Справа № 640/16437/15-к
н/п 1-кс/640/6783/15
"22" вересня 2015 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю слідчого - ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 22015220000000304, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2015 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, про арешт майна, -
22 вересня 2015 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню № 22015220000000304 від 12.08.2015 року про арешт майна підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- електронний носій інформації ( флеш-карта) Microsd на 4 ГБ пам'яті чорного кольору;
- електронний носій інформації ( флеш-карта) синьо-сірого кольору на 8 ГБ, з червоним написом takeMS.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи з особистих справ в м. Москва РФ, в період часу жовтень-листопад 2014 року (більш точна дата слідством не встановлена) через соціальні мережі Інтернет вступила в контакт з командиром розвідувального взводу спеціального призначення майором МДБ ДНР ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивний « ОСОБА_7 », з яким налагодила спілкування на постійній основі. Під час спілкування з вказаним представником незаконних збройних формувань ДНР ОСОБА_4 , з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, домовилась про зустріч з ОСОБА_6 на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та про подальший вступ на військову службу до розвідвзводу спецпризначення МДБ ДНР.
На виконання отриманих від ОСОБА_6 вказівок, 06.12.2014 року ОСОБА_4 маршрутом «Москва-Ростов», « ІНФОРМАЦІЯ_3 » прибула в Україну в Донецьку область на тимчасово окуповану територію н.в.ф. ДНР, де за сприянням ОСОБА_6 була зарахована на військову службу до розвідувального взводу спеціального призначення МДБ ДНР, місце дислокації якого знаходилось в АДРЕСА_1 ; отримала особистий позивний - « ОСОБА_8 ». Під час проходження служби в період часу з грудня 2014 року по вересень 2015 року (більш точний період часу слідством не встановлено) ОСОБА_4 здійснювала допомогу у функціонуванні незаконного збройного формування ДНР шляхом власної участі у його протиправної діяльності з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
22.09.2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
22.09.2015 року під час допиту у якості підозрюваної ОСОБА_4 добровільно видала: електронний носій інформації (флеш-карта) Microsd на 4 ГБ пам'яті чорного кольору та електронний носій інформації (флеш-карта) синьо-сірого кольору на 8 ГБ, з червоним написом takeMS.
В ході огляду вказаних носіїв інформації встановлено, що на них знаходяться фото громадянки, схожої на ОСОБА_4 та інших осіб, у військовій формі зі зброєю різного типу на фоні прапорів т.зв. «Новоросії» та військової техніки, а також текстові документи з інформацією щодо використання, обслуговування, ремонту зброї, військової справи, тактики ведення бою, партизанської діяльності, саперної справи, терористичної діяльності, будівництва оборонних споруд, виживання, тощо.
Таким чином, на даний час у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно було використане ОСОБА_9 як засіб вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди. Крім того, із вилученим майном необхідно провести ряд слідчих дій, направлених на його використання для доказування факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, встановлення даних про осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також повного всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, що можливе лише за умови арешту вказаного майна та зберігання його в органі досудового слідства, оскільки залучення відповідних спеціалістів та призначення відповідних судових експертиз у встановлений КПК України добовий строк не виявляється за можливе.
Належність вказаного майна ОСОБА_4 підтверджується протоколом допиту останньої в якості підозрюваної від 22.09.2015 року.
У зв'язку із викладеним, а також приймаючи до уваги те, що вказані обставини дають достатні підстави вважати, що зазначені предмети відповідають критеріям, зазначеним у п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, орган досудового розслідування просить накласти на нього арешт.
При розгляді клопотання в судовому засіданні слідчий його підтримав.
Підозрювана ОСОБА_4 надала суду заяву про розгляд клопотання слідчого про арешт майна у її відсутності, не заперечуючи проти його задоволення.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши надані докази, встановив, що слідчим відділом УСБ України в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015220000000304, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України КК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, 22.09.2015 р. підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення збереження доказової інформації на зазначеному в клопотанні майні у вигляді електронних носіїв інформації: флеш-карти Microsd на 4 ГБ пам'яті чорного кольору та флеш-карти синьо-сірого кольору на 8 ГБ, з червоним написом takeMS яке було добровільно видане підозрюваною ОСОБА_4 22.09.2015 р. під час її допиту в якості підозрюваної, що використовувалось як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, як тимчасово вилучене майно, та яке може бути речовими доказами, - на це майно слід накласти арешт.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню 22015220000000304, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2015 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- електронний носій інформації ( флеш-карта) Microsd на 4 ГБ пам'яті чорного кольору;
- електронний носій інформації ( флеш-карта) синьо-сірого кольору на 8 ГБ, з червоним написом takeMS.
Місцем зберігання арештованого майна визначити УСБУ в Харківській області згідно з положенням з міжвідомчої інструкції «про порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», від 19 листопада 2012 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1