79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
22.11.11 Справа № 5010/1615/2011-27/92
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Желік М. Б.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Н. Чорній
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -представник
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область № 1098 від 06.10.2011 р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 р. (суддя Михайлишин В. В.)
у справі № 5010/1615-2-11-27/92
за позовом ЗАТ «Лукор», м. Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості за послуги по відповідальному зберіганню продукції ВАТ «Оріана»на суму 2 083 119, 88 грн.
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 р. у справі № 5010/1615/2011-27/92 задоволено позов ЗАТ «Лукор», м. Калуш, Івано-Франківська область, з ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область стягнуто на користь позивача 2 083 119, 88 грн. заборгованості за послуги по відповідальному зберіганню продукції ВАТ «Оріана», в тому числі 1 977 546, 93 грн. основного боргу, 73 983, 27 грн. інфляційних втрат, 31 589, 68 грн. 3 % річних, а також 20 831, 20 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки після закінчення дії договору відповідального зберігання відповідач не забрав продукцію, а позивач продовжував її зберігати, то з відповідача підлягає стягненню плата за весь фактичний час зберігання. Відповідно, на суму заборгованості нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що ЗАТ «Лукор»не має можливості зберігати етилен, етилен накопичується, зберігається, використовується для технологічних потреб ТОВ «Карпатнафтохім». Ізотермічне відділення не належить позивачу, а отже, на думку апелянта, він не несе і не може нести жодних витрат по зберіганню етилену, оскільки безоплатно орендує тільки ємність, а не ізотермічне відділення. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач не сплачує ВАТ «Оріана»поточні платежі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, мотивуючи тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2011 р. у справі № Б-7-11/283-13/143 відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Оріана»про визнання недійсним угоди від 02.01.2004 р. про продовження і зміну умов договору відповідального зберігання від 01.10.2002 р. Також позивач, посилаючись на ст. 946 ЦК України, вважає правомірним стягнення з відповідача плати за відповідальне зберігання продукції.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ВАТ «Оріана»(депонент) та ЗАТ «Лукор»(охоронець) укладено договір відповідального зберігання від 01.10.2002 р., згідно п. 1.1 якого депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання продукцію, що зазначена в акті приймання-передачі додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Факт передачі майна відповідачем на відповідальне зберігання позивачу підтверджується належним чином оформленим актом приймання передачі майна (додаток № 1 до договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2002 р. (п. 6.1 договору). Угодою від 02.01.2004 р. про продовження і зміну умов договору до договору відповідального зберігання від 01.10.2002 р. термін дії договору продовжено до 31.12.2004 р.
При цьому, слід зазначити, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2011 р. у справі № Б-7-11/283-13/143 відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Оріана»про визнання недійсним угоди від 02.01.2004 р. про продовження і зміну умов договору відповідального зберігання від 01.10.2002 р.
Договір припинив свою дію 01.01.2005 р.
Відповідно до п. 3.1.2 договору, депонент зобов'язався після закінчення терміну дії договору прийняти у охоронця продукцію.
Однак, після закінчення терміну дії договору відповідач продукції не забрав, про що свідчать інвентаризаційні описи та інвентаризаційні відомості залишків матеріалів, складені на підставі проведеної інвентаризації за період з 1 по 10 листопада 2010 року. У матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не подані докази того, що відповідач забрав продукцію.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 26/1-144 від 22.06.2006 р., в якому просив або укласти новий договір на зберігання продукції, або забрати її. Факт направлення листа відповідачу підтверджує квитанція «Укрпошти»№ 21323 та опис вкладення до цінного листа від 21.06.2006 р. Однак, відповідач належним чином не відреагував на даний лист, не надіслав жодної відповіді позивачу.
Відповідно до ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Так, на підставі вищевказаної норми відповідачу нараховано 116 326, 29 грн. за кожен місяць відповідального зберігання. Таким чином ,борг відповідача, за період відповідального зберігання з 01.12.2009 р. по 30.04.2011 р. становить 1 977 546, 93 грн.
Слід зазначити, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2009 р. у справі № 2/26-7/145-13/137 задоволено позов ЗАТ «Лукор»до ВАТ «Оріана»про стягнення заборгованості в сумі 1 460 366, 74 грн. за зберігання продукції (за період з 01.01.2005 р. по 30.11.2008 р.).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2010 р. у справі № 13/6 задоволено позов ЗАТ «Лукор»до ВАТ «Оріана»про стягнення заборгованості в сумі 1 445 674 грн. за зберігання продукції (за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р.).
Відповідно до ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3 ст. 946 ЦК України).
За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Факт зберігання позивачем продукції в період з 01.12.2009 р. по 30.04.2011 р. підтверджено матеріалами справи, а тому, відповідно, вимога про стягнення основного боргу в сумі 1 977 546, 93 грн. правомірно і обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми позивачем нараховано 73 983, 27 грн. інфляційних втрат (грудень 2009 року -січень 2011 року) та 31 589, 68 грн. (грудень 2009 року -квітень 2011 року) -3 % річних.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 р. у справі № 5010/1615/2011-27/92 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Желік М. Б.
Суддя Якімець Г. Г.
Повний текст постанови виготовлений 28.11.2011 р.