Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
08 липня 2010 року справа №2а-24246/09/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попова В.В.
суддів: Малашкевича С.А.,
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.
за участю сторін: сторони не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Механізатор» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі № 2а-24246/09/1270 за позовом відкритого акціонерного товариства «Механізатор» до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій № 603 від 16.12.2008 р., -
13 липня 2009 року відкрите акціонерне товариство «Механізатор» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-7) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій № 603 від 16.12.2008 р.
21 квітня 2010 року Луганський окружний адміністративний суд постановою (арк. спр. 144-146) відмовив повністю у задоволенні позову акціонерного товариства «Механізатор» за необґрунтованістю.
Представник позивача в апеляційній скарзі (арк. спр. 153-154) просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
ВАТ «Механізатор» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На підставі відомостей особового рахунку позивача (арк.спр. 123) та відповідного розрахунку фінансових санкцій та пені (арк.спр.125) відповідачем 16.12.2008 прийнято рішення № 603 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в розмірі 1172,90 грн. з нарахуванням пені в сумі 13,46 грн.(арк.спр.124).
Позивач просить визнати протиправним, нечинним та недійсним складене відповідачем рішення № 603 від 16.12.2008 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 1172,90 грн., оскільки позивач зобов'язаний здійснювати всі інші платежі після виконання зобов'язань щодо оплати праці; застосування фінансових санкцій порушує право власності позивача право на недоторканість його ділової репутації, оскільки після застосування санкцій органи державної влади будуть вважать позивача правопорушником.
Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог.
- наявність у позивача заборгованості із заробітної плати перед своїми працівниками не звільняє позивача від обов'язку щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- посилання позивача щодо порушення відповідачем права на недоторканість ділової репутації позивача шляхом поширення недостовірної інформації не відповідають предмету позову у справі.
Основні доводи апеляційної скарги.
- постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи;
Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення
нормам матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.(надалі - Закон 1058). юридичні особи є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На підставі п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.
Частиною 10 ст. 20 Закону 1058 встановлено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 106 Закону України 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з нормами частини 12 ст. 106 Закону 1058, нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що рішення про застосування фінансових санкцій від 16.12.2008 № 603 ( а.с. 8 ) прийнято відповідачем у відповідності до вимог Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є законним, тому позовні вимоги позивача визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на норми Закону України „ Про оплату праці ”, як на підставу визнання протиправності , нечинності та недійсності фінансових санкцій та пені є необґрунтованим оскільки принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначає Закон 1058.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, у відношенні до Закону України «Про оплату праці» Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, що регулює правовідносини по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, тому в спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Тобто, наявність у позивача заборгованості із заробітної плати перед своїми працівниками не звільняє позивача від обов'язку щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Посилання позивача на порушення права власності, закріпленого ст.41 Конституції та ст.ст. 316, 321 Цивільного кодексу України також не зайшли підтвердження матеріалами справи. Позивач вважає, що внаслідок наявності діючого рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, держава зобов'язана буде вимагати від позивача відшкодування страхових внесків, внаслідок чого позивач буде позбавлений права власності на його майно на суму вказаних фінансових санкцій. Внаслідок позбавлення позивача майна виникнуть перешкоди в отриманні прибутку позивачем та задоволенні економічних та соціальних потреб акціонерів та працівників позивача. Тобто, позивач наполягає, що вказане рішення буде мати значення для виникнення в майбутньому негативних наслідків для позивача та призведе до банкрутства підприємства. Проте, такі твердження позивача суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки судовому захисту підлягає тільки порушене або оскаржуване право.
Посилання позивача щодо порушення відповідачем права на недоторканість ділової репутації позивача шляхом поширення недостовірної інформації є необґрунтованими, оскільки цей спосіб захисту порушеного права не відповідає предмету позову у справі, яким, в свою чергу, є визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Механізатор» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у адміністративній справі № 2а-24246/09/1270 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 липня 2010 року.
Ухвала у повному обсязі буде складена 09 липня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 09 липня 2010 року.
Головуючий : В.В. Попов
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_2