79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.11.11 Справа № 5015/1988/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Н. Чорній
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача 1 (апелянта) -не з'явився
від відповідача 2 (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційні скарги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області, м. Львів б/н і б/д та ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ № 2657 від 12.10.2011 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 16.09.2011 р. (суддя Матвіїв Р. І.)
у справі № 5015/1988/11
за позовом ТОВ «ДН Транс», м. Хмельницький
до відповідача 1 Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області, м. Львів
до відповідача 2 ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ
про стягнення 72 642, 20 грн
рішенням господарського суду Львівської області від 16.09.2011 р. у справі № 5015/1988/11 частково задоволено позов ТОВ «ДН Транс», м. Хмельницький, з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській област на користь позивача стягнуто 47 142, 20 грн. основного боргу, 467, 44 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 153, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»на користь позивача стягнуто 24 990 грн. основного боргу, 251, 71 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 82, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»510 грн. відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки факт вини ОСОБА_2, водія автомобіля марки «ВАЗ-1213», державний реєстраційний номер 140778, у ДТП 12.02.2010 р., внаслідок чого автомобілю позивача завдано технічні ушкодження, є встановленим, тому згідно ст.ст. 1188, 1172 ЦК України, належним відповідачем у даному спорі є відповідач 1, як власник транспортного засобу, працівник якого порушив правила дорожнього руху та вчинив ДТП, з якого підлягають стягненню грошові кошти за завдані збитки -ушкодження транспортного засобу.
У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 просить дане рішення скасувати, посилаючись на те, що судом не встановлено, з чиєї вини мала місце дорожньо-транспортна пригода, оскільки у даній справі відсутні матеріали кримінальної справи.
В апеляційній скарзі відповідач 2 також просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прокуратурою Личаківського району м. Львова не було надано матеріалів, аналіз яких дозволив би об'єктивно та всебічно оцінити обставини справи. При цьому, апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутня копія постанови про закриття кримінальної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, апеляційні скарги без задоволення, зазначаючи, що прокуратурою були надані офіційні листи, із змісту яких вбачається інформація щодо факту порушення кримінальної справи по факту ДТП, причини її настання, вина водія ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху, що і стало причиною ДТП, а також повідомлення про прийняте прокуратурою рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 на підставі ст. 6 п. 8 КПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та у відзиві на них, заслухавши пояснення представника відповідача 2 у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.02.2010 р. близько 17.40 год., на трасі сполучення Львів-Винники відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ -21213», державний реєстраційний номер 140778, та автомобіля марки nault Vagnum-440», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом Montragon, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якої пасажир автомобіля марки «ВАЗ -21213»ОСОБА_4 помер на місці пригоди, автомобілю марки Vagnum-440»спричинено технічні ушкодження.
Факт вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою ВР ДТП СУ Головного управління МВС України у Львівській області «По факту дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників ОВС, що мало місце у Львові»форми ЖРЗПЗ-0206 1-1-2.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.02.2010 р., за участю працівників УДСО ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України прокуратурою Личаківського району міста Львова порушено кримінальну справу № 182-0459.
У матеріалах справи міститься лист від 22.07.2011 р. № 4670/11 прокурора Личаківського району міста Львова, яким підтверджується, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.02.2010 р. на трасі сполучення Львів-Винники, відбулося зіткнення автомобіля марки ВАЗ-21213, належного УДСО при ГУМВС України у Львівській області, з автомобілем «Рено Магнум», що належить ТзОВ «ДН Транс». Внаслідок ДТП 2 працівники міліції загинули, автомобілі отримали технічні ушкодження. Враховуючи смерть водія автомобіля марки ВАЗ-21213 -працівника УДСО ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3, який 23.02.2010 р. помер в реанімаційному відділенні 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова, за результатами досудового слідства, 29.10.2010 р. прокуратурою району прийнято рішення про закриття кримінальної справи на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого). Вказані обставини також підтверджуються копіями листів прокурора Личаківського району міста Львова від 05.07.2011 р. № 955-611-10 на запити позивача від 23.06.2011 р. № 180 та від 29.06.2011р., листа прокурора Личаківського району міста Львова від 21.03.2011 р. № 6895-611-10 на запит позивача від 17.02.2011 р., листа прокурора Личаківського району міста Львова від 10.01.2011 р. № 6895-611-10 на запит позивача від 23.12.2010 р. № 345, а також листа заступника прокурора Львівської області від 01.08.2011 р. № 64-166-11 на звернення позивача.
Постановою від 30.10.2010 р. помічника прокурора Личаківського району м. Львова закрито провадження у кримінальній справі № 182-0459 на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого). Копія постанови долучена до матеріалів справи прокуратурою Личаківського району м. Львова.
Судом також встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ-21213», державний реєстраційний номер 140778 належить відповідачу 1 -Управлінню Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії ЯНВ № 289648, виданим 26.05.2005 р. Львівським МРЕВ ДАІ. Водій автомобіля марки «ВАЗ-21213», ОСОБА_2, міліціонер -водій батальйону Галицького ВДСО в м. Львові УДСО ГУМВС України у Львівській області, на момент вчинення ДТП керував вказаним автомобілем на законних підставах та перебував на службі, при виконанні службових обов'язків.
Автомобіль марки ault Magnum-440», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, з напівпричепом Montragon, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію РСГ-736971, виданим 08.07.2008 р. МРЕВ ДАІ Хмельницької області. Водій автомобіля марки «Renault Magnum-440», ОСОБА_5, є працівником позивача, на момент ДТП керував вказаним автомобілем на законних підставах та був при виконанні трудових обов'язків, що підтверджується шляховим листом, виданим позивачем.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу -автомобіля «ВАЗ -21213», державний реєстраційний номер 140778, номер кузова ХТА 21213021666761, належить відповідачу 1 на праві власності, на момент скоєння ДТП, була застрахована відповідачем 2, що підтверджується, полісом № ВС/0757185 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кодом страховика 10, тип договору № 1. Згідно поліса № ВС/0757185, ліміт відповідальності відповідача 2 за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25 500 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на цю суму) становить 510 грн.
23.02.2010 р. експертом ОСОБА_6 складено протокол огляду транспортного засобу, яким зафіксовано виявлені в автомобіля марки Vagnum-440»технічні пошкодження.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 01.12.2010 р. № 1081 про оцінку автомобіля Renault Magnum-440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Magnum-440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження ДТП, становить 72 642, 20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Ч. 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема у спосіб щодо відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Спір між сторонами виник у зв'язку із завданою позивачу майнової шкоди, яка полягає в завданих технічних ушкодженнях автомобіля марки Magnum-440», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 72 642, 20 грн., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з цим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1 47 142, 20 грн., а з відповідача 2 -25 500 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана одній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортній пригода, обставини щодо якої є предметом даного спору сталася з вини водія, ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ВАЗ -21213», державний реєстраційний номер 140778, який на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем 1 та керував належним останньому на праві власності транспортним засобом на законних підставах.
Судом не беруться до уваги посилання відповідачів не недоведеність матеріалами справи вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ВАЗ-21213», з огляду на відсутність в матеріалах справи обвинувального вироку суду щодо нього.
Враховуючи положення ст. 75 ГПК України, а також відповіді прокурора Личаківського району міста Львова, судом встановлено, що по факту дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.02.2010 р., прокуратурою Личаківського району міста Львова порушено кримінальну справу № 182-0459 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 268 КК України -порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2, що настала 23.02.2010 р., постановою 30.10.2010 р. помічника прокурора Личаківського району м. Львова закрито провадження у кримінальній справі № 182-0459 на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого).
Ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, вважає встановленим факт вини ОСОБА_2, водія автомобіля марки «ВАЗ-1213», державний реєстраційний номер 140778, у ДТП 12.02.2010 р., внаслідок чого автомобілю позивача завдано технічні ушкодження, тому згідно ст.ст. 1188, 1172 ЦК України, належним відповідачем у даному спорі є відповідач 1, як власник транспортного засобу, працівник якого порушив правила дорожнього руху та вчинив ДТП.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошової суми у розмірі 47 142, 20 грн. є правомірним та підставним.
Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу -Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області, застрахована відповідачем 2 -ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», на підставі поліса № ВС/0757185.
Таким чином, позивачем вірно заявлено позов до відповідачів 1 та 2.
Щодо стягнення з відповідача 2 страхового відшкодування в розмірі 25 500 грн., суд зазначає наступне.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та встановивши дійсні обставини справи, суд вважає, що позивач, в розумінні ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є потерпілим (юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу), відповідач 1, особою, відповідальність якої застрахована (страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах), відповідач 2 страховиком (страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Норами ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Так, дорожньо-транспортна подія, яка мала місце 12.02.2010 р., в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховим випадком.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону, потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Згідно ст. 29 даного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи спростовується наявність обставин, вказані у ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які виключають можливість відшкодування шкоди.
Таким чином, завдана позивачу шкода, обставини щодо якої є предметом даного судового дослідження, у розмірі 72 642, 20 грн., підтверджена матеріалами справи, а отже, правомірно стягнена судом першої інстанції з відповідачів. При цьому, стягуючи з відповідача 2 суму витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу позивача, суд врахував ліміт відповідальності відповідача 2 та встановлений полісом № ВС/0757185 розмір франшизи -510 грн.
Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого. Аналогічний ліміт відповідальності відповідача 2 передбачено полісом № ВС/0757185. Разом з тим, ст. 12 цього ж Закону передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Зважаючи на викладене, з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню 24 990 грн. (25 500 -510 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.09.2011 р. у справі № 5015/1988/11 залишити без змін, апеляційні скарги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області, м. Львів та ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.
Повний текст постанови виготовлений 05.12.2011 р.