Справа № 203/3756/15-ц
Провадження № 2/0203/1085/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
31 липня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У червні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 12 серпня 2005 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, сварки на побутовому ґрунті, покладення тягара утримання сім?ї виключно на позивача, у зв'язку з чим спільне господарство, шлюбні відносини припинені та спільне проживання припинено. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просила шлюб розірвати.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи позивач в судове засідання не з'явилася, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав, зазначивши, що шлюбні відносини і ведення спільного господарства з відповідачем припинені з 01 травня 2015 року та з 25 травня 2015 року вони проживають окремо.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у поданій через канцелярію суду заяві позов визнав та просив суд розглядати справу у його відсутності.
На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи принцип диспозитивності за ст.11 ЦПК України та положення ч. 4 ст.174 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12 серпня 2005 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №314, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, залученим до матеріалів справи в копії (а.с. 6). Сторони є батьками народженої у цьому шлюбі дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.4).
Сімейне життя не склалося з причин непорозумінь на побутовому ґрунті, відсутність взаєморозуміння, покладення тягара утримання сім?ї на позивача, через що втрачене почуття любові і поваги один до одного та сторони шлюбні стосунки припинили, спільне господарство не ведуть з 01 травня 2015 року та з 25 травня 2015 року - проживають окремо. Спір з приводу поділу сумісного майна подружжя відсутній, як і вирішено за спільною згодою питання проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з матір'ю (позивачем).
Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, категоричне заперечення позивача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.
З урахуванням клопотання позивача суд вважає за можливе віднести судові витрати на її рахунок.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 12 серпня 2005 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №314 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Колесніченко