79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.12.11 Справа № 5015/6073/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Гриців В. М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Н. Чорній
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) -ОСОБА_2 -представник
від відповідача -ОСОБА_3 -представник
розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар», м. Львів б/н від 21.11.2011 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. (суддя Деркач Ю. Б.)
у справі № 5015/6073/11
за позовом Львівського комунального підприємства «Господар», м. Львів
до відповідача ТОВ «Дністер», м. Львів
про визнання типового договору № 43 від 01.06.2011 р. такими, що укладені
рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. у справі № 5015/6073/11 відмовлено у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Господар», м. Львів до ТОВ «Дністер», м. Львів про визнання типового договору № 43 від 01.06.2011 р. таким, що укладений.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутні законні підстави для зобов'язання особи до укладення договору або до внесення змін у вказаний договір. Крім цього, ГК України (ст.ст. 179 -181) встановлено порядок укладення договорів та вказано обов'язкові правила щодо укладення господарських договорів.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Не підписавши договір, відповідач, на думку апелянта, завдає шкоди правам та законним інтересам позивача, оскільки користується послугами, які надає позивач, проте не оплачує за фактично надані послуги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). За таких обставин, відповідач вважає, що вчинені позивачем дії не є офертою в розумінні чинних законодавчих норм, а неіснуючий договір не може бути визнано укладеним.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що в будинку № 2 по вул. Чернігівській у м. Львові знаходяться нежитлові приміщення, площею 126 м кв., які згідно договору купівлі-продажу № 277-А/881 від 26.08.1997 р. належать на праві власності відповідачу. Відповідач використовує зазначені нежитлові приміщення для здійснення своєї підприємницької діяльності.
Будинок № 2 по вул. Чернігівській у м. Львові знаходиться на балансі позивача.
Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», Львівські комунальні підприємства визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова.
Позивач надає споживачам послуги з утримання будинку № 2 по вул. Чернігівській у м. Львові та прибудинкових територій. Типовий перелік та вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП мешканцям затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 561 від 31.05.2011 р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку»та визначено для кожного будинку окремо.
Зокрема, позивач надає такі види послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: прибирання прибудинкової території та сходової клітки будинку № 2 по вул. Чернігівській у м. Львові проводиться двірником комунального підприємства у відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 «Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій».
Факт надання позивачем послуг з обслуговування будинків і прибудинкових територій підтверджується постійно діючими угодами із спеціалізованими підприємствами, які здійснюють дератизацію та дезінфекцію, аварійними службами, актами огляду будинків.
01.06.2011 р. позивачем було скеровано відповідачу для підписання 2 примірники договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.06.2011 р., на основі типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р. Однак, відповідачем підписаного примірника договору позивачу повернуто не було.
21.07.2011 р. позивачем повторно було скеровано відповідачу примірники вище зазначеного договору для підписання, що підтверджується реєстром рекомендованих листів по позивачу на 21.07.2011 р.
25.08.2011 р. представниками позивача та Личаківської районної адміністрації м. Львова проведено спільний рейд та втретє вручено відповідачу примірники зазначеного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для підписання. Однак, відповідачем договір підписаний не був, про що було складено відповідний акт.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у суді і згідно з вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог, належними доказами.
Докази факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 3 ЦК України, загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено -волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Положеннями абз. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору зокрема на основі: типового договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Відповідно до ст.ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Докази надання повної і безумовної відповіді прийняття пропозиції укласти договір у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
За змістом ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем вказаних дій.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, які повинні бути дотримані особою, що звертається до суду за захистом, а саме способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Посилання позивача, як на правову підставу задоволення позову, на ч. 3 ст. 179 ГК України та п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відповідно до положень якого відповідач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, судом оцінюється критично виходячи з наступного.
Поняття «зобов'язання укласти договір»та визнання судом факту «укладення договору»по своїй правовій природі є різними.
Ч. 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Іншого матеріалами справи не підтверджено.
Зважаючи на правила укладення господарських договорів, передбачені ст.ст. 179-181 ГК України та положеннями ст.ст. 11, 16, 22, 203, 509 ЦК України, вимога про визнання неіснуючого договору укладеним -не відповідає передбаченим законодавством способам захисту порушених прав.
Крім цього, з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 р.
Як вбачається із поштового штампу на конверті, апеляційна скарга направлена на адресу суду 21.11.2011 р., а отже, судовий збір повинен відповідати вимогам вищевказаного Закону. Натомість, апелянтом сплачено 51 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, коли за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Тобто, в даному випадку апелянт повинен був сплатити 470, 50 грн. судового збору. Тому з нього слід достягнути 419, 50 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. у справі № 5015/6073/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар», м. Львів -без задоволення.
2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Господар», м. Львів решту належного до сплати державного мита за апеляційну скаргу в сумі 419, 50 грн.
3. Господарському суду Львівської області -видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Гриців В. М.
Суддя Марко Р. І.
Повний текст постанови виготовлений 19.12.2011 р.