79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.10.11 Справа № 5010/1017/2011-15/53
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
ОСОБА_1.
при секретарі судового засідання Н. Чорній
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 б/н від 12.08.2011 р., м. Івано-Франківськ
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011 р.(суддя Деделюк Б. В.)
у справі № 5010/1017/2011-15/53
за позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства, м.Івано-Франківськ
до відповідача ОСОБА_2 підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ
про стягнення коштів у сумі 16 127, 39 грн.
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011 р. у справі № 5010/1017/2011-15/53 частково задоволено позов ПАТ «Івано-Франківськгаз»в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства, з СПД-ФО ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 10 277, 04 грн. основного боргу, 52 грн. пені, 10, 09 грн. 3 % річних, 124, 49 грн. інфляційних втрат, 859, 39 грн. штрафу, 113, 23 грн. витрат по сплаті державного мита та 165, 69 грн. витрат на інформаційно0технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 2 804, 38 грн. за технічне обслуговування газового обладнання в позові відмовлено, в частині стягнення 2 000 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі ч. 1-1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні заяви відповідача про затвердження мирової угоди відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач вчасно не розрахувався за спожитий газ, внаслідок чого утворилася заборгованість. За порушення термінів виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф. Щодо плати за технічне обслуговування газового обладнання, то суд зазначив, що така не підтверджується актами або жодними іншими документами, підписаними відповідачем, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення 124, 49 грн. інфляційних втрат та 859, 39 грн. штрафу, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що згідно п. 6.2 договору (технічної угоди), остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню та постачанню газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до п. 7.8 договору, штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості сплачується за прострочення понад 30 днів. У даному випадку предметом є оплата за послуги постачання та транспортування природного газу, надані у березні 2011 року. Остаточний розрахунок за ці послуги повинен був бути проведений до 10.04.2011 р., а позовні вимоги охоплюють період прострочення з 18.03.2011 р. по 20.04.2011 р. Апелянт також не погоджується з нарахуванням інфляційних збитків, оскільки індекс інфляції нарахований за період 10 днів у межах 1 місяця (квітня 2011 року). Крім цього, у квітні 2011 року індекс інфляції становив 1, 013, а не 1, 014.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін, мотивуючи тим, що оскільки позовну заяву позивачем подано до суду 17.05.2011 р., то нарахування штрафних санкцій є правомірним, а прострочення виконання зобов'язання становить 37 днів за період з 11.04 по 17.05.2011 р., що відповідає п. 6.2 договору.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.01.2009 р. між ВАТ «Івано-Франківськгаз» в особі Івано-Франківського УЕГГ (виконавець) та СПД-ФО ОСОБА_3 (замовник) укладено договір (технічна угода) на постачання та транспортування природного газу № 4635, предметом якого є надання послуг по транспортуванню природного газу та оплата наданих послуг.
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги по постачанню та транспортуванню природного газу.
Згідно п.п. 6.2., 6.3 договору, за послуги по постачанню та транспортуванню природного газу оплата проводиться виключно грошовими коштами. Замовник зобов'язаний внести 100 % попередньої оплати вартості запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню та постачанню газу здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач вчасно не розрахувався за спожитий газ, внаслідок чого утворилася заборгованість, за період з 18.03.2011 р. по 20.04.2011 р., в сумі 12 277, 04 грн., що підтверджується актом реалізації газу.
Згідно п. 7.4 договору, за порушення термінів виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу 52 грн. пені, 10, 09 грн. 3 % річних, 124, 49 грн. інфляційних втрат, 859, 39 грн. штрафу.
Після порушення провадження у справі судом першої інстанції, а саме 27.07.2011 р., відповідачем оплачено заборгованість перед позивачем, в сумі 2 000 грн., за споживання газу, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 27.07.2011 р.
За таких обставин, суд, врахувавши клопотання позивача, дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Крім цього, позивачем нараховано відповідачу 2 804, 38 грн. за технічне обслуговування газового обладнання, згідно угоди № 1400/4635.
Однак, надання послуг з технічного обслуговування газового обладнання не підтверджується актами або жодними іншими документами, підписаними відповідачем. Відповідно до п.п. 4.10, 4.11 Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженого наказом ДАХК «Укргаз» від 30.07.1997 р. № 35, на кожний об'єкт (багатоквартирний будинок, квартира, об'єкт громадського призначення) складається акт про підсумки планового технічного обслуговування або технічного обслуговування. При цьому абонент посвідчує факт проведення робіт по технічному обслуговуванню своїм підписом. Також зразок Договору на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (або за заявками абонентів), що є додатком 2 до Положення (п. 5.2), передбачає, що сплата проводиться замовником за наданими виконавцем платіжними вимогами, з долученням інвентаризаційної відомості та акту виконаних робіт, щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця.
На час вирішення спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 277, 04 грн. основного боргу, 52 грн. пені, 10, 09 грн. 3 % річних, 124, 49 грн. інфляційних втрат, 859, 39 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів сплати заборгованості в сумі 11 323, 01 грн., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно умов договору (технічна угода) на постачання та транспортування природного газу № 4635 від 01.01.2009 р., в сумі 10 277, 04 грн. основного боргу, 52 грн. пені, 10, 09 грн. 3 % річних, 124, 49 грн. інфляційних втрат, 859, 39 грн. штрафу, є обґрунтованими, тому позов в цій частині правомірно задоволений місцевим господарським судом.
Щодо відмови в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає її обґрунтованою з огляду на заперечення позивача в суді першої інстанції, а відтак така заява суперечить вимогам чинного законодавства, а також інтересам позивача.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011 р. у справі № 5010/1017/2011-15/53 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Желік М. Б.
Повний текст постанови виготовлений 20.10.2011 р.