79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.02.12 Справа № 11/Б-1227
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
ОСОБА_1
розглянув апеляційні скарги ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Тернопільського відділення, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Центрального комерційного макрорегіону, ПАТ «Укрсиббанк»та клопотання ПАТ «Укрсиббанк»про припинення провадження у справі
на ухвали господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010р., 26.11.2010р. та 25.01.2011р.
у справі № 11/Б-1227
за заявою суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м.Тернопіль
про визнання банкрутом,
з участю представників :
від ПАТ «Укрсоцбанк» -ОСОБА_4 -головний юрисконсульт
від ПАТ «Укрсиббанк» -ОСОБА_5 -провідний юрисконсульт
від боржника -не з»явився
від арбітражного керуючого -ОСОБА_6 - представник
арбітражний керуючий -не з»явився
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010р. у справі № 11/Б-1227 (суддя Сидорук А.М.) про банкрутство суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м.Тернопіль звільнено активи боржника від обтяжень та арештів; вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна всі записи щодо обтяження майна боржника -суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Тернопіль, вул. Руська,19/43; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; зобов'язано Тернопільську філію Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєструвати відомості про припинення обтяження майна боржника та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна всі записи щодо обтяження майна банкрута.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2010р. у справі № 11/Б-1227 пункт 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010р. викладено в такій редакції:
1. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_7, м. Тернопіль вул. Грушевського,2 зняти заборону на нерухоме майно, квартиру в м. Тернополі по вул. Руській,19/43, належне ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль вул. Довженка,5/9, зареєстровану 06.12.2005 року за №2665948 на підставі договору іпотеки, 3839, 06.12.2005 року та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек;
2. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2, м. Тернопіль вул. Кульчицької,1/4-а зняти заборону на нерухоме майно, квартиру в м. Тернополі по вул. Шопена,5/2, належне ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль вул. Руська, 19/43, зареєстровану 11.06.2007 року за №5108378 на підставі договору іпотеки, 1761, 1762/109, 11.06.2007 року та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек;
3. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2, м. Тернопіль, вул. Кульчицької,1/4-а зняти заборону на нерухоме майно, нежитлову будівлю, будівля закладу громадського харчування загальною площею 155,1 кв. м., а саме: 1-1 кор. пл. 2,4 кв. м., 1-2 прим, пл. 35,4 кв. м., 1-3 прим. пл. 12,8 кв. м., 1-4 прим, пл. 2,3 кв. м., 1-5 кор. пл. 4,5 кв. м., 1-6 прим, пл. 16,4 кв. м., 1-7 туал. пл. 1,8 кв. м., 1-8 клад. пл. 2,0 кв. м., 1-9 клад. пл. 8,8 кв. м., 1-10 прим. пл. 68,7 кв. м., Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Білогірська, будинок 3, належне ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль вул. Руська,19/43, зареєстровае 11.06.2007 року за №5108603 на підставі договору іпотеки, 1764, 1765/110, 11.06.2007 року та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек;
4. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2, м. Тернопіль вул. Кульчицької,1/4-а зняти заборону на нерухоме майно, квартиру номер за РПВН: 16614247, м. Тернопіль вул. Карпенка,7/1, належне ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль, вул. Руська,19/43 зареєстровану 20.09.2007 року за №5695143 на підставі договору іпотеки, 3542,3543, 20.09.2007 року та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек.
5. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2, м. Тернопіль, вул. Кульчицької,1/4-а зняти заборону на нерухоме майно, квартиру номер за РПВН: 20310429, м. Тернопіль вул. Руська,19/43, належне ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль вул. Руська,19/43, зареєстровану 20.09.2007 року за №5696182 на підставі договору іпотеки, 3546, 3547, 20.09.2007 року та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек.
6. Зобов'язано Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, код 34950930, м. Тернопіль вул. Лисенка,1 зняти арешт всього нерухомого майна, належного ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1, м. Тернопіль вул. Руська,19/43 зареєстрований 09.03.2010 року за №9593364 реєстратором Тернопільською філією державного підприємства "Інформаційний центр" міністерства юстиції України на підставі постанови про накладення арешту на майно, б/н, 11.02.2010 р. Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, в/п 17104555 головний державний виконавець Фіялка О.В. та виключити запис з Державного реєстру обтяжень об'єкту нерухомості та Державного реєстру іпотек".
Ухвалою господарського суду від 25.01.2011р. у даній справі в задоволенні клопотання комітету кредиторів суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_8 -відмовлено.
Не погоджуючись з даними ухвалами кредитори -ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Тернопільського відділення, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Центрального комерційного макрорегіону та ПАТ «Укрсиббанк»подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадані ухвали.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2010р. апеляційні скарги ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Тернопільського відділення та приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 були об»єднані в одне апеляційне провадження.
Враховуючи те, що апеляційні скарги інших апелянтів, а саме ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Центрального комерційного макрорегіону та ПАТ «Укрсиббанк»нерозривно пов»язані з вказаними вище скаргами, суд апеляційної інстанції вирішив об»днати їх в одне провадження.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2010р. апеляційне провадження про розгляду даних апеляційних скарг зупинялось до набрання рішення у справі № 14/11/5022-242/2011 законної сили.
Ухвалами суду апеляційної інстанції від 23.11.2011р. апеляційне провадження поновлено.
Підставами для скасування ухвал місцевого господарського суду від 23.11.2010р. та 26.11.2010р. скаржники вважають те, що вони є незаконні, винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі -Закон), оскільки стаття 23 вказаного Закону передбачає зняття арештів чи обмежень розпорядження майном боржника та не передбачає скасування обтяжень, встановлених у передбаченому законом порядку. Суд першої інстанції зобов»язав Тернопільську філію ДП «Інформаційний центр»зареєструвати відомості про припинення обтяжнення майна боржника, які судом не накладались, не подавши заяви встановленого зразка, що суперечить нормам чинного законодавства та є підставою для відмови реєстратором внести відомості до реєстру заборон. Крім того, оскаржувана ухвала від 26.11.2010р. винесена в порядку статті 89 ГПК України не є рішенням суду, яким вирішено спір по суті, а тому не може бути підставою внесення реєстратором до Державного реєстру іпотек відомостей про виключення записів з Державного реєстру іпотек. Відсутність у статті 73 Закону України «Про нотаріат»та пункті 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказівки на інші «види рішень суду», крім як рішення суду про визнання договору застави (іпотеки) недійсним, як на підставу для зняття заборони відчуження нерухомого майна, позбавляє можливості вчинити нотаріальну дію з дотриманням вимог чинного законодавства та без порушення прав іпотекодержателів, оскільки останні до нотаріуса з відповідним повідомленням чи заявою у порядку, передбаченому чинними законодавстом, не звертались.
Крім того, на думку скаржників -ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Центрального комерційного макрорегіону та ПАТ «Укрсиббанк»ухвала місцевого господарського суду від 25.01.2011р. підлягає до скасування, як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури допущено низку грубих порушень Закону в частині продажу майна банкрута. Як зазначають скаржники, ліквідатор діє без врахування майнових інтересів кредиторів, які після визнання боржника банкрутом, можуть отримати задоволення своїх грошових вимог лише внаслідок ефективного продажу майна боржника (на конкурсній основі з максимально залученою кількістю покупців). Проте, ліквідатор ігнорує рішення зборів кредиторів, проводить тіньовий продаж заставного майна по заниженим цінам, чим порушує вимоги ст.25,30 Закону щодо виявлення та повернення іншого майна (активів, що не перебувають в заставі), що знаходиться у третіх осіб, належного інформування та погодження зборами кредиторів умов продажу майна боржника та виконання інших рішень зборів кредиторів.
Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваних ухвал.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частково до задоволення з огляду на наступне.
Суб»єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з вимогою про визнання його банкрутом в порядку ст.47 Закону.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2010р. порушено провадження у справі № 11/Б-1227 про банкрутство підприємця.
Заява вмотивована тим, що при проведенні фінансово-економічного аналізу діяльності боржника виявлено, що сукупна сума кредиторських вимог більша вартості активів, грошових коштів та дебіторської заборгованісті, на яку може бути звернено стягнення, тобто вартості майна останнього недостатньо для задоволення вимог кредиторів боржника. У зв'язку з цим суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3З прийнято рішення про подачу заяви до господарського суду для визнання громадянина - підприємця банкрутом.
Відповідно до приписів ст.53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
За приписами статті 209 Господарського кодексу України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який у разі нездатності після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
До складових поняття неспроможності суб'єкта підприємництва, визначених Кодексом поряд з абзацом 2 статті 1 та частиною 3 статті 6 Закону, відносяться:
-нездатність суб'єкта виконати грошові зобов'язання перед своїми кредиторами;
-невиконання зазначених грошових зобов'язань протягом визначеного часу -протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку;
-неможливість відновлення платоспроможності боржника.
Згідно з приписами статті 1 Закону боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Перелік осіб, що підпадають під дію законодавства про банкрутство, вичерпно визначений положеннями Закону, яким встановлена сфера його застосування.
Особливості здійснення процедури банкрутства щодо суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина передбачені статтями 47-49 Закону.
Стаття 47 Закону передбачає загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина.
Згідно з ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до ч.4 ст.48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 20.03.2010р. суб»єкта підприємцницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_8
Суд першої інстанції встановив, що загальна вартість майна боржника є недостатньою для погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону - підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами. Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутств боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть.
Підставою для звернення заявника -суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до суду про визнання його банкрутом, стало те, що станом на лютий 2010 року загальний розмір безспірної заборгованості боржника перевищує триста мінімальних заробітних плат. Зокрема, боржник має заборгованість перед: ПАТ «УкрСиббанк»; ПАТ «Укрсоцбанк»та громадянином ОСОБА_9
Заборгованість боржника перед кредиторами підтверджується доданими до матеріалів справи копіями кредитних договорів, листів банків про стан розрахунків по кредитах, договором позики, укладеного з гр.ОСОБА_9 та судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду № 2-н-1594/09 від 25.12.2009р.
Як з»ясовано судом, з умов кредитних договорів, якими боржник обґрунтовує виникнення в нього зобов'язань перед кредиторами-банками, вбачається, що кредитні договори укладені з ОСОБА_3 як з фізичною особою, а кредитні кошти призначені для задоволення особистих споживчих цілей.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, оскільки боржником виступає фізична особа і борг не пов'язаний із здійсненням ним підприємницької діяльності.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається, в тому числі, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.7 ст.7 Закону у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
За змістом ч.3 ст.6 та ч.5, ч.7 ст.7 Закону справа про банкрутство за заявою боржника порушується господарським судом лише у разі підтвердження боржником своєї неплатоспроможності документами, які боржник зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, заява боржника - громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав, передбачених ч.3 ст.6, ч.5, ч.7 ст.7, ст.47 Закону та ст.53 ЦК України для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.
Частиною третьою статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Зазначеним Законом встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, у статті 6 цього Закону наведені ознаки неплатоспроможності боржника, які є підставою для порушення справи про банкрутство. Такою підставою є безспірність грошових вимог кредиторів, що сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не сплачені протягом трьох місяців з початку виконавчого провадження.
Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).
Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 1071 Цивільного кодексу України передбачає підстави списання грошових коштів з рахунка.
За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство заявник додав лише судовий наказ, виданий на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 400000,00 грн. заборгованості за договором позики.
В запереченнях кредитора -ОСОБА_9, скерованих на адресу Львівського апеляційного господарського суду, зазначається про відкрите виконавче провадження щодо виконання вказаного вище наказу суду та додано копію постанови першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2010р.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство суб»єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Тернопільської області 17.02.2010р., тобто не дотримавши встановленого Законом трьохмісячного строку.
Крім того, слід звернути увагу на наступне:
Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Відповідно до вимог частини 4 статті 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Колегія суддів вважає, що, виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 ЦК України, статей 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 спеціального Закону, за заявою фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до вимог частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про порушення справи про банкрутство, не додані докази здійснення попередньої публікації оголошення, в порядку статті 51 та частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємці", в заяві відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, а також не додано проміжний ліквідаційний баланс.
Крім того, статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Відповідно до пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998, юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання, зокрема, заяви за формою N 8-ОПП від платника податків.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на направлення до органів Державної податкової служби заяви за формою 8-ОПП а також до вказаної заяви не додано докази дотримання заявником вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998, в частині повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, за формою № 8-ОПП.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа про банкрутство суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 порушена неправомірно, без здійснення публікації про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності та належного з'ясування кола кредиторів боржника, а також повного обсягу кредиторської заборгованості, оцінки майна боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, без повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію фізичної особи-підприємця за формою № 8-ОПП, відповідно до вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, в зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства боржника та визнав його банкрутом на підставі статей 47-49 Закону.
Вимоги апелянтів про скасування ухвали господарського суду від від 25.01.2011р. судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки за результатами розгляду клопотання комітету кредиторів про дострокове припинення повноважень ліквідатора в судовому засіданні суд першої інстанції обгрунтовано не знайшов у діях ліквідатора ОСОБА_8 порушень Закону, про які зазначали кредитори. Доводи комітету кредиторів про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків спростовуються наявними в матеріалах справи запитами, надісланими ліквідатором банкрута СПД ФО ОСОБА_3 - ОСОБА_8 до установ, організацій про наявність у боржника майна з метою формування ліквідаційної маси; договором № 13/08 на проведення незалежної оцінки, укладеним 13.08.2010р. між ліквідатором банкрута ОСОБА_8 та Приватним підприємством "Консалтингова компанія "Капітал"; запитом до Відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції про надання інформації про перебування гр..ОСОБА_3 в шлюбі з метою формування ліквідаційної маси; угодою на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону), укладеною 18.08.2010р. між арбітражним керуючим ОСОБА_8 та Товарною біржою "Правопорядок"; протоколом № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) від 23.12.2010р., іншими матеріалами справи.
На підставі наведеного та відповідно до вимог п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.91,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги задоволити частково.
2. Ухвали господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010р. та 26.11.2010р. у справі № 11/Б-1227 - скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.01.2011р. у справі № 11/Б-1227 залишити без змін.
4. Клопотання ПАТ «УкрСиббанк»про припинення провадження у справі про банкрутство задоволити.
5. Постанову господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010р. у справі № 11/Б-1227 про визнання суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10 - скасувати.
6. Провадження у справі про банкрутство суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10 -припинити.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.