79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.11.11 Справа № 2/5027/738/2011
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм»
на рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2011р.
у справі № 2/5027/738/2011
за позовом приватного підприємства «СЕБ-Фармація», м.Київ
до обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 71624,93 грн. ,
з участю представників :
від скаржника-не з»явився
від позивача -не з»явився
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.08.2011р. у справі № 2/5027/738/2011 (суддя Скрипничук І.В.) задоволено позов приватного підприємства «СЕБ-Фармація», м.Київ з урахування заяви позивача про уточнення позовних вимог та стягнуто з обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці заборгованість в сумі 56000,00 грн. основного боргу, 3485,79 грн. -пені, 4500,37 річних, 2325,27 грн. -інфляційні збитки, 716,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -обласне комунальне підприємство «Буковина-Фарм»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач в розрахунку, зазначеному в позовній заяві, допустився помилки в частині нарахування пені та річних, що в свою чергу призвело до збільшення загальної заборгованості відповідачем перед позивачем. Крім того, скаржник вважає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення невірно встановлена сума державного мита, що підлягає до стягнення.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовільнити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2011 року у справі № 2/5027/738/2011 -змінити, виходячи з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором поставки одна сторона-постачальник зобов»язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні-покупцеві товар, а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, 15 грудня 2008 року між приватним підприємством «СЕБ-Фармація», надалі «Продавець», з однієї сторони, та обласним комунальним підприємством «Буковина-Фарм», надалі "Покупець", з другої сторони, було укладено договір № 267/08, у відповідності до п.1.1 якого «Продавець»зобов»язується постачати «Покупцеві»лікарські засоби, зареєстровані в Україні, , а «Покупець»зобов»язується прийняти їх та оплатити в термін, зазначений у накладній. Кожна накладна є невід»ємною частиною цього договору.
У відповідності до п.3.1 договору «Продавець»передає товар "Покупцю" за цінами, передбаченими в накладних.
Згідно п.п.5.1, 5.2 договору оплата за одержану партію товару проводиться згідно дати, яка вказана в накладній.
Як вбачається із матеріалів справи, приватне підприємство «СЕБ-Фармація»виконало свої зобов'язання за договором № 276/08 від 15.12.2008 року: здійснило поставку лікарських засобів відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 25469 від 17.12.2010р. на загальну суму 9435,00 грн.; № 26727 від 04.01.2011р. на суму 51715,00 грн. та № 30468 від 29.04.2011р. на загальну суму 6031,00 грн.
Всього відповідач отримав товарів від позивача на загальну суму 67181,00 грн.
Водночас, позивачем подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог в зв»язку з частковим погашенням боргу відповідачем
В контексті викладеного судом першої інстанції підставно стягнуто суму основного боргу в розмірі 56000,00 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що «Покупець»у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню та проценти за користування чужими коштами в розмірі 20 (двадцяти) відсотків загальної вартості товару, з якого допущено прострочення виконання. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено неправильність нарахування позивачем пені та річних, оскільки в строк нарахування було безпідставно включено святкові дні та останній день розрахунку за поставлений товар, зокрема по видатковій накладній від 17.12.2010р. розрахунок пені та річних слід починати з 04.01.2011р., по видатковій накладній від 04.01.2011р. -з 22.01.2011р., по видатковій накладній від 29.04.2011р. -з 14.05.2011р.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині та вважає розрахунок, зазначений у апеляційній скарзі таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства.
В контексті викладеного, з відповідача на користь позивача з врахуванням проведеного перерахунку пілягає до стягнення 3447,23 грн. пені, 4178,05 грн. річних та 2325,27 грн. інфляційних втрат.
Крім того, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм»задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2011 року у справі № 2/5027/738/2011 в частині стягнення з обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці на користь приватного підприємства «СЕБ-Фармація»3485,793 грн. пені, 4500,37 грн. річних, 716,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу змінити.
Стягнути з обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», м.Чернівці на користь приватного підприємства «СЕБ-Фармація», м.Київ 3447,23 грн. пені, 4178,05 грн. річних, 659,50 грн. державного мита та 217,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2011 року у справі № 2/5027/738/2011 залишити без змін.
4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.