Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
05 серпня 2010 року справа №2а-10186/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
судді - доповідача : Попова В.В.,
суддів: Малашкевича С.А
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.
за участю сторін: представника Донецького обласного центру зайнятості ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у адміністративній справі № 2а-10186/10/0570 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» до Донецького обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та визнання недійсним і скасування акту, -
22 квітня 2010 року Державне відкрите акціонерне товариство «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 4-6) до Донецького обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій посадових осіб при проведення перевірки та складання акту № 186 перевірки та визнання недійсним і скасування акту.
01 червня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд своєю постановою (арк. спр. 52-54) позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» задовольнив частково, визнав недійсним та скасував акт № 186 перевірки додержання законодавства про зайнятісьть населення від 18.11.2009 р. в частині застосування штрафу у сумі 18658 грн. 25 коп. за надання до служби зайнятості звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_4 з порушенням 10-денного терміну , в решті позовних вимог відмовив. .
Відповідач в апеляційній скарзі (арк. спр. 57-60) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Листом заступника директора Донецького міського центру зайнятості від 20.10.2009р. повідомлено Донецький обласний центр зайнятості про порушення ДВАТ «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» строків подання звіту про фактичне вивільнення працівників стосовно ОСОБА_4, який звернувся за сприянням у працевлаштуванні до відповідного центру зайнятості.
18 листопада 2009р. на підставі завдання на перевірку, заступником начальника інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість була проведена перевірка ДВАТ «Донецьке ШПУ» ДП ВАТ «ДХК»СШБ» додержання законодавства про зайнятість населення, у тому числі при вивільнені працівників.
За результатами перевірки був складений акт № 186 перевірки додержання законодавства про зайнятість населення від 18.11.2009р., у пункті 2 якого за порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме за надання до служби зайнятості звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_4 з порушенням 10-ти денного терміну, відповідачем позивачу було запропоновано у місячний термін з дня отримання акту сплатити штраф у сумі 18 658,25 грн. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Обґрунтування судом першої інстанції часткового задоволеня позовних вимог.
- матеріали справи містять суперечливі відомості щодо дати подання звіту про фактичне вивільнення працівників ДВАТ «Донецьке ШПУ» ДП ВАТ «ДХК»СШБ».
Основні доводи апеляційної скарги.
- журнал вихідної кореспонденції позивача є внутрішнім документом позивача та не підтверджує безпосередньо факт відправлення, а тому не може бути допустимим доказом, з якого вбачається виконання позивачем обов'язку щодо відправлення звіту;
- судом першої інстанції зроблено неправильний висновок стосовно того, що матеріалами справи факт порушення позивачем вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» не встановлений;
- невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення
нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Частина 4 цієї статті визначає, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 № 47 (далі - Положення) визначені повноваження інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення
Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні перевірки та складенні акту за її результатами діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а отже підстав для визнання цих дій протиправними та акту недійсним немає.
Однак колегія суддів, як і суд першої інстанції не погоджується з викладеним у акті перевірки висновком інспекції щодо порушення позивачем 10-денного строку надання звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_4 і застосуванням у зв'язку з цим штрафної санкції.
Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03. 1991 № 803-ХІІ, при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Спірним питанням в цій справі є дата подання звітності і, відповідно, правомірності застосування штрафної санкції. Відповідач вважає, що подання позивачем звітності 24.02.2009 року, тобто до фактичного вивільнення працівника, яке відбулось 25.02.2009 року, є порушенням визначеного терміну, що тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Наказом від 16.02.2009 року № 9-к ДВАТ «Донецьке ШПУ по бурінню стволів і свердловин» ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» ОСОБА_4 звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності штату з 25.02.2009 року.
25.02.2009 року позивачем підписаний звіт про фактичне вивільнення працівників за станом на 16.02.2009 року, в якому містяться відомості і про вивільнення ОСОБА_4 При цьому, на штампі вихідної реєстрації відображена дата - 24.02.2009 року.
Відповідно до журналу вхідної кореспонденції відповідача та примірника звіту відповідача, вбачається, що звіт про фактичне вивільнення працівників за станом на 16.02.2009 року був отриманий ним 24.02.2009 року. При цьому, з журналу вихідної кореспонденції позивача вбачається, що зазначений звіт був направлений підприємством 25.02.2010 року.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 було звільнено згідно наказу від 16.02.10 р. з 25.02.10 р. , ( а.с. 29-30 ) , звіт про вивільнення працівників було подано , як стверджує позивач 25.02.10 р., як стверджує відповідач , ним отримано 24.02.10 р..
Вказані обставини , тобто одноденна розбіжність в поданні та отриманні звіту, яка відбулася в межах передбаченого законом 10-денного строку подання звітності, на думку колегії суддів не є тими суттєвими обставинами порушення законодавства про зайнятість населення, за які належить застосовувати положення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», та подання такого звіту , як стверджує відповідач - з порушенням строку, тобто на один день раніше строку, не потягло за собою ніяких негативних наслідків для відповідача.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості - залишити без задоволення
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у адміністративній справі № 2а-10186/10/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 серпня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 06 серпня 2010 року.
Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1
Судді : /підпис/ ОСОБА_5
/підпис/ ОСОБА_2
З оригіналом згідно.
Суддя В.В. Попов