Справа № 752/7275/15-ц
Провадження по справі № 2/752/3762/15
28.08.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мирошниченко О.В.
при секретарі Конельській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
28 квітня 2015 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій останній просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 381 128 гривень 21 копійку.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив заяву про забезпечення позовних вимог, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, у межах пзовних вимог у частині про стягнення суми боргу за договором позики від 22 жовтня 2011 року у розмірі 871 376 гривень 52 копійок.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, зазначив про те, що має достовірні дані про наміри відповідача відчужити належне йому на праві власності майно з метою ухилення від виконання судового рішення. Приймаючи до уваги наведене, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог може утруднити та зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.
Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно положень ч.ч. 1 та 2 ст. 152 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову, є, зокрема, накладення арешту на майно, що належить відповідачу, та заборона вчиняти певні дії.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2, позивач посилається на існування ризику утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог.
Існування вказаних обставин обґрунтовує наявність достовірних даних про наміри відповідача здійснити відчуження майна.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд звертає увагу на те, що при зверненні з заявою про вжиття заходів забезпечення позову позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували факт належності квартири АДРЕСА_1, на яку просить накласти арешт позивач, відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності. За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити належність на праві власності відповідачу майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1, судом не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки жодних доказів в обґрунтування вказаних вище доводів, позивачем суду наведено та надано не було, а доводи останнього щодо підтвердження існування вказаних вище обставин фактом наявності у позивача достовірних даних, оцінюються судом критично, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя