Провадження № 2/641/2272/2015 Справа № 641/8532/15-ц
22 вересня 2015 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система Державного підприємства Національна електроенергетична компанія "Укренерго"
про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система Державного підприємства Національна електроенергетична компанія "Укренерго", в якому просить поновити його на роботі економіста з фінансової роботи фінансово-економічної служби Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система Державного підприємства Національної електроенергетичної компанії «Укренерго», стягнути з Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична систем Державного підприємства Національної електроенергетичної компанії «Укренерго» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2015 року по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 серпня 2007 року позивача прийнято до Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» до служби матеріально-технічного забезпечення на посаду вантажника. 20 вересня 2007 року позивача переведено на посаду інженера з комплектування устаткування й матеріалів 1 категорії в службу матеріально-технічного забезпечення відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго». 07 квітня 2014 року позивача переведено на посаду економіста 2 класу з фінансової роботи до фінансово-економічної служби Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго». Наказом № 288к від 10 серпня 2015 року позивача звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки жодного строкового трудового договору, який закінчився би 10 серпня 2015 року, він не укладав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити. Додатково пояснила, що на підприємстві відповідача на цей час є вільні робочі місця, однак відповідач, звільнивши ОСОБА_1, не запропонував йому переведення на іншу роботу.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить в задоволенні позову відмовити.
Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 07.04.2014 року укладено строковий трудовий договір на період відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до дня фактичного виходу ОСОБА_3 на роботу. Згідно заяви ОСОБА_3 з 11.08.2015 року вона приступила до виконання трудових обов'язків, а тому з цих підстав 10.08.2015 року трудовий договір з ОСОБА_1 припинено. Крім того, чинним законодавством, у випадку позивача, на роботодавця не покладено обов'язку запропонувати працівнику при звільненні іншу роботу.
У судовому засіданні представник відповідача Руденко Ю.Г. вимоги заперечень підтримала у повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно наказу № 189-к від 22 серпня 2007 року ОСОБА_1 прийнято до Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» до служби матеріально-технічного забезпечення на посаду вантажника.
20 вересня 2007 року наказом № 230-к позивача переведено на посаду інженера з комплектування устаткування й матеріалів 1 категорії в службу матеріально-технічного забезпечення відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго».
01.04.2014 року позивачем подано заяву про переведення його до фінансово-економічної служби на посаду економіста з фінансової роботи ІІ категорії з 07.04.2014 року на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 до дня її фактичного виходу на роботу.
07 квітня 2014 року наказом № 80-к ОСОБА_1 переведено на посаду економіста ІІ класу з фінансової роботи до фінансово-економічної служби Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» за строковим трудовим договором.
03.08.2015 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила перервати її відпустку по догляду за дитиною та дозволити приступити до виконання обов'язків з 11.08.2015 року.
Наказом № 288-к від 10 серпня 2015 року позивача звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом № 290-к від 10.08.2015 року ОСОБА_3 перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.08.2015 року.
Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Частиною 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було переведено на посаду економіста ІІ класу з фінансової роботи до фінансово-економічної служби Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» за строковим трудовим договором за його особистої згоди, що підтверджується його заявою від 01.04.2014 року.
У судовому засіданні представник відповідача Руденко Ю.Г. пояснила, що переведення позивача на посаду економіста ІІ класу з фінансової роботи до фінансово-економічної служби Відокремленого підрозділу «Північної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» за строковим трудовим договором було постійним, він погодився на таке переведення, попереднє місце роботи за позивачем не зберігалось.
З урахуванням викладеного, твердження представника ОСОБА_1 про те, що позивач первісно у 2007 році був прийнятий на роботу на постійній основі, а тому після виходу з відпустки ОСОБА_3 відповідач не мав законних підстав для його звільнення в зв'язку з закінченням дії строкового трудового договору не можуть бути визнані обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору, серед іншого, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Аналіз положень зазначеної постанови дає підстави вважати, що припинення строку дії трудового договору може бути як і зазначена дата закінчення договору, так і настання чітко зазначеної події відповідно до договору, а саме: в даному випадку закінчення відпустки по догляду за дитиною працівника ОСОБА_3
Отже, за погодженням сторін був визначений строк закінчення дії трудового договору шляхом зазначення події, яка має неминуче настати, - закінчення відпустки по догляду за дитиною працівника ОСОБА_3 Таке визначення строку дії трудового договору чинному законодавству не суперечить.
Враховуючи подання 03.08.2015 року ОСОБА_3 заяви про переривання її відпустки по догляду за дитиною та допуск до виконання обов'язків з 11.08.2015 року, відповідачем обґрунтовано наказом № 288-к від 10 серпня 2015 року звільнено ОСОБА_1 з роботи у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на підприємстві відповідача є вакантні посади і відповідач зобов'язаний був запропонувати позивачеві іншу роботу не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Не підлягають задоволенню як похідні і позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2015 року по день поновлення на роботі.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система Державного підприємства Національна електроенергетична компанія "Укренерго" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя С. О. Ященко