Справа № 2-1480/10
Провадження № 2-1480/10
12.11.2010 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого: судді Грищенко І. О.
при секретарях Мушаровій Г.О., Самогньозд О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ВАТ "Кредитпромбанк" ( далі- ПАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк" ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Харківської філії ВАТ "Кредитпромбанк", третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,
16.09.2009 року позивач - ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого являється ПАТ "Кредитпромбанк", звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 503-КМК-08 від 21 серпня 2008 року в розмірі 189 988,49 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ станом на 08.09.2009 року становить 1 518 957,97 грн. та судові втрати .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.08.2008 року між ним та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 503-КМК-08. Згідно з п.п.1.1, 2.2 та 4.4 кредитного договору відповідачу відкрито траншеву кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної сумі 82 500.00 доларів США на споживчі цілі терміном повернення 20 серпня 2018 року. Кредити (транші) в межах загального ліміту 82 500.00 доларів США надаються на підставі Додаткових угод до кредитного договору, в яких встановлюється сума траншу, процентна ставка, термін повернення кожного траншу. Згідно умов кредитного договору, між позивачем та відповідачем 21.08.2008 року укладено додаткову угоду №503-КМК-08 ДУ1, якою видано транш в сумі 82 500.00 доларів США терміном повернення 20 серпня 2015 року під 18 % річних. Погашення отриманого кредиту та відсотків за його користування відбувається у розмірі та порядку згідно графіку погашення кредиту. Однак, відповідач не виконував зобов'язання за кредитним договором та додатковою угодою до нього, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 08.09.2009 року становила 189 988,49 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 08.09.2009 року складала 1 518 957,97 грн. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість, вони вимушені звернутися з даним позовом до суду.
В процесі розгляду справи, 19.10.2010 року позивач уточнив позовні вимоги, зменшив суму позову, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми заборгованості, просив стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за договором кредиту, яка станом на 18.10.2010 року становить 189 910,73 дол. США, що за курсом, встановленим НБУ 18.10.2010 року складає 1502 003,97 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 81 801.25 дол. США, що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10 року становить 646 966,09 грн., заборгованість по процентам - 13 163.28 дол. США, що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10 року становить 104 108,38 грн., сума пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 18.10.10 року - 94 946,20 дол. США, що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10 року складає 750 929,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги ПАТ “Кредитпромбанк”, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, що діє на підставі усного клопотання відповідача, заявленого в судовому засіданні 09.04.2010 року, позовні вимоги позивача не визнали та заперечували проти їх задоволення. В процесі розгляду справи їх позиція з приводу визнання невизнання позовних вимог змінювалася. Остаточно пояснили, що вимоги визнають лише в частині повернення суми кредиту в гривневому еквіваленті станом на день його отримання , тобто в розмірі 399 613,50 грн, без застосування будь- яких штрафних санкцій.
09.04.2010 року відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заявою, в якій просить визнати недійсним кредитний договір №503-КМК-08 від 21.08.2008 року, укладений між ним та ВАТ "Кредитпромбанк". Визнати недійсним договір іпотеки №503-ЗМК/1-08 від 21.08.2008 року, укладений між нам та ВАТ "Кредитпромбанк", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО, зареєстрований в реєстрі за №2615 від 21.08.2008 року. Зобов'язати приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_2, виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження - запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна - трьохкімнатної квартири загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому та членам його сім'ї.
31.05.2010 року ОСОБА_1 подав уточнення зустрічного позову, в якому зазначив, що у пункті 1 Додаткової угоди до кредитного договору №503-КМК-08 ДУ1 від 21.08.2008 року, в графіку погашення не вказано в якій саме валюті повинен погашатись кредит та проценти за ним, у гривні або у доларі США.
Зустрічні позовні вимоги відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 21.08.2008 року між ним та банком укладено кредитний договір №503-КМК-08, на час укладення якого ним була надана банку інформація про його фінансово-майновий стан та декларація про отриманий доход у національній валюті. Відповідно до п.1.1 кредитного договору та п. 1 Додаткової угоди до кредитного договору №503-КМК-08 ДУ1 від 21.08.2008 року, банк зобов'язався надати йому у рамках траншевої кредитної лінії грошові кошти в розмірі 82 500 доларів США, що в еквіваленті складало 399 613,50 грн. за офіційним курсом НБУ на момент укладання додаткової угоди. Термін погашення кредиту за основним договором, становив до 20.08.2018 року, але відповідно до графіку погашення у додатковій угоді, термін повернення кредиту був скорочений до 20.08.2015 року. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, процентна ставка за кредитом становила 18% річних. У самому кредитному договорі не був встановлений порядок погашення кредиту: розмірі сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, а було посилання на додаткові угоди до договору. Але, у додатковій угоді була лише таблиця з цифрами без зазначення у якій саме грошовій одиниці вони виражені. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, 21.08.2008 року між ним та позивачем укладено договір іпотеки №503-ЗМК/1-08, відповідно до умов якого, він передав банку трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому та членам його сім'ї. Проте, в договорі іпотеки вказано інший термін повернення кредитних коштів, до 20.04.2018 року. Дії банку, по нарахуванню можливих та неможливих санкцій, що за 1 рік склали приблизно 100 000 доларів США, тим самим перевищують розмір кредиту, вважає необґрунтованими. Діючим Цивільним законодавством України визначено валюту зобов'язання та валюту виконання, якою на території України являється гривня, тобто, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України. Крім того, на день укладення кредитного договору, курс іноземної валюти становив за 1 долар США - 4,844 грн., на день подачі зустрічного позову до суду - 7,92 грн. Тобто, з підвищенням курсу валют, сума заборгованості значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршилося його матеріальне становище. Використання банком долару США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, погіршує становище позичальника, як споживача, на підставі чого, вважає, що кредитний договір повинен бути визнано недійсним.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник ПАТ “Кредитпромбанк” зустрічні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.
3-я особа- приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчать дані, які містяться в матеріалах справи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника , дослідивши матеріали справи та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги ПАТ “Кредит промбанк» в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк", законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 не законні, не обґрунтовані, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, через що не підлягають задоволенню.
Судовим розглядом справи встановлено, що 21.08.2008 року між ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого являється ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 503-КМК-08.
Згідно з п.п.1.1, 2.2 та 4.4 кредитного договору відповідачу відкрито траншеву кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної сумі 82 500.00 (вісімдесят тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів на споживчі цілі терміном повернення 20 серпня 2018 року (двадцятого серпня дві тисячі вісімнадцятого року).
Згідно умов кредитного договору, між позивачем та відповідачем 21.08.2008 року укладено додаткову угоду №503-КМК-08 ДУ1, якою видано транш в сумі 82 500.00 (вісімдесят тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів терміном повернення 20 серпня 2015 року під 18 процентів річних. Погашення отриманого кредиту та відсотків за його користування відбувається у розмірі та порядку згідно графіку погашення кредиту. Згідно даних заяви про видачу готівки № 323-47 від 21.08.2008 року, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 82 500 доларів США.
Однак, відповідач не виконував зобов'язання за кредитним договором та додатковою угодою, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість, яка станом на 18.10.2010 року становить 189 910,73 дол. США (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять доларів США 73 центів),що за курсом, встановленим НБУ 18.10.2010 р. складає 1 502 003,97 гривень (один мільйон п'ятсот дві тисяч три гривни 97 копійок), з яких за додатковою угодою №503-КМК-08 ДУ1: заборгованість за кредитом - 81 801.25 дол. США (вісімдесят одна тисяча вісімсот один долар 25 центів), що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10р. становить 646 966,09 гривень (шістсот сорок шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 09 копійок), заборгованість по процентам - 13 163.28 дол. США(тринадцять тисяч сто шість три долари 28 центів), що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10р. становить 104 108,38 гривень (сто чотири тисячі сто вісім гривень 38 копійок), сума пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 18.10.10р. - 94 946,20 дол. США (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сорок шість доларів США 20 центів),що за курсом, встановленим НБУ 18.10.10р. складає 750 929,50 гривень (сімсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 50 копійок).
Так, пунктом 4.8 Кредитного Договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов договору, він зобов'язаний достроково повернути на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитом у порядку, визначеному п.5.4 Договору, сплатити проценті за фактичний строк користування кредитом.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в разі несвоєчасного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами, він зобов'язаний сплатити Позивачу пеню.
На адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем надсилались повідомлення, в яких запропоновано повернути суму заборгованості за кредитним договором.
До теперішнього часу відповідач не відреагував на вимоги позивача, зобов'язання за договором не виконав.
ОСОБА_1 в своїх запереченнях поти позовних вимог позивача зазначає про те , що він не міг виконувати свої зобов»язання по тій причині, що в графіку погашення заборгованості не зазначена грошова одиниця.
Суд вважає, що такі доводи є хибними та такими , що не відповідають дійсності, тому що змістом договору чітко визначено, в якій валюті проводиться сплата за умовами кредитного договору. З наданого розрахунку суми заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 за весь період дії договору двічі вніс суму оплати в розмірі 668,75 долари США та 30 доларів США.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно умов договору та вимог цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків, передбачених ст.624 ЦК України.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду та підтверджені документально, підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача, в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України
Таким чином суд вважає, що відповідач не виконав зобов'язання за договором кредиту і не сплатив своєчасно суму заборгованості за кредитним договором, тому вбачаються підстави для стягнення з нього на користь позивача вищезазначеної суми заборгованості.
В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає по те, що діючим Цивільним законодавством України визначено валюту зобов'язання та валюту виконання, якою на території України являється гривня, тобто, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України. Крім того, на день укладення кредитного договору, курс іноземної валюти становив за 1 долар США - 4,844 грн., на день подачі зустрічного позову до суду - 7,92 грн. Тобто, з підвищенням курсу валют, сума заборгованості значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршилося його матеріальне становище. Використання банком долару США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, погіршує становище позичальника, як споживача, на підставі чого, вважає, що кредитний договір повинен бути визнано недійсним. Також зазначили по те, що банк на час видачі кредиту в іноземній валюті не мав індивідуальної ліцензії та письмового дозволу Національного Банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.
Суд вважає, що доводи, наведені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічної позовної заяви не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Представник ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії ПАТ «Кредит промбанк» надав до суду дозвіл НБУ № 174-2, виданий ВАТ «Кредит промбанк» від 11.09.2003 року про те, що зазначений банк має банківську ліцензію за № 174, видану НБУ 24.09.2001 року на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 частини 2 та ч.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за наявності у ПАТ «Кредитпромбанк» генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення вказаним банком кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Щодо посилань позивача на зростання та коливання курсу іноземної валюти- валюти кредиту, то це за загальним правилом ( ст..ст.203, 204, 215 та 216 ЦК України) саме по собі не є підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, суд зазначає, що позивач мав можливість передбачати зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит в національній валюті.
Відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач ОСОБА_1 не довів у встановленому порядку законності та обґрунтованості вимог зустрічної позовної заяви. Його доводи спростовано доказами, зібраними в процесі розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4,10, 11, 57-60, 88, 209,212, 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 215, 216 , 526, 527, 610, 611, 625, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позовні вимоги ПАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк"- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк", суму заборгованості за кредитним договором № 503-КМК-08 від 21.08.2008 року в розмірі 189 910,73 дол. США (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять доларів США 73 центів),що за курсом, встановленим НБУ 18.10.2010 року складає 1 502 003,97 (один мільйон п'ятсот дві тисячі три гривни ) грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Кредитпромбанк” в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк", понесені позивачем при подачі позову до суду та документально підтверджені витрати зі сплати державного мита у сумі 1 700.00 (одна тисяча сімсот ) грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 (сто двадцять грн).
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору № 503-КМК-08 від 21.08.2008 року недійсним- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через суд І інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий: І.О.Грищенко