Справа № 2-1459/10
Провадження № 2-1459/10
01.07.2010 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого: судді: Грищенко І.О.
при секретарі: Мушаровій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Харківська міська рада Харківської області про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди,
15.09.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні льохом, який належить йому та знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 26, шляхом демонтажу металевого гаражу, який встановлено безпосередньо над цим льохом та належить ОСОБА_2 Стягнути на його користь з ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 6 300 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.11.1994 року між його батьком - ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Дзержинської районного ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 08.06.1992 року №191 "Про впорядкування будівництва балконів на перших поверхах жилих будинків, овочесховищ та сараїв", було укладено договір на тимчасове користування землею на умовах оренди. Відповідно до умов зазначеного договору виконавчий комітет Дзержинської районної ради народних депутатів надав ОСОБА_3, на умовах оренди - земельну ділянку площею 6,0 кв.м. у дворі будинку №26 по пр. Леніна в м. Харкові для використання під овочесховище (льох). 05.12.2000 року між ОСОБА_3 та ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова укладено договір на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ у витратах по утриманню прилеглої території, за умовами якого, ОСОБА_3 зобов'язався приймати участь у сплаті витрат по утриманню прилеглої території до тимчасової будівлі - льоху - загальною площею 6,0 кв.м., розташованого по пр. Леніна, 26 в м. Харкові. 24.06.2009 року ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем після смерті батька є він. 02.07.2009 року відповідач ОСОБА_2, самовільно, без будь-яких дозволів, узгоджень та законних підстав, встановила металевий гараж безпосередньо над льохом, що належав померлому батьку, повністю перекривши доступ до льоху, чим чинить йому перешкоди в користуванні майном. Вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся з заявами до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, прокуратури Дзержинського району м. Харкова про вжиття заходів реагування, щодо незаконного встановлення металевого гаражу. За результатами розгляду заяв компетентними органами вжито заходи реагування щодо незаконних дій відповідача, шляхом притягнення до адміністративної відповідальності, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, винесення постанови про відмови в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, яку в подальшому скасовано, матеріал направлено для проведення додаткової перевірки. Незаконне встановлення відповідачем металевого гаражу над льохом, що належав його батькові, завдало йому моральних страждань, які виразилися в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, втратою здоров'я, спокою, чим завдано моральної шкоди. Враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється демонтувати незаконно встановлений нею гараж над його льохом, він вимушений звернутися з даним позовом до суду.
На судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 на судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують його право володіння та користування льохом та земельною ділянкою, на якій він розташований, що підтверджує відсутність факту порушення прав позивача.
Представник відповідача ОСОБА_2, якого введено в процес за усним клопотанням, заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та пояснив, що між ним та батьком позивача була усна домовленість щодо надання дозволу на розташування над льохом гаражу. При цьому зауважив, що льох знаходився в недбалому стані, двері були відчинені, продуктів харчування там немає.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, що діє на підставі договору про надання юридичних послуг, укладеного 05.05.2010 року, на судовому засіданні, підтримав думку свого довірителя, щодо заявлених позивачем позовних вимог, заперечував проти позову, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Представник 3-ї особи - Харківської міської ради Харківської області, на судове засідання не з"явився, про причину неявки суду не повідомив, про день та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки про явку на судове засідання на 01.07.2010 року.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представників, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в обґрунтування заявлених вимог та заперечень на позовні вимоги, вважає, що позовні вимоги незаконні, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом справи встановлено, що 30.11.1994 року між батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Дзержинської районного ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 08.06.1992 року №191 "Про впорядкування будівництва балконів на перших поверхах жилих будинків, овочесховищ та сараїв", було укладено договір на тимчасове користування землею на умовах оренди.
Відповідно до умов зазначеного договору, виконавчий комітет Дзержинської районної ради народних депутатів надав ОСОБА_3, на умовах оренди - земельну ділянку площею 6,0 кв.м. у дворі будинку №26 по пр. Леніна в м. Харкові для використання під овочесховище (льох).
05.12.2000 року між ОСОБА_3 та ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова укладено договір на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ у витратах по утриманню прилеглої території, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався приймати участь у сплаті витрат по утриманню прилеглої території до тимчасової будівлі - льоху - загальною площею 6,0 кв.м., розташованого по пр. Леніна, 26 в м. Харкові.
24.06.2009 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті позивач, як спадкоємець, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право власності на спадщину за законом серії ВМР №697424 від 07.04.2010 року, посвідчене державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за №3-385, відповідно до якого, він набув право власності на ? частину частку квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що він як спадкоємець після смерті батька також отримав право спадкування льоху, який розташований у дворі будинку № 26 по пр. Леніна в м. Харкові. 02.07.2009 року відповідач самовільно, без будь-яких дозволів, узгоджень та законних підстав, встановила металевий гараж безпосередньо над льохом, що належав його батьку , на земельній ділянці, яка належить його батьку, повністю перекривши доступ до льоху, чим чинить перешкоди в користуванні майном.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з заявами до компетентних органів з приводу вжиття заходів реагування, щодо незаконного встановлення ОСОБА_2 металевого гаражу над льохом, що належав його батькові. За результатами розгляду заяв компетентними органами вжито заходи реагування щодо незаконних дій відповідача, шляхом притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Нормою ст.. 81 ЗК України визначено підстави набуття громадянами права власності на земельні ділянки.
Положеннями ч.1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач зазначає про те, що у нього виникло право власності на земельну ділянку на підставі того, що ця земельна ділянка на праві власності належала його батьку, а він я спадкоємець, що прийняв спадщину, набув право власності в порядку спадкування.
Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, тому що вони не базуються на нормах чинного законодавства.
Позивачем не надано доказів того, що льох або земельна ділянка, на якій він розташований, належали його батьку на праві власності. Відтак, у позивача не виникло право на спадкування того майна, що не було власністю спадкодавця.
Враховуючи зазначене, у позивача не виникло права на звернення до суду за захистом порушеного права, тому що такого право у нього не існує.
Зверненням до суду з дійсним позовом щодо звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу металевого гаражу позивач перебирає на себе повноваження територіальної громади міста , якій у відповідності до вимог ст.. 83 ЗК України належить на праві власності земельна ділянка, про яку йдеться мова в позовні заяві.
Позивачу було запропоновано надати до суду докази, що засвідчують право власності позивача на вказане нерухоме майно, про усунення перешкод в користування яким він просить.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В процесі розгляду справи в суді , ОСОБА_1 звернувся до управління земельних відносин департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області з заявою про переукладення договору оренди земельної ділянки. Для розгляду даного питання управлінням земельних відносин позивачу запропоновано надати ряд документів, що підтверджують його право користування.
Такими чином, позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують його право володіння льохом та земельною ділянкою, на якій він розташований, тому його вимога про усунення перешкод в користуванні майном не підлягає задоволенню.
Незаконне встановлення відповідачем металевого гаражу над льохом, що належав батькові позивача, завдало ОСОБА_1 моральних страждань, які виразилися в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, втратою здоров'я, спокою, чим завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 6300 грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів того, що він є спадкоємцем (власником) майна (льоху), про усунення перешкод в користуванні яким він звернувся до суду, суд вважає, що вимога про стягнення на користь позивача з відповідача суми завданої моральної шкоди не підлягає задоволенню, тому, як позивач звернувся до суду фактично за захистом неіснуючого права.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 15, 16, 22,391 ЦК України, ст.. ст.. 81, 83 ЗК України, суд,
У задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкоди в користуванні льохом та відшкодування моральної шкоди в розмірі 6300 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі в 10 денний термін з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому вимогами ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий: суддя І.О.Грищенко