. Колесніченко