79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.06.11 Справа № 2-35/10
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів Краєвської М.В. Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 27.12.2010р.
та товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця»від 31.12.2010р.
на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2010 року
у справі № 2-35/10
за позовом: ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця», м. Львів
треті особи: ОСОБА_2, м. Львів
ОСОБА_3, м. Львів
про відшкодування вартості частки в ТзОВ «Латориця»та стягнення моральної шкоди
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_4
від відповідача: ОСОБА_5
від третіх осіб: не з'явились
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 2-35/10 змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л. введено суддю Краєвську М.В.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2010 року у справі № 2-35/10 (суддя Ригіна Л.М.) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1: стягнуто з ТзОВ «Латориця»на користь ОСОБА_1 5,09 % вартості частки в ТзОВ «Латориця»в сумі 38 236,00 грн., 20 000,00 грн. моральної шкоди, 2 857,40 грн. витрат на проведення трьох судових будівельно-технічних експертиз та 51,00 грн. державного мита. Стягнуто з ТзОВ «Латориця»на користь держави 331,36 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
При винесенні рішення районний суд виходив із того, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 754 від 20.01.2010 року дійсна вартість частки позивача в розмірі 5,09 % цілісного майнового комплексу ТзОВ «Латориця»по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові станом на час проведення експертного дослідження становить 38 236,00 грн. та враховуючи те, що відповідач вчасно не виплавив позивачу її частки в статутному фонді і запропонована позивачу компенсація не відповідала ринковій вартості частки позивача в статутному фонді, Залізничними районним судом м. Львова задоволено вимоги позивача в сумі 38 236,00 грн.; позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн. суд визнав необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено завдання її моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн., тому з відповідача стягнуто моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.; витрати позивача на проведення трьох судових будівельно-технічних експертиз в сумі 2 857,40 грн. та 51,00 грн. державного мита підтвердженні документально, а тому підлягають до задоволення в порядку ст. 88 ЦПК України.
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням Залізничного районного суду м. Львова подала апеляційну скаргу від 27.12.2010 року, в якій просить рішення районного суду від 21.12.2010 року у даній справі змінити: стягнути з ТзОВ «Латориця»вартість частки в розмірі 5,09 % цілісного майнового комплексу, згідно висновків будівельно-технічної експертизи, проведеної по ухвалі апеляційного господарського суду, 50 000,00 грн. моральної шкоди та вартість судових будівельно-технічних експертиз.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що місцевий суд при прийнятті судового рішення в частині стягнення вартості частки в ТзОВ «Латориця» керувався виключно висновком судової будівельно-технічної експертизи № 754 від 20.01.2010 року, яка не відображає дійсну ринкову вартість торгового об'єкта по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові, що в свою чергу призвело до заниження вартості частки позивача в товаристві. Також, судом не взято до уваги при оцінці вартості активів, вартість прав користування земельною ділянкою, що передбачено Інструктивним листом Фонду державного майна України від 23.10.2004 року № 10-36-835 «Роз'яснення деяких положень ОСОБА_5 оцінки майна», затв. постановою КМУ від 10.12.2003р. Щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, скаржник вважає, що місцевим районним судом недостатньо враховано ступінь важкості перенесених позивачем страждань.
21 квітня 2011 року позивачем подано доповнення до апеляційної скарги, в якому просить рішення Залізничного районного суду від 21.12.2010 року у даній справі змінити: стягнути з ТзОВ «Латориця»вартість частки в розмірі 5,09 % цілісного майнового комплексу, згідно висновків будівельно-технічної експертизи, проведеної по ухвалі апеляційного господарського суду, 1 000 000,00 грн. моральної шкоди та вартість судових будівельно-технічних експертиз.
ТзОВ «Латориця»не погоджуючись з рішенням Залізничного районного суду м. Львова подало апеляційну скаргу від 31.12.2010 року, в якій просить рішення районного суду від 21.12.2010 року у даній справі змінити: стягнути з ТзОВ «Латориця»на користь ОСОБА_1 4 835,00 грн. вартість частки в розмірі 5,09 % в ТзОВ «Латориця», в решті позовних вимог відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що місцевим судом визначено вартість частки позивача в майні ТзОВ «Латориця»саме станом на 2010 рік, не беручи до уваги час виходу учасника ОСОБА_1 зі складу товариства -15.04.2003 року, а відтак і вартість частки повинна визначатись станом на час виходу учасника із товариства. Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідач вважає, що положеннями матеріального права не передбачена можливість оцінювати моральну шкоду у корпоративних спорах. Крім цього, скаржник зазначає, що судом порушено норми процесуального права та стягнуто з відповідача судові витрати у розмірі 120,00 грн. за оплату інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, не взявши до уваги те, що позивач до суду звернувся з позовом 19.01.2005 року, а оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи була введена постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року.
У письмових поясненнях до апеляційної скарги від 04.05.2011 року та від 30.05.2011 року відповідач зазначає, що немає жодних правових підстав визначених матеріальним та процесуальним законодавством для стягнення з ТОВ «Латориця»в користь ОСОБА_1 моральної шкоди, а висновки викладені в оскаржуваному рішення суперечать обставинам справи та не підтверджені жодними письмовими доказами у справі.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання (поштові повідомлення отримано 06.05.2011 року та долучено до матеріалів справи).
У судовому засіданні позивачем заявлено усне клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи для встановлення вартості майна відповідача на момент проведення експертизи та частки позивача в товаристві, оскільки на думку позивача попередньо проведенні експертизи не встановили реальну вартість майна відповідача, в зв'язку з чим занизили вартості частки позивача в товаристві.
Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:
У 1992 році трудовий колектив магазину заснував підприємство торгівлі «Либідь-2», в якому ОСОБА_1 була засновником та працювала продавцем першої категорії.
23 травня 1994 року була створена організація орендарів «Либідь-2». Згідно установчої угоди статутний фонд товариства становив НОМЕР_1 крб. В суму статутного фонду товариства входить вартість цілісного майнового комплексу по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові, який організація орендарів «Либідь-2»придбали в Фонду державного майна, згідно договору купівлі-продажу від 29.12.1995 року. ОСОБА_1 була учасником та засновником товариства з моменту його створення, а внесок її в статутний фонд складав 114401000 крб., що становить 5.09% (том 1, а.с. 26-46, 61-67).
02.02.1996 року на загальних зборах учасників товариства було прийнято рішення про перетворення підприємства торгівлі «Либідь-2»в товариство з обмеженою відповідальністю «Латориця»(надалі по тексту - ТзОВ «Латориця»). Установча угода учасників ТзОВ «Латориця»була укладена 05.02.1996 року та 26.02.1996 року товариство було зареєстровано як правонаступник підприємства торгівлі «Либідь -2».
17.04.2002 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулась до загальних зборів ТзОВ «Латориця»із заявою про виведення із складу учасників товариства та проведення з нею розрахунку (том 1, а.с. 17).
19.04.2002 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення її з посади продавця ТзОВ «Латориця»(том 1, а.с. 18) та наказом № 1/5 від 20.04.2002 року була звільнена з посади за ст. 36 КЗпП України, згідно поданої заяви.
15.04.2003 року на загальних зборах учасників товариства було вирішено вивести її зі складу учасників ТзОВ «Латориця»і належну їй суму компенсації вислати поштовим переказом (том 1, а.с. 6-8).
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ТзОВ «Латориця», вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що рішення районного суду слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково, виходячи з наступного:
Згідно статті 50 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 р. №1576-XII, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Розмір частки в майні ТзОВ «Латориця», що належить ОСОБА_1 на дату виходу, складає 5,09 % згідно Статуту ТзОВ «Латориця»у редакції затвердженій рішенням зборів учасників товариства «02»лютого 1996 року, зареєстрованого Департаментом економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому «26»лютого 1996 року та установчої угоди учасників ТзОВ «Латориця»від «05»лютого 1996 року.
Згідно приписів ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»в редакції Закону України від 7 березня 2002 року N 3095-III (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»встановлено, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Суд першої інстанції всупереч приписам ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при визначені частки вартості майна позивача у товаристві, необґрунтовано та безпідставно виходив з висновку будівельно-технічної експертизи № 754 від 20.01.2010 року про дійсну вартість частки в розмірі 5,09% цілісного майнового комплексу ТзОВ «Латориця»по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові станом на час проведення експертного дослідження та ухвалив рішення про стягнення вартості частки в розмірі 38 236 грн. з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.03.2004 року, зроблено висновок, що виплата проводиться учаснику після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців, а визначення вартості частки проводиться на момент виходу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 192 від 10.09.2008 року, дійсна вартість частки в розмірі 5,09% цілісного майнового комплексу ТзОВ «Латориця»по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові станом на день виходу ОСОБА_1 із товариства становить 4 835,00 грн., після затвердження звіту за 2002 рік в якому учасник вийшов з товариства (том 1, а.с. 184-200).
З огляду на вищевказане, судова колегія виходячи із положень ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»вважає за правильне стягнути з ТзОВ «Латориця»в користь позивача вартість частки майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі в розмірі 4 835,00 грн.
Що стосується задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками суду першої інстанцій, який розглядав справу в межах цивільного судочинства, оскільки правовідносини сторін регулюються Законом України «Про господарські товариства», який не передбачає стягнення моральної шкоди завданої внаслідок невиплати відповідачем позивачці вартості її частки в статутному фонді, а сам факт звернення до суду з відповідним позовом не є правовою підставою для висновку про наявність моральних страждань.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у поданій 08.06.2010 року позовній заяві ОСОБА_1, остання просить стягнути з ТзОВ «Латориця»моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. (одного мільйона гривень) (том ІІ, а.с.119-122). У відповідності до підпункту «ж»пункту 1 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито»державне мито із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 10 відсотків ціни позову. Проте, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів сплати державного мита у настановленому Декретом порядку, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку цивільного судочинства.
Крім того, Постановою Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»також не передбачена можливість оцінювати моральну шкоду у корпоративних спорах.
Вищезазначена правова позиція підтримується та обґрунтовується також судовою практикою, а саме постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010 року у справі № 32/82 (2-426/04).
Таким чином, немає жодних правових підстав визначених матеріальним законодавством для стягнення з ТзОВ “Латориця” в користь ОСОБА_1 20 000 грн. моральної шкоди, а мотивація викладена у рішенні суду першої інстанції суперечить дійсним обставинам справи та не підтверджена жодним письмовим доказом у справі.
Окрім цього, місцевим судом стягнуто з відповідача на користь держави 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з чим судова колегія погодитись не може, оскільки на момент звернення з позовом дані витрати чинним законодавством передбачені не були.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи не відображає дійсну ринкову вартість торгового об'єкта по вул. Тюльпановій, 2 у м. Львові, що в свою чергу призвело до заниження вартості частки позивача в товаристві та місцевим районним судом недостатньо враховано ступінь важкості перенесених позивачем страждань в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що з даними посиланнями погодитись не можна, оскільки вони необґрунтовані, безпідставні та спростовані матеріалами справи.
Враховуючи, що розмір частки учасника в товаристві при його виході визначається на день виходу, не підлягає до задоволення усне клопотання позивача заявлене в судовому засіданні про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення частки на день проведення експертизи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.49, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України у зв'язку з скасуванням рішення, колегією суддів здійснено новий розподіл судових витрат.
А саме, при подані позивачем позову про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., не сплачено державне мито відповідно до пп. «а»п. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»№ 7-93 від 21 січня 1993 року (зі змінами і доповненнями).
Квитанцією від 17.12.2003 року (том ІІ, а.с. 45) позивачем сплачено 51,00 грн. держмита за подання позовної заяви. Заявою про уточнення позовних вимог (том ІІ, а.с. 119) позивач просить стягнути 38 236,00 грн. вартості частки в ТзОВ «Латориця».
Отже, позивачем недоплачене держмито в сумі 331,36 грн. (382,36 грн. -51,00 грн.) із позовної вимоги в розмірі 38 236,00 грн., а із позовної вимоги про стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди позивачем не сплачено держмито в сумі 250,00 грн. (5000,00 грн. х 5%), що все разом складає 581,36 грн. (331,36грн. + 250,00 грн.), яке належить достягнути в Державний бюджет України.
Оскільки, відсоток задоволеного позову від заявленого становить 11%, колегія суддів приходить до висновку про пропорційне відшкодування судових витрат за позовом, за подання апеляційних скарг, проведені експертизи та послуги адвоката.
Таким чином, Залізничний районний суд м. Львова розглядаючи справу в межах цивільного судочинства неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення при застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2010 року у справі № 2-35/10 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ТзОВ «Латориця»задоволити частково.
2. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2010 року скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ТзОВ «Латориця»на користь ОСОБА_1 5,09 % вартості частки в ТзОВ «Латориця»в сумі 4835,00 грн., 69,56 грн. державного мита за позовом, 314,31 грн. витрат за проведення судових будівельно-технічних експертиз, 11,00 грн. за послуги адвоката та 34,78 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
В іншій частині позовних вимог, відшкодування судових витрат, витрат за проведення експертиз та витрат на послуги адвоката -відмовити.
4. Достягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 581,36 грн. державного мита за розгляд позовної заяви в районному суді та 273,68 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити Залізничному районному суду м. Львова видати відповідні накази на виконання постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Справу направити в місцевий районний суд.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.
суддя Краєвська М.В.
суддя Мурська Х.В.