16 липня 2010 року
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Федюшина М.В.
при секретарі - Корнєєвої І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Військового прокурору Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Київської районної ради в м. Харкові, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання ордеру недійсним, суд,-
Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в якому просить визнати ордер № 2528/06 від 20.04.2006 року, виданий ОСОБА_1 зі складом родини на З осіб на квартиру АДРЕСА_1 недійсним.
Обґрунтований позов тим, що Міністерство оборони України, згідно ст.ст. 1 та 10 Закону України «Про оборону України» є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України.
Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, а органами на місцях є підпорядковані міністру оборони України командири зазначених військових формувань.
Міністерство оборони України, згідно рішення Конституційного Суду України № З-РП/99 є уповноваженим державною органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Забезпечення житлом військовослужбовців є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано ст. 88 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», та передбачалось для забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі звільнених у процесі скорочення та реформування Збройних Сил України виділення грошових коштів в розмірі 649300 грн. з метою будівництва та подальшого розподілу житла.
Фінансування житла для військовослужбовців здійснюється з фондів Міністерства оборони України згідно захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік за економічною структурою видатків.
Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями за рахунок державного бюджету, тому забезпечення військовослужбовців житлом є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано законодавством.
Безпідставне отримання житла з фондів Міністерства оборони України спричиняє шкоду економічним та соціальним інтересам держави.
Відповідно до п. 1 рішення Конституційного суду від 08.04.1999 року прокурор (його заступник) самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави та в чому існує загроза інтересам держави.
Житловою комісією Харківського ВВАУРЕ було прийнято рішення щодо зарахування на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 разом з членами родини: дружиною ОСОБА_3 , сином ОСОБА_4
14.12.04 року, ОСОБА_3 ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, продали 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 .
Незважаючи на те, що в дружини та сина відповідачів існувало в приватній власності житло, членами житлової комісії Харківського університету повітряних Сил за весь термін перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку, в порушення вимог ст. 34, 35 ЖК України та п.п. 9, 13 «Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України», введеного в дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року, згідно яких громадяни приймаються на облік потребуючих поліпшення житлових умов у випадку забезпечення житловою площею нижче за рівень, передбачений Постановою № 5 виконавчого комітету Харківської обласної ради від 11 січня 1985 року, тобто 5.5 кв.м. на кожного члена сім'ї, а у випадку штучного погіршення житлових умов дня погіршення житлових умов, не перевірена потрібність членів сім'ї відповідача у поліпшенні житлових умов, не витребувані документи про наявність у них приватизованого житла.
Дружина ОСОБА_1 та син були залишені на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов і відповідно не зняті з квартирного обліку.
У 2005 році житлова комісія Харківського університету Повітряних Сил в порушення вимог житлового законодавства, прийняла рішення про виділення ОСОБА_1 на членів сім'ю З чоловік квартири АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник військової прокуратури Харківського гарнізону, підтримуючи вимоги позову, зазначив, що посадовими особами РЖК Київського району м. Харкова, прийнято рішення про видачу ордеру № 2528/06 від 20.04.06 року на вказане житло на підставі неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, а також надання громадянами відомостей, які не відповідають дійсності щодо потреби в поліпшенні житлових умов.
В силу ст. 59 ЖК України, просив суд визнати виданий відповідачам ордер на квартиру недійсним.
Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що вимоги прокуратури ґрунтуються на однобоких висновках та суперечать нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Згідно п. 9 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995 року), військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах відповідно до діючого законодавства.
В силу п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень, такими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються громадяни: п. 6 які мешкають в гуртожитках; п. 7 якщо мешкають в одній кімнаті особи різного полу віком з 9-ти років.
Відповідно до п. 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень - житлове приміщення надається громадянину на всіх членів родини, які перебувають з ним на квартирному обліку, а також на дружину, які пізніш вселилися до житлової площі, займану чоловіком, який знаходиться на квартирному обліку. Якщо вселення дружини на жилу площу чоловіка, який знаходиться на квартирному обліку є неможливим, жиле приміщення надається на обох з подружжя, крім випадків, коли окремо мешкаючі в даному населеному пункті чоловік або жінка не потребують поліпшення житлових умов.
Статтею 35 ЖК України встановлені наслідки штучного погіршення житлових умов, а саме: винні дії особи, яка здійснила певні дії з житлом, внаслідок яких у особи виникла потреба в поліпшенні житлових умов.
Згідно п. 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та наданні їм жилих приміщень, встановлені категорії придатності та достатності відчужуваного ними житла для вирішення питання чи мало місце штучне погіршення житлових умов.
Як вбачається зі ст. З СК України - сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Стаття 4 СК України встановлює право кожної особи на проживання в родині.
Прокуратура в позові зазначає, що у відповідачів у власності знаходиться квартира АДРЕСА_2 .
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до протоколу № 17 житлової комісії Харківського гарнізону від 24 липня 2005 року, було прийнято рішення про затвердження розподілу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та членами його сім'ї дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_4 , відповідно до ст. 64 ЖК УССР. Відповідач отримав дану квартиру згідно зі ст. 37 «Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України», введеного в дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 р., який втратив чинності згідно з наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.06 р. - «Військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині та користуються правом на позачергове одержання житла.
На підставі довідки № 3516/3 від 06.05.08 р. КП «ХМБТІ» квартира АДРЕСА_2 перебувала в спільній власності (без визначення часток) як відповідачів так і громадянина ОСОБА_5 .
Представник відповідачів наголосив, що позивач помилково та необгрунтовано дійшов до висновку, що відповідач приховав факт забезпечення житлом, у зв'язку з тим, що факт відчуження чаділи лкарікфи відиувавим 1J.1Z..U4 рику, а засідання про виділення квартири 24 липня ZUU5 року, а сам ордер на житлове приміщення № 2528/06 був отриманий тільки 20.04.06 року. Таким чином, відповідачі не могли знати коли відбудеться розподіл квартир.
Дії відповідачів відповідали вимогам п. 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень якими передбачений випадок надання житла громадянину, який перебуває на квартирному обліку з урахуванням дружини, що пізніше вселилася до житлової площі, займаної чоловіком, який перебуває на квартирному обліку. Таким чином, законодавством встановлений випадок надання житлової площі особі, яка безпосередньо не перебуває на квартирному обліку.
Також представник відповідачів зазначив, що прокуратура оскаржує правомірність видачі ордеру на квартиру, вказуючи що посадовими особами РЖК Київського району м. Харкова прийнято рішення стосовно видачі ордеру № 2528/06 від 20.04.06 року на підставі неправомірних дій посадових осіб при вирішені питання щодо надання ордеру. Таким чином, прокуратура в даному випадку оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - Київської районної ради м. Харкова, в порушення вимог ч. 2 ст. 122 ЦІІК України.
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні до них правовідносини.
Оцінюючи докази, суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України.
Судом встановлено, що 24.07.2005 року на підставі протоколу № 17 житлової комісії Харківського гарнізону, прийнято рішення про затвердження розподілу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за ст. лейтенантом запасу ОСОБА_1 та членами сімї дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач отримав дану квартиру згідно зі ст. 37 «Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України», введеного в дію наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 р., який втратив чинності згідно з наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.06 р. - «Військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині та користуються правом на позачергове одержання житла.
На підставі довідки № 3516/3 від 06.05.08 р. КП «ХМБТ1» квартира АДРЕСА_2 перебувала в спільній власності (без визначення часток) як відповідачів так і громадянина ОСОБА_5 .
Факт відчуження частки квартири АДРЕСА_2 , здійснювався відповідачами 13.12.04 року, а засідання про виділення квартири 24 липня 2005 року, а сам ордер на житлове приміщення № 2528/06 був отриманий тільки 20.04.06 року. Таким чином, відповідачі не могли знати коли відбудеться розподіл квартир та навмисно приховувати наявність іншого житла.
Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями за рахунок державного бюджету, тому забезпечення військовослужбовців житлом є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано законодавством.
Згідно п. 9 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995 року), військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах відповідно до діючого законодавства.
В силу п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень, такими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються громадяни: гі. 6 які мешкають в гуртожитках; п. 7 якщо мешкають в одній кімнаті особи різного полу віком з 9-ти років.
Статтею 35 ЖК України встановлені наслідки штучного погіршення житлових умов, а саме: винні дії особи, яка здійснила певні дії з житлом, внаслідок яких у особи виникла потреба в поліпшенні житлових умов.
Згідно п. 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та наданні їм жилих приміщень, встановлені категорії придатності та достатності відчужуваного ними житла для вирішення питання чи мало місце штучне погіршення житлових умов.
Так, не знайшли свого підтвердження доводи позову щодо винних дій відповідачів по продажу квартири з метою навмисного погіршення житлових умов та застосування наслідків, передбачених ст.ст. 59, 189 ЖК України, які спростовуються поясненнями сторін та хворобою в 2000 році сина, який потребував коштовного лікування, що підтверджується медичними документами лікарні.
Оцінюючи дії відповідачів, суд приходить до висновку про те, що зазначений збіг обставин в житті відповідачів, об'єктивно свідчить про відсутність їх вини в навмисному погіршенні житлових умов.
Також суд приймає до уваги, що дії відповідачів не суперечать вимогам п. 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень, який визначає, що житлове приміщення надається громадянину на всіх членів родини, які перебувають з ним на квартирному обліку, а також на дружину, які пізніш вселилися до житлової площі, займану чоловіком, який знаходиться на квартирному обліку. Якщо вселення дружини на жилу площу чоловіка, який знаходиться на квартирному обліку є неможливим, жиле приміщення надається на обох з подружжя, крім випадків, коли окремо мешкає в даному населеному пункті чоловік або жінка не потребують поліпшення житлових умов.
Таким чином, в судовому засіданні, вимоги позову військового прокурору Харківського гарнізону щодо визнання недійсним ордеру не знайшли свого підтвердження, та спростовуються сукупністю письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, поясненнями сторін та свідка.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 48, 50, 52, 58,59, 65-1 ЖК України, ст. 21 ЦК України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.1984 p., Положенням «Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.95 р. № 20, суд,
В задоволенні позову Військового прокурору Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Київської районної ради в м. Харкові, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апетитному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням/після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя Федюшин М.В.