79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.10.11 Справа № 6/94
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатбуд»(надалі ТзОВ «Закарпатбуд») від 05.08.2011р. за № 36
на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2011р.
у справі № 6/94
за позовом: публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород»(надалі ПАТ «АКПІБ»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород»), м.Ужгород
до відповідача- 1: ТзОВ «Закарпатбуд», м. Ужгород
до відповдіача- 2: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівльнгий кооператив «Стимул Ужгород»(надалі ОК «ЖБК «Стимул Ужгород»), м.Ужгород
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 741 936,81грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -провідний юрисконсульт (довіреність від 09.06.2010р.);
від відповідачів: не з'явились
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представнику позивача роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.07.2011р. у справі № 6/94 (суддя Й.Й. Кадар) позовні вимоги ПАТ «АКПІБ»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород»до ТзОВ «Закарпатбуд» та до ОК «ЖБК «Стимул Ужгород»задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 4 594 736,28грн., яка включає в себе: 3 414 687,14грн. -сума простроченого кредиту, 818 605,55грн. -відсотки за користування кредитом, 250 000,00грн. пені, 111 443,59грн. - 3 % річних, а також 25 500,00грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, звернувши стягнення на обумовлений сторонами предмет іпотеки та застави. Заставлене майно згідно договорів застави та іпотеки на період до його реалізації передано в управління позивача. У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення місцевого суду в частині стягнутої з останнього пені в розмірі 268 040,34грн. вважає прийнятим при неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить в цій частині скасувати рішення суду та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити суму нарахованої позивачем пені до 10 000,00грн. та надати відстрочку виконання рішення на один рік. Також скаржник зазначає, що судом безпідставно було відмовлено останньому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та не було взято до уваги наявність виняткових обставин, за наявності яких, суд має право зменшити розмір неустойки, а також надати відстрочку виконання судового рішення.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечив, вказану апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 10.10.2011р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника у Вищий господарський суд України та неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні. На підтвердження вказаного останнім долучено копію ухвали Вищого господарського суду від 29.09.2011р.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду та реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
24.03.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк») в особі філії “Закарпатське центральне відділення Промінвестбанку”(перейменована у філію «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” та в подальшому у філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород») (Банк) та ТзОВ «Закарпатбуд»(Позичальник) 24.03.2006р. було укладено кредитний договір № 15/3-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (із змінами та доповненнями), згідно яких Банк видав Позичальнику кредит у розмірі 3 490 885,73 грн.
У відповідності до п. 2.4., 3.2.2. кредитного договору (із змінами та доповненнями) Позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та у відповідності до п.1.2. кредитного договору зобов'язувався погасити кредит в строк до 15.01.2010 року.
Пунктом 2.1. договору визначено, що відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 17 % річних з розрахунку 365 (366) календарних днів у році до фактичного виконання ним грошових зобов'язань з повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту
У забезпечення виконання умов кредитного договору між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” (Іпотекодержатель) та ТзОВ «Закарпатбуд»(Іпотекодавець) 19.05.2008р. було укладено іпотечний договір № 92/23-2008, до якого 30.04.2009 року укладено договір про внесення змін № 1, згідно яких Іпотекодавець брав на себе зобов'язання відповідати перед Іпотекодержателем нерухомим майном, передбаченим п.1.2. даного договору, у випадку невиконання боржником - ТОВ «Закарпатбуд»зобов'язань за кредитним договором № 15/3-06 від 24.03.2006 року (із змінами та доповненнями) (том І -а.с. 27-29).
Окрім того, як видно з матеріалів справи, на забезпечення виконання умов кредитного договору 30.09.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” (Іпотекодержатель) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Стимул-Ужгород»(Майновий поручитель) було укладено іпотечний договір № 09/23-2009, відповідно до умов якого Майновий поручитель брав на себе зобов'язання відповідати перед Іпотекодержателем нерухомим майном вказаним у п. 1.2. договору, у випадку невиконання боржником - ТОВ «Закарпатбуд»зобов'язань за кредитним договором № 15/3-06 від 24.03.2006 року (із змінами та доповненнями) (том І -а.с. 30-31).
Відповідно до п. 5.1. вищезазначених іпотечних договорів Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
Також, у забезпечення повернення кредитних коштів, 06.11.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Закарпатське центральне відділення Промінвестбанку ” (Заставодержатель) та ТзОВ «Закарпатбуд»(Заставодавець) було укладено договір застави № 308/44-2006, до якого 28.09.2007 року укладено договір про внесення змін № 2, 30.04.2009 року укладено договір про внесення змін № 3, згідно яких Заставодавець брав на себе зобов'язання відповідати перед Заставодержателем рухомим майном, передбаченим п. 1.2. договору, у випадку невиконання боржником - ТОВ «Закарпатбуд»зобов'язань за кредитним договором № 15/3-06 від 24.03.2006 року (із змінами та доповненнями) (том І -а.с. 32-35).
Як вбачається з матеріалів справи між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” (Заставодержатель) та ТзОВ «Закарпатбуд»(Заставодавець) в забезпечення виконання умов вищезазначеного кредитного договору 28.09.2007 року було укладено договір застави № 368/44-2007, відповідно до умов якого Заставодавець брав на себе зобов'язання відповідати перед Заставодержателем рухомим майном вказаним у п. 1.2. договору, у випадку невиконання боржником - ТОВ «Закарпатбуд»зобов'язань за кредитним договором № 15/3-06 від 24.03.2006 року (із змінами та доповненнями) (том І -а.с 36-38).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач свої зобов'язання згідно умов кредитного договору виконав, проте, відповідач-1 всупереч умовам вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання виконував неналежним чином, що призвело до виникнення станом на 16.12.2010р. заборгованості по кредиту у розмірі 3 414 687,14грн., відсотки за користування кредитом в сумі 818 605,55грн. та три відсотки річних в сумі -111 443,59грн. (том І -а.с. 39-40).
Окрім того, слід зазначити, що п. 4.2. кредитного договору № 15/3-06 від 24.03.2006 року /із змінами та доповненнями/ сторони передбачили за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє у період прострочення, за кожен день прострочення платежу.
Згідно поданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 397 200,53грн.
З наведеного вбачається, що відповідач-1 всупереч умов кредитного договору проценти за користування кредитом сплачував несвоєчасно, кредит в строк до 15.01.2010р. не погасив.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”).
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”).
Виходячи з вищенаведених норм права та враховуючи те, що відповідач-1 договірні зобов'язання згідно умов кредитного договору № 15/3-06 від 24.03.2006р. (із змінами та доповненнями) щодо повернення суми кредитних коштів не виконав, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ПАТ «АКПІБ»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород»та стягнуто з відповідача-1 - 4 594 736,28 грн. кредитної заборгованості, яка включає в себе: 3414687,14 грн. -суму простроченого кредиту, 818605,55 грн. - відсотки за користування кредитом, 250 000,00 грн. -пеню, 111443,59 грн. -три проценти річних , звернувши стягнення на обумовлений сторонами предмет іпотеки та застави згідно вищезазначених договорів іпотеки та застави, укладених між сторонами.
Щодо заперечень скаржника, наведених в апеляційній скарзі, в частині стягнутої з останнього пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.. 233 ГК України).
Згідно з приписами п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як зазначалось вище, позивач у заявлених вимога просив стягнути з відповідача -1 пеню в розмірі 397 200,53грн., проте судом дані вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 250 000,00грн. пені, у задоволенні решти заявленої до стягнення пені в розмірі 147 200,53грн.-відмовлено.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки враховуючи умови спірного кредитного договору, ступінь виконання зобов'язань боржником, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій та враховуючи обставини, що мають істотне значення та впливають на фінансову платоспроможність відповідача-1, які викладені у Висновку Закарпатської торгово-промислової палати від 22.07.2011р. за 15.08.-6/461 (том ІІ -а.с. 14-19), суд апеляційної інстанції вважає, що наведені обставини ускладнюють виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, безпідставними є твердження скаржника, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не було взято до уваги наявність обставин за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки.
Безпідставними також є твердження скаржника про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови останньому у наданні відстрочки виконання судового рішення, виходячи з наступного.
Ст. 121 ГПК України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як вбачається з поданого відповідачем-1 клопотання про надання відстрочки виконання рішення на один рік (том ІІ -а.с. 12-13) останній, як на винятковий випадок, який дає підстави для відстрочки виконання рішення покликається на важкий фінансовий стан підприємства, а також на фінансову економічну кризу в країні, яка негативно вплинула на стан розрахунків з дебіторами, зменшення попиту та пропозиції житла у будівельній галузі і, як наслідок, призвела до зменшення доходів відповідача, відсутністю обігових коштів на рахунках відповідача, а тому стягнення повної заборгованості призведе до неможливості здійснювати господарську діяльність та до блокування рахунків, неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства, неможливості виконання взятих на себе зобов"язань.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, у відповідності до норм чинного законодавства України боржник не звільняється від виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин. Покликання скаржника на дебіторську заборгованість за виконані роботи, відсутність обігових коштів на рахунку боржника, на фінансову кризу є необґрунтованими причинами, які б унеможливлювали погашення договірних зобов'язань. Окрім того, як видно з матеріалів справи, з моменту подання позовної заяви (20.12.2010р.) до господарського суду Закарпатської області відповідачем-1 заборгованість по кредитному договору не погашалась, підтвердженням чого є Довідка Банку від 14.07.2011р. № 05-19/243 щодо стану заборгованості (том ІІ -а.с. 7). Також суд апеляційної інстанції зазначає, що фінансова та економічна криза, а також коливання курсу валют відносно гривні не є форс-мажорними обставинами, умовами спірного кредитного договору не передбачено звільнення сторони від відповідальності за невиконання договірного зобов'язання в разі виникнення форс-мажорних обставин.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку. що судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення на один рік.
Також колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Закарпатської області пов'язаної з нею справи № 5008/843/2011 про визнання недійсним кредитного договору № 15/3-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.03.2006р. та іпотечних договорів та договорів застави (том ІІ -а.с. 1-2), які є предметом розгляду у даній справі, виходячи з наступного.
В матеріалах даної справи відсутні докази та обгрунтовані припущення неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. У матеріалах справи № 6/94 є достатньо доказів для розгляду даної справи по суті заявлених позовних вимог.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, скаржниками всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти викладені в позовні заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2011р. року у справі № 6/94 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
ОСОБА_1