Справа № 203/3941/15-ц
Провадження № 2/0203/1122/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
21 липня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
У червні 2015 року ОСОБА_1 пред'явила через суд позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 14 травня 2005 року по 05 липня 2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні позивача, проте відповідач, проживаючи окремо від позивача з дитиною, не бере участі у вихованні і витратах необхідних для утримання та виховання доньки, хоча має такий обов'язок, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, у поданій 08 липня 2015 року через канцелярію суду заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності, підтримуючи вимоги у повному обсязі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 заперечень проти позову не надав та, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явився, свого представника до суду не направив, про розгляд справи в його відсутність не клопотав та про причини неявки не повідомив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.
На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.
Суд, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 14 травня 2005 року по 05 липня 2013 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Жовтневим відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ, актовий запис №293, та який розірвано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2013 року, що набрало законної сили 05 липня 2013 року (а.с. 9). Сторони є батьками, народженої у цьому шлюбі дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що до матеріалів справи долучено в копії свідоцтво про народження серії І-КИ №035106, видане Кіровським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 09 листопада 2005 року (а.с.7).
Дитина проживає разом із матір'ю, що підтверджується довідкою КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР від 25 червня 2015 року №4822 (а.с.8) та, відповідно перебуває на її утриманні.
Позивач за трудовим договором не працює, доходів не має, соціальних виплат на дитину за віком не отримує.
Судом також встановлено, що відповідач проживає окремо від позивача з дитиною, є працездатним, має постійний дохід від трудової діяльності. Інших осіб, окрім доньки ОСОБА_3 наразі на утриманні не має.
Доказів протилежного відповідно до своїх процесуальних обов'язків за ст.ст. 27, 60 ЦПК України відповідач не надав.
Оскільки судом з'ясовано, що домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами у даній справі досягнуто не було, відповідач з дитиною не проживає, регулярного утримання їй не надає, то належить визнати, що ним порушено покладений на нього статтею 180 СК України обов'язок по утриманню, який є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, а тому вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини.
Водночас, визначаючи розмір аліментів, які підлягають присудженню до стягнення з відповідача, суд виходить з положень ч. 3 ст. 181 ч. 1 ч. 2 ст. 183 та ч.2 ст.182 СК України, які передбачають присудження за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька, розмір яких, у будь-якому випадку, не може бути меншим на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтак, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів та їх розміру, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, мешкає разом із матір'ю (позивачем), перебуває на її утриманні, потребує піклування, утримання, лікування, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, має постійний дохід, інших дітей та непрацездатних членів сім'ї на утриманні не має, а також інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, матеріальне становище позивача, яка самостійного заробітку не має, соціальних виплат на дитину не отримує, розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років, який на час розгляду справи становить 1286,00 грн., суд приходить до висновку, що справедливим та співмірним буде визначити аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно зі ст.ст. 81,88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 214, 215, 224-226, 222, 367, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 30 червня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячних платежів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Відповідач має право подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя О.В. Колесніченко