79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.10.11 Справа № 5015/3111/11
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “БК Комфортбуд-1”, м.Львів б/н від 11.08.2011 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2011 р.
у справі № 5015/3111/11
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю(далі ТОВ)”Джей Ей Еф Україна”, м.Львів
до відповідача: ТОВ “БК Комфортбуд-1”, м.Львів
про стягнення 47 422, 85, з яких 44 771,65 грн -основний борг; 2 063, 11 грн -інфляційні; 588, 09 грн -3% річних.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2-представник
від відповідача : не з»явився
Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2011р. у справі №5015/3111/11 (суддя Цікало А.І.) позовні вимоги задоволено: стягнено з ТОВ “БК Комфортбуд-1”, м.Львів на користь ТОВ ”Джей Ей Еф Україна”, м.Львів 47 422,85грн., з яких 44 771,65грн -основний борг; 2 063,11грн. -інфляційні; 588,09грн. -3% річних.
ТОВ “БК Комфортбуд-1” подано апеляційну скаргу б/н від 11.08.2011р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
ТОВ ”Джей Ей Еф Україна” у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ТОВ ”Джей Ей Еф Україна” повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві на суму предмету спору.
З огляду на викладене судова колегія зазначає, що відповідно до Інформаційного листа ВГСУ №01-8/2776 від 12.12.2006р. при поданні заяви про забезпечення позову заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Докази, подані позивачем в обгрунтування наявності фактичних обставин для застосування забезпечення позову, а саме наявність рішень господарського суду Львівської області про задоволення позовних вимог позивачів про стягнення із ТОВ “БК Комфортбуд-1” заборгованостей, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки не доводять, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, зв»язку із чим дане клопотання судовою колегією відхилене як необгрунтоване.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Джей Ей Еф Україна»та ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»укладено усну угоду про поставку продукції (будівельних матеріалів).
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(відповідач у справі) отримано продукцію (будівельні матеріали) на загальну суму 44 771,65грн., що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0002527 від 23.11.2010р., №СФ-0002544 від 25.11.2010р. та видатковими накладними № РН-0002234 від 23.11.2010р., №РН-0002253 від 25.11.2010р. (а.с.17-20).
23.11.2010 р. між сторонами підписано специфікацію № 1 до рахунку-фактури № СФ-0002527 від 23.11.2010р. (а.с.23) згідно якої відповідач зобов'язався оплатити вартість товару не пізніше 21.12.2010р.
Позивачем надіслано відповідачу претензію-вимогу №84 від 14.05.2011р. про сплату заборгованості в сумі 44 771,65грн., яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 44 771,65грн.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
З огляду на викладене підлягає до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію в сумі 44 771,65грн.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, 2 063,11 грн. -інфляційних та 588,09 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, а також не виконано вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2011р.: не подано суду оформлену у відповідності до ст.94 ГПК України апеляційну скаргу.
Окрім того, судова колегія зазначає, що скаржник в судове засідання не з»явився, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2011р. у справі №5015/3111/11 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Головуючий -суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.