79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.11 Справа№ 27/169
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» м. Львів
До відповідача ОСОБА_1 підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів
Про стягнення 108278,30 грн. боргу
Суддя Довга О.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники:
Від позивача ОСОБА_3 -довіреність 146 від 21.03.2011 року
Від відповідача не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу на адресу суду не надходило.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» м. Львів до СПД ФОП ОСОБА_2 м. Львів про стягнення 108278,30 грн. боргу.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заперечень на позов не подав.
В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши всі обставини спору, суд визнав позов таким, що підлягає до задоволення частково з наступного:
12.02.2007 року між сторонами укладено Договір фінансового лізингу № 286/0207.
Предмет лізингу передано Відповідачу (Лізингоодержувачу) відповідно до акту прийому-передачі від 03.09.2007 року.
Згідно п.п. 4.3., 6.2 вказаного договору Лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів. Як вбачається з матеріалів справи -станом на 17.12.2010 року борг Відповідача перед Позивачем з лізингових платежів становить 82915,78 грн.
Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового значення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях (ч.2 ст. 189 ГК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
В Договорі лізингу сторонами передбачено порядок розрахунків ( п. 9.2).
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем по лізинговим платежам за Договором № 286/0207 від 12.02.2007 року яка підтверджена матеріалами справи, та не спростована Відповідачем становить 82915,78 грн., та підлягає до стягнення.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.
Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 1588,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11034,85 грн.
Щодо стягнення вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне:
Із позовних вимог вбачається, що за умовами договору (п.9.2) за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач повинен сплачувати пеню у розмірі 0,15% за кожен день прострочки, незалежно від часу порушення зобов'язання. Відповідно до ЗУ «Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання»розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ. Відповідно до поданого Позивачем розрахунку - розмір пені за період з 15.09.2008 року по 15.03.2010 року становить 12739,01 грн.
У відповідності до вимог ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З врахуванням викладеного, суд в задоволені позову в частині стягнення пені відмовляє.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об'єктивних та підтверджених матеріалами справи доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Судові витрати слід покласти на Відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з СПД ФО Біленький ОСОБА_4 ( 79057, м. Львів, вул. Черемиська,9/5, МФО 325763, ІК НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»( 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) 82915,78 грн. боргу, 11034,85 грн. інфляційних, 1588,66 грн. річних, 955,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В стягненні пені в сумі 12739,01 грн. відмовити.
4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Довга О.І.
Повний тест складено 17.10.2011 року